СТУКАЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стукати «стогнати»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. stękać «тс.», як і ч. [stukat], слц. stukat’ «тс.», нл. stukaś «голосно зітхати; стогнати, скаржитися, зойкати», виводиться від основи псл. sten-a-ti «стогнати»;
недостатньо об´рунтованим є зіставлення (Machek ESJČ 590) з лит. stáugti «вити; голосно плакати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stáugti «вити; голосно плакати» | литовська |
| stukaś «голосно зітхати; стогнати, скаржитися, зойкати» | нижньолужицька |
| stękać «тс.» | польська |
| sten-a-ti «стогнати» | праслов’янська |
| stukat' «тс.» | словацька |
| stukat | чеська |
стугоні́ти «глухо, безперервно звучати; сильно битися, пульсувати (про серце, кров)»
звуконаслідувальне утворення, частково зближене зі стукати, стогна́ти (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
сту́гін
«тривалий шум, гул»
стугни́ти
сту́гон
«глухий гул, стук»
стугонли́вий
стуготі́ння
тугоні́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стукати | ? |
| стогна́ти (пор.). | ? |
стук
псл. stuk-, пов’язане з tuk-;
споріднене з лтс. stukât «іти дрібними кроками» (про дітей, що починають ходити), stuknót «штовхати, рухати вперед ударами», stucinât «стукати, грюкати, гуркотіти, шуміти», tuksêt «бити, стукати», tucêt «товкти в ступці»;
іє. *(s)teuk- «штовхати, бити»;
р. стук, сту́кать, стуча́ть, бр. стук, сту́каць, др. стукъ, стукнути, п. stuk «стук, стукіт», stukać «стукати», с.-цсл. стоукъ «звук; шум; дзвін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
досту́катися
засту́кати
пере́стук
по́стук
постука́ч
«той, що стукає»
стук
(виг.)
сту́калка
сту́кало
«стукалка, [дверний молоток Нед]»
стукани́на
стука́р
«нічний сторож»
стука́рство
«посада нічного сторожа»
сту́кати
стука́ч
«дятел, Picus»
(орн.)
стука́чка
сту́кіт
сту́кнути
сту́княва
сту́кот
«стук»
стукота́ти
стукоті́й
«той, хто набридає своїм стуком»
стукоті́ти
стукотне́ча
стукотня́
стуко́тня́ва
сту́ку
(виг.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стук | білоруська |
| стукъ | давньоруська |
| *(s)teuk- «штовхати, бити» | індоєвропейська |
| stukât «іти дрібними кроками» (про дітей, що починають ходити) | латиська |
| stuk «стук, стукіт»«стукати» | польська |
| stukać «стук, стукіт»«стукати» | польська |
| stuk- | праслов’янська |
| стук | російська |
| стоукъ «звук; шум; дзвін» | сербо-церковнослов’янська |
| сту́кать | українська |
| стуча́ть | українська |
| сту́каць | українська |
| стукнути | українська |
| tuk- | ? |
| stuknót «штовхати, рухати вперед ударами» | ? |
| stucinât «стукати, грюкати, гуркотіти, шуміти» | ? |
| tuksêt «бити, стукати» | ? |
| tucêt «товкти в ступці» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України