СТУКОТНЯВА — ЕТИМОЛОГІЯ
стук
псл. stuk-, пов’язане з tuk-;
споріднене з лтс. stukât «іти дрібними кроками» (про дітей, що починають ходити), stuknót «штовхати, рухати вперед ударами», stucinât «стукати, грюкати, гуркотіти, шуміти», tuksêt «бити, стукати», tucêt «товкти в ступці»;
іє. *(s)teuk- «штовхати, бити»;
р. стук, сту́кать, стуча́ть, бр. стук, сту́каць, др. стукъ, стукнути, п. stuk «стук, стукіт», stukać «стукати», с.-цсл. стоукъ «звук; шум; дзвін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
досту́катися
засту́кати
пере́стук
по́стук
постука́ч
«той, що стукає»
стук
(виг.)
сту́калка
сту́кало
«стукалка, [дверний молоток Нед]»
стукани́на
стука́р
«нічний сторож»
стука́рство
«посада нічного сторожа»
сту́кати
стука́ч
«дятел, Picus»
(орн.)
стука́чка
сту́кіт
сту́кнути
сту́княва
сту́кот
«стук»
стукота́ти
стукоті́й
«той, хто набридає своїм стуком»
стукоті́ти
стукотне́ча
стукотня́
стуко́тня́ва
сту́ку
(виг.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стук | білоруська |
| стукъ | давньоруська |
| *(s)teuk- «штовхати, бити» | індоєвропейська |
| stukât «іти дрібними кроками» (про дітей, що починають ходити) | латиська |
| stuk «стук, стукіт»«стукати» | польська |
| stukać «стук, стукіт»«стукати» | польська |
| stuk- | праслов’янська |
| стук | російська |
| стоукъ «звук; шум; дзвін» | сербо-церковнослов’янська |
| сту́кать | українська |
| стуча́ть | українська |
| сту́каць | українська |
| стукнути | українська |
| tuk- | ? |
| stuknót «штовхати, рухати вперед ударами» | ? |
| stucinât «стукати, грюкати, гуркотіти, шуміти» | ? |
| tuksêt «бити, стукати» | ? |
| tucêt «товкти в ступці» | ? |
шляко́тнява «болото, грязюка»
похідне утворення, пов’язане з укр. слякота́ «болото; сльота»;
до словотвору пор. гурко́тнява, стуко́тнява, шамо́тнява та ін;
пов’язання р. [шляк] із коренем *klęk- з нарощеним до нього арготичним префіксом š(u)- (Фасмер IV 456) малоймовірне;
р. [шляк] «грудка, згусток крові, болота, узагалі чогось напіврідкого», [шляча] «сльота, сніг із дощем», бр. [шля́каць] «сльота, слякота»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шля́каць «сльота, слякота» | білоруська |
| *klęk- | праслов’янська |
| шляк | російська |
| шляк «грудка, згусток крові, болота, узагалі чогось напіврідкого» | російська |
| шляча «сльота, сніг із дощем» | російська |
| слякота́ «болото; сльота» | українська |
| гурко́тнява | українська |
| стуко́тнява | українська |
| шамо́тнява | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України