СТРІМЧАК — ЕТИМОЛОГІЯ

стре́м'я «круте урвище, провалля; швидка, бурхлива течія»

псл. *str̥mъ «крутий», stromъ «тс.», stremę «крутизна», stremiti «направляти»;
очевидно, споріднене з гол. stram «жорсткий», н. stramm «тугий, жорсткий», гр. στερέμνιος «жорсткий, міцний», які зводяться до іє. *ster- «твердий, жорсткий, тугий, закляклий»;
зіставляється також (Соболевский РФВ 71, 432; Преобр. ІІ 396–397; Младенов 612; Moszyński PZJP 123–124) з іє. *ser-/srei-/ sri- «текти» (псл. struja);
є підстави вбачати тут праслов’янську омонімію двох етимологічних гнізд – із семантикою «стирчати, височіти» (від іє. *ster-) і з семантикою «текти, спрямовувати» (від іє. *ser-/sr- › псл. str-);
менш обґрунтовані зіставлення з лтс. stramenes «багнисті рівні луки» (Mühl.–Endz. III 1081) або з лит. [stramenu] «гоню, лякаю», [pastramẽno] «злякався» (Būga RR II 605; Trautmann 290), як і думка (Kopečnó Езиков. изсл. Младенов 379) про звуконаслідувальне походження;
р. стре́мя «швидка, бурхлива течія», стремни́на «тс.; урвище», стреми́ть «спрямовувати, швидко рухатися», стреми́ться «тс.; прагнути», бр. стро́ма «обрив; прудка течія», стрэ́мка «гостра тріска, осколок», п. stromy «крутий», trzmić «стирчати», ч. strmó «крутий», strměti «стирчати, височіти», слц. strmó «крутий», strmiet’ «стирчати, височіти», болг. стръ́мен «крутий», стремя́ се «прагну; направляюся», м. стрм(ен) «крутий», стреми се «прагне», схв. стр̏м «крутий», стре́мити «направлятися, прагнути», слн. stŕm «крутий», stremíti «прагнути», стсл. стрьмити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

настро́ми «шевська колодка, копил»
сре́м'я «тс.»
сте́рмо «крутизна»
стра́мкувати «настромлювати»
стреме́но́ «урвище»
стремі́ти «стирчати; стояти сторчма; швидко рухатися; прагнути»
стремли́вий «прагнучий»
стремлі́ння
стре́мно «безодня, провалля»
стри́мен «настрій; прагнення, устремління»
стримі́ти «тс.»
стрім «схил Куз; усе, що високо підноситься, стрімчак; нанесене течією; напрям Нед»
стрімки́й
стрімко́ванє «вимірювання глибини лотом»
стрімли́вий
стрімля́к «шпиль»
стрімля́ти «настромлювати»
стрі́мниця «вертикаль»
стрімну́ти «направитися, кинутися»
стрімча́к «прямовисна, стрімка скеля; те, що високо підноситься»
стрімча́стий
стром «круча»
стром'ять «прямовисно, вертикально»
строма́ «тс.; круте урвище, провалля, крутий, скелястий берег; швидка, бурхлива течія»
стромани́стий «тонкий, стрункий»
стро́мий «крутий, обривистий»
строми́на́ «обрив, круча СУМ, Нед; [стрімкий крутий схил О]; круте урвище, провалля; швидка, бурхлива течія»
строми́ти
стромли́вий «стрімкий»
стро́млядь «крутий берег, схил гори»
стромля́ти
стромови́на «тс.»
струмени́стий «тс.»
стрямки́й «крутий»
устремлі́ння
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стро́ма «обрив; прудка течія» білоруська
стрэ́мка «гостра тріска, осколок» білоруська
стръ́мен «крутий» болгарська
стремя́ се «прагну; направляюся» болгарська
stram «жорсткий» голландська
στερέμνιος «жорсткий, міцний» грецька
*ster- «твердий, жорсткий, тугий, закляклий» індоєвропейська
*ser- / srei- / sri- «текти» (псл. struja) індоєвропейська
*ster- «стирчати, височіти» (від іє. *ster-) індоєвропейська
*ser-/sr- індоєвропейська
stramenes «багнисті рівні луки» латиська
stramenu «гоню, лякаю» литовська
pastramẽno «злякався» литовська
стрм(ен) «крутий» македонська
стреми се «прагне» македонська
stramm «тугий, жорсткий» німецька
stromy «крутий»«стирчати» польська
trzmić «крутий»«стирчати» польська
*st<SUP>ь</SUP>r̥mъ «крутий» праслов’янська
stromъ «тс.» праслов’янська
stremę «крутизна» праслов’янська
stremiti «направляти» праслов’янська
str- праслов’янська
стре́мя «швидка, бурхлива течія» російська
стремни́на «тс.; урвище» російська
стреми́ть «спрямовувати, швидко рухатися» російська
стреми́ться «тс.; прагнути» російська
стр̏м «крутий» сербохорватська
стре́мити «направлятися, прагнути» сербохорватська
strmý «крутий»«стирчати, височіти» словацька
strmiet' «крутий»«стирчати, височіти» словацька
stŕm «крутий»«прагнути» словенська
stremíti «крутий»«прагнути» словенська
стрьмити «тс.» старослов’янська
strmý «крутий»«стирчати, височіти» чеська
strměti «крутий»«стирчати, височіти» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України