СТУДЕНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
на́моржень «бокова жердина в санях над полозом»
неясне;
можливо, результат заміни давнішої назви цієї реалії з основою стуж- (пор. р. [сту́жень] «зв’язка між високими головками полозів і копилами», бр. [усту́жына] «зв’язка між копилами»), етимологічно пов’язаної з туги́й, але вторинно зближеної з студе́ний «морозний»;
р. [на́морожни] «верхня частина саней», бр. на́мерзень «брусок, що набивається на копили»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наморо́жнє
«ручиця»
на́морожня
«тс.»
на́морозень
«тс.»
на́муружня
«один з брусків, що скріплює верхні кінці копилів у санях»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на́мерзень «брусок, що набивається на копили» | білоруська |
| на́морожни «верхня частина саней» | російська |
| стуж- (пор. р. [сту́жень] «зв’язка між високими головками полозів і копилами», бр. [усту́жына] «зв’язка між копилами») | ? |
| туги́й | ? |
| студе́ний «морозний» | ? |
сти́чень «січень»
не більш обґрунтованим є зближення з основою *styd-/stud- (укр. студе́ний), як і виведення від п. stykanie «зіткнення» (старого року з новим) (SW VI 491);
назва пояснюється тим, що у цей період року господар виготовляє тички;
п. styczeń «січень», [tyszeń] «тс.» виводяться від tyka «жердина, тичка», пов’язаного з tkać «сунути, тикати», tykać «торкатися», ст. tczeć «стирчати, стриміти, виступати, витикатися», яким відповідає укр. ти́кати;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стичен
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stykanie «зіткнення» (старого року з новим) | польська |
| styczeń «січень» | польська |
| tyszeń «тс.» | польська |
| tyka «жердина, тичка» | польська |
| tkać «сунути, тикати» | польська |
| tykać «торкатися» | польська |
| tczeć «стирчати, стриміти, виступати, витикатися» | польська |
| *styd- / stud- (укр. студе́ний) | праслов’янська |
| студе́ний | українська |
| ти́кати | українська |
сту́да «холод»
очевидно, споріднені з дінд. tundatē (tudáti) «штовхає, б’є, жалить, коле», tōdáḥ «укол», лат. tundo «б’ю, стукаю, товчу», дісл. stauta «штовхати», гот. stautan, днн. stōtan, двн. stōӡan, дбрет. ar-stud «гострий кінець, жало», алб. shtynj (‹*studni̯ō) «штовхаю»;
іє. *(s)teu-d- «штовхати, бити» (Schuster-Šewc 1369–1370; Bern. IF 10, 154; Kluge–Mitzka 754; Johansson IF 14, 319; Vries NEW 705; Pedersen Kelt. Gr. II 658; Meyer EW 419; Hübschmann Arm. 154, 512; Meillet MSL 9, 154; Torp 495; Pokorny 1033–1034);
пов’язується також з іє. *stou-/ stū˘- (‹*st(h)ā- «стояти») і зближується з р. [сты́гнуть] «стигнути, холонути», п. stygnąć «тс.» (укр. сти́гнути, застига́ти) (Преобр. II 406–407; Младенов 614; Мартынов Сл. и ие. аккомод. 71–73; Persson Beitr. 713);
псл. studъ (studa) «прохолода, свіжість, холод, мороз», studiti «охолоджувати, прохолоджувати», пов’язані чергуванням голосних із *stydъ «сором»;
р. [сту́да] «холод», студи́ть, бр. [сту́жа] «холод», студзі́ць, др. студень «холод», п. studzić, ч. studiti, слц. studit’, вл. studźić, нл. stuźiś, болг. м. студ «холод», схв. сту̑д «тс.», сту́дити, слн. studênec «джерело; криниця», стсл. стоудень «холод»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засту́да
засту́джений
засту́джувати
застуди́ти
засту́дливий
засту́дний
насту́джений
осту́да
«простуда»
осту́джений
осту́ди
«родимки»
пересту́да
«простуда»
по́студе́но
«холоднувато»
пристуде́ний
«холоднуватий»
просту́да
просту́джений
студелина
«холодець»
студе́не́ць
студе́ний
студени́на
«тс.»
студени́стий
«подібний до холодцю»
студени́ць
«криниця ВеУг; джерело; холодець О»
студени́ця
«холодна вода; криниця»
студені́ти
сту́день
«грудень (заст.); [криниця без зрубу; холодний вітер]»
студеня́тина
«холодець»
студи́ти
сту́дій
«великий мороз»
сту́дінь
«сильний холод; прохолода; [холодна вода О; льодовник Мо]»
сту́дни́к
«криниця»
студни́ця
«криниця»
сту́дня́
«тс.»
студня́ний
«колодязний»
студону́ти
«сильно повіяти»
сту́дорга
«великий холод»
студь
«сильний холод»
сту́жа
«тс., мороз; схожий на іній шар снігу, паморозь»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shtynj «штовхаю» (‹*studni̯ō) | албанська |
| сту́жа «холод» | білоруська |
| студ «холод» | болгарська |
| studźić | верхньолужицька |
| stautan | готська |
| ar-stud «гострий кінець, жало» | давньобретонська |
| stōӡan | давньоверхньонімецька |
| tundatē «штовхає, б’є, жалить, коле» (tudáti) | давньоіндійська |
| stauta «штовхати» | давньоісландська |
| stōtan | давньонижньонімецька |
| студень «холод» | давньоруська |
| *(s)teu-d- «штовхати, бити» | індоєвропейська |
| *stou-/ stū˘- «стояти» (‹*st(h)ā- ) | індоєвропейська |
| tundo «б’ю, стукаю, товчу» | латинська |
| студ «холод» | македонська |
| stuźiś | нижньолужицька |
| stygnąć «тс.» (укр. сти́гнути, застига́ти) | польська |
| studzić | польська |
| studъ «прохолода, свіжість, холод, мороз» (studa) | праслов’янська |
| сты́гнуть «стигнути, холонути» | російська |
| сту́да «холод» | російська |
| д «тс.» | сербохорватська |
| studit' | словацька |
| studênec «джерело; криниця» | словенська |
| стоудень «холод» | старослов’янська |
| студи́ть | українська |
| студзі́ць | українська |
| сту́дити | українська |
| studiti | чеська |
| tōdáḥ «укол» | ? |
| studiti «охолоджувати, прохолоджувати» | ? |
| *stydъ «сором» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України