СТУПКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
спи́ця «один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом; один із тонких стрижнів, що становлять каркас парасольки; тонкий довгий стрижень для плетіння»
псл. stъpica «дерев’яний кілок; спиця», [*stьpica] «тс.»;
споріднене з лтс. stups (stupe) «мітла», stupas (мн.) «маленькі гілки», гр. στύπος«ціпок, держак, стебло», дісл. stúfr «огризок», дінд. stupaḥ «чуб», а також (форма псл. [*stьpica]) з лит. stìpinas «спиця», stiрrùs «сильний, міцний», лтс. stiprs «тс.», лит. stìpti «ставати жорстким, ціпеніти», лат. stipulus «міцний», stipula «стебло, соломина», stīpes «стовбур; кілок, жердина», свн. stīf «непорушний, жорсткий, прямий», дангл. stīf, дісл. stīfr «тс., твердий» і, далі, псл. *stьblь (*stьbl-о) «стебло», укр. стебло́;
іє. *steib-/steibh-/ stī˘b-/steip-/steibo- «жорсткий, твердий; стискати»;
зіставлення з нвн. Spitze «вістря» (Mikl. EW 317; Brückner 553), з нвн. spitz «гострий, шпилястий», Spiess «спис, піка; рожен», двн. spizzi «гострий» (Преобр. II 365) неприйнятне, як і припущення про походження від двн. speihha «спиця» (Schrader Reallexikon II 421);
Фонетичні та словотвірні варіанти
spica
śpica
«спиця»
špica
špice
stpica
stpicě
stwica
šрica
šрica
«тс.»
šр́ica
спича́к
спичакува́тий
спича́стий
спи́чка
спі́ца
сту́пка
«маточина колеса»
стъпица
«ткацький човник; кіл»
стьпица
ца
шпи́ца
шпи́ця
«тс.; [шпиль]»
шпича́к
шпичакува́тий
шпича́стий
шпи́чка
шпичкува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| στύπος «ціпок, держак, стебло» | грецька |
| stīf | давньоанглійська |
| spizzi «гострий» | давньоверхньонімецька |
| speihha «спиця» | давньоверхньонімецька |
| stupaḥ «чуб» | давньоіндійська |
| stúfr «огризок» | давньоісландська |
| stīfr «тс., твердий» | давньоісландська |
| *steib- / steibh- / stī˘b- / steip- / steibo- «жорсткий, твердий; стискати» | індоєвропейська |
| stipulus «міцний» | латинська |
| stipula «стебло, соломина» | латинська |
| stīpes «стовбур; кілок, жердина» | латинська |
| stups «мітла» (stupe) | латиська |
| stiprs «тс.» | латиська |
| stupe | латиська |
| stìpinas «спиця» | литовська |
| stiрrùs «сильний, міцний» | литовська |
| stìpti «ставати жорстким, ціпеніти» | литовська |
| Spitze «вістря» | нововерхньонімецька |
| spitz «гострий, шпилястий» | нововерхньонімецька |
| Spiess «спис, піка; рожен» | нововерхньонімецька |
| stъpica «дерев’яний кілок; спиця» | праслов’янська |
| *stьpica «тс.» | праслов’янська |
| *stьblь «стебло» (*stьbl-о) | праслов’янська |
| *stьpica | праслов’янська |
| *stьbl-о | праслов’янська |
| stīf «непорушний, жорсткий, прямий» | середньоверхньнімецька |
| стебло́ | українська |
сту́па
очевидно, давнє запозичення з германських мов;
недостатньо об´рунтоване твердження (Преобр. II 408; Младенов 615, 616; Machek ESJČ 579–580) про власне слов’янське походження;
іє. *stemp-/(s)temb-/stembh-;
зіставляється з снн. stampe «трамбівка», дангл. stampe «ступа», днн. stamp «знаряддя для товчення», двн. stampf «тс.», пов’язаними з снн. снідерл. stampen «розчавлювати, роздавлювати», дангл. stempan «товкти у ступі», двн. stam(p)fōn, дісл. stappa «бити, товкти» (‹*stampa), франк. ст. *stampōn;
псл. *stǫpa «ступа; товкач, макогін»;
р. бр. сту́па, др. ступа, п. stępa, ч. stoupa, ст. stúpa, слц. вл. нл. stupa, полаб. stǫ̇po, болг. стъ́па, схв. сту̏па «масничка; ступа», слн. stópa «ступа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ступа́р
«сукновал; [водяна сукновальня]»
сту́патень
«частина ступи»
ступерна́к
«товкач»
сту́пи
«пристрій, у якому б’ють вовну»
(мн.)
ступи́р
«товкач»
сту́пі́р
«тс.»
сту́пка
ступни́к
«сукновальня, пересувна сукновальня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сту́па | білоруська |
| стъ́па | болгарська |
| stupa | верхньолужицька |
| stampe «ступа» | давньоанглійська |
| stempan «товкти у ступі» | давньоанглійська |
| stampf «тс.» | давньоверхньонімецька |
| stam(p)fōn | давньоверхньонімецька |
| stappa «бити, товкти» (‹*stampa) | давньоісландська |
| stamp «знаряддя для товчення» | давньонижньонімецька |
| ступа | давньоруська |
| *stemp-/(s)temb-/stembh- | індоєвропейська |
| stupa | нижньолужицька |
| stǫ̇po | полабська |
| stępa | польська |
| *stǫpa «ступа; товкач, макогін» | праслов’янська |
| сту́па | російська |
| па «масничка; ступа» | сербохорватська |
| stampe «трамбівка» | середньонижньонімецька |
| stampen «розчавлювати, роздавлювати» | середньонижньонімецька |
| stampen «розчавлювати, роздавлювати» | середньонідерландська |
| stupa | словацька |
| stópa «ступа» | словенська |
| *stampōn | франкська |
| stoupa | чеська |
| *stampōn | ? |
| stúpa | ? |
ступа́ти
псл. stǫpаti (stǫpiti) «ступати; топтати; іти, ходити», пов’язане з stopa «стопа, нога (ступня)»;
споріднене з гр. στέμβω «топчу, жорстоко поводжуся, гань-блю», дісл. stappa «бити, товкти; трамбувати, штовхати донизу», двн. stam(p)fōn «трамбувати», шв. stampa «тс.», снн. снідерл. stampen «розчавлювати, роздавлювати»;
іє. *stemb(h)-/stemp-, пов’язане з *steb(h)-/step- «топтати, ступати»;
р. ступа́ть, ступи́ть, бр. ступа́ць, ступі́ць, др. ступити, п. stąpać, stąpić, ч. stoupati, stoupiti, слц. stúpat’, stúpit’, вл. stupać, stupić, нл. stupaś, stupiś, болг. стъ́пвам, стъ́пя, м. стапи, стапува, схв. сту́пати, сту́пити, слн. stópati, stорíti, стсл. стѫпати, стѫпити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ступ
ви́ступець
ви́ступка
«хода»
виступний
«провинний»
виступок
«провина»
ви́ступцем
ви́ступці
«хатні туфлі»
ві́дступ
відступа́льний
відступни́й
відсту́пник
відсту́пництво
відсту́пство
відсту́пця
«відступник»
вступ
вступни́к
до́ступ
досту́пний
засту́па
«захист»
заступа́ти
за́ступка
(хвороба очей)
засту́пний
«який заступає, уповноважений»
засту́пник
засту́пництво
за́ступні
«вибоїни»
засту́пство
«заступництво»
напо́ступі
«перед пологами»
на́ступ
наступа́льний
наступли́вий
«агресивний»
наступни́й
«наступальний»
насту́пний
насту́пник
насту́пництво
на́ступні
«щаблі»
наступо́вець
«наступник»
насту́пство
«наступництво»
на́ступцем
«наступально, рішуче»
насту́пця
«наступник»
невідсту́пний
незасту́пний
«незамінний»
непересту́пний
«якого не можна переступити»
непідсту́пний
«неприступний»
непосту́пний
«непоступливий; недостатньо швидкий»
неусту́пний
«непоступливий»
осту́пки
«хатні туфлі»
о́ступом
«обступивши»
пере́ступ
«провина»
пере́сту́пний
«злочинний; високосний»
пересту́пник
«злочинець»
переусту́пка
пі́дступ
пі́дступи
підсту́пни́й
підсту́пник
підсту́пництво
по́ступ
поступа́льний
по́ступка
по́ступки
«хатні туфлі»
посту́пли́вий
поступни́й
поступо́вець
поступо́вщина
посту́пок
по́ступцем
«крок за кроком»
при́ступ
присту́па
«приймак»
при́сту́пець
при́ступка
присту́пки
«східці»
присту́пни́й
приступок
«доступ»
при́ступці
«сходи»
про́ступець
«злочинець»
про́ступка
«покритка»
просту́пний
«злочинний»
просту́пник
«тс.»
про́сту́пок
просту́пство
ро́ступець
«вид весняної гри в танку»
ступ
«крок»
ступ'яй
«ступінь Г; стопа»
ступа́
ступа́к
ступакува́ти
«іти кроком»
сту́панка
«сходи»
ступе́ник
«слід ноги»
сту́пени́ця
«сходова клітка; трибуна»
сту́пенниця
«гама»
сту́пе́нь
«крок»
ступе́ць
«східець, щабель»
ступи́ти
ступи́тися
«зійти з дороги»
ступи́ця
«крок; шпиця в колесі»
ступі́йка
«підніжка в екіпажі»
ступі́нчастий
ступі́нчатий
сту́пі́нь
сту́пка
«слід ноги»
ступкота́ти
«тупати»
ступля́й
«ступінь»
ступля́ти
«вступати, заходити»
ступнева́ти
«підвищувати; розподіляти за ступенями»
ступне́вий
«поступовий»
ступни́к
«крок»
ступня́
сту́по́м
«повільним кроком»
ступо́ю
сту́пці
«отвори на сопілці»
усту́п
у́сту́пка
«поступка»
усту́пчастий
уступчи́вий
«поступливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ступа́ць | білоруська |
| стъ́пвам | болгарська |
| stupać | верхньолужицька |
| stupić | верхньолужицька |
| στέμβω «топчу, жорстоко поводжуся, гань-блю» | грецька |
| stam(p)fōn «трамбувати» | давньоверхньонімецька |
| stappa «бити, товкти; трамбувати, штовхати донизу» | давньоісландська |
| ступити | давньоруська |
| *stemb(h)-/stemp- | індоєвропейська |
| стапи | македонська |
| stupaś | нижньолужицька |
| stupiś | нижньолужицька |
| stąpać | польська |
| stąpić | польська |
| stǫpаti «ступати; топтати; іти, ходити» (stǫpiti) | праслов’янська |
| ступа́ть | російська |
| сту́пати | сербохорватська |
| stampen «розчавлювати, роздавлювати» | середньонижньонімецька |
| stampen «розчавлювати, роздавлювати» | середньонідерландська |
| stúpat' | словацька |
| stúpit' | словацька |
| stópati | словенська |
| stорíti | словенська |
| стѫпати | старослов’янська |
| ступи́ть | українська |
| ступі́ць | українська |
| стъ́пя | українська |
| стапува | українська |
| сту́пити | українська |
| стѫпити | українська |
| stoupati | чеська |
| stoupiti | чеська |
| stampa «тс.» | шведська |
| stopa «стопа, нога (ступня)» | ? |
| *steb(h)-/step- «топтати, ступати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України