СТРОФІЧНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
строфа́ «поєднання у вірші кількох рядків, зв’язаних римами»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Strophe, фр. англ. strophe походять від лат. stropha, яке зводиться до гр. στροφή «тс.», спочатку «танець і відповідна пісня половини хору (в трагедії); повертання, поворот», пов’язаного з στρέφω «повертаю, перевертаю, кручу, звиваю»;
р. строфа́, бр. страфа́, п. ч. слц. вл. strofa, болг. м. схв. стро́фа, слн. strófa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стро́фіка
строфі́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
strophe | англійська |
страфа́ | білоруська |
стро́фа | болгарська |
strofa | верхньолужицька |
στροφή «тс.» | грецька |
στρέφω «повертаю, перевертаю, кручу, звиваю» | грецька |
stropha | латинська |
стро́фа | македонська |
Strophe | німецька |
strofa | польська |
строфа́ | російська |
стро́фа | сербохорватська |
strofa | словацька |
strófa | словенська |
strophe | французька |
strofa | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України