СТРУНЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
стру́на́
псл. struna «жила, тятива; струна»;
дальші етимологічні зв’язки остаточно не з’ясовані;
найбільш імовірними відповідниками можуть бути визнані двн. stroum (strōm) «канат», свн. strieme «смуга, шрам», двн. strёno (strenō) «пучок, пасмо; коса (волосся)», свн. strёn(е), снідерл. strеnе, гол. strееn «тс.», лат. struere «накладати, будувати», лит. strunas «крісло» (‹*«складене, зведене»), strū˜nyti «споруджувати, будувати», striū́nyti «тс.»;
припускається можливість виведення від іє. *strougsnā, пов’язуваного з *stеr- «розстилати», а також від *strumna (пор. стрім);
менш прийнятними є реконструкція іє. *strоupnā і зіставлення з двн. strūbēn «стояти нерухомо, здійматися», свн. strūp «який стирчить, наїжачений», strobelёht «скуйовджений» (Štrekelj AfSlPh 28, 498–499) або зближення (Machek ESJČ 583–584) з ав. snāvar- «нерв», інд. snāvan- «тс., тятива»;
безпідставним є зближення з дінд. śṛṇóti «чує» (Mikl. EW 326);
р. бр. струна́, др. струна «волос, струна», п. ч. слц. struna, вл. truna «струна; тятива», нл. tšuna «жила», болг. м. стру́на «струна», схв. стру̏на «кінський волос; струна», слн. strúna «тс.», strúmen (род. в. strúmna) «тугий, натягнутий», стсл. строуна «жила, струна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пристру́нити
пристру́нник
«струнотримач»
при́стру́нок
«коротка струна в бандурі»
пристру́нчити
стру́нва́
«струна»
струни́на
«тс.»
струни́стий
«витягнутий у довжину»
стру́нити
«грати на струнах»
струниці
«тонка кишка»
стру́ниця
«гриф»
стру́нінки́
«сосиски»
струнки́й
стру́нний
стру́нчити
струньки́й
«стрункий»
стру́ня
«струна»
струня́нка
«тонка кишка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| snāvar- «нерв» | авестійська |
| струна́ | білоруська |
| стру́на «струна» | болгарська |
| truna «струна; тятива» | верхньолужицька |
| strееn «тс.» | голландська |
| stroum «канат» (strōm) | давньоверхньонімецька |
| strёno «пучок, пасмо; коса (волосся)» (strenō) | давньоверхньонімецька |
| strūbēn «стояти нерухомо, здійматися» | давньоверхньонімецька |
| śṛṇóti «чує» | давньоіндійська |
| струна «волос, струна» | давньоруська |
| *strougsnā | індоєвропейська |
| *strоupnā | індоєвропейська |
| struere «накладати, будувати» | латинська |
| strunas «крісло» (‹*«складене, зведене») | литовська |
| стру́на «струна» | македонська |
| tšuna «жила» | нижньолужицька |
| struna | польська |
| struna «жила, тятива; струна» | праслов’янська |
| струна́ | російська |
| на «кінський волос; струна» | сербохорватська |
| strieme «смуга, шрам» | середньоверхньнімецька |
| strёn(е) | середньоверхньнімецька |
| strūp «який стирчить, наїжачений» | середньоверхньнімецька |
| strеnе | середньонідерландська |
| struna | словацька |
| strúna «тс.»«тугий, натягнутий» (род. в. strúmna) | словенська |
| strúmen «тс.»«тугий, натягнутий» (род. в. strúmna) | словенська |
| строуна «жила, струна» | старослов’янська |
| struna | чеська |
| strū˜nyti «споруджувати, будувати» | ? |
| striū́nyti «тс.» | ? |
| *stеr- «розстилати» | ? |
| *strumna (пор. стрім) | ? |
| strobelёht «скуйовджений» | ? |
| snāvan- «тс., тятива» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України