СТРОФІКА — ЕТИМОЛОГІЯ
строфа́ «поєднання у вірші кількох рядків, зв’язаних римами»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Strophe, фр. англ. strophe походять від лат. stropha, яке зводиться до гр. στροφή «тс.», спочатку «танець і відповідна пісня половини хору (в трагедії); повертання, поворот», пов’язаного з στρέφω «повертаю, перевертаю, кручу, звиваю»;
р. строфа́, бр. страфа́, п. ч. слц. вл. strofa, болг. м. схв. стро́фа, слн. strófa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стро́фіка
строфі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| strophe | англійська |
| страфа́ | білоруська |
| стро́фа | болгарська |
| strofa | верхньолужицька |
| στροφή «тс.» | грецька |
| στρέφω «повертаю, перевертаю, кручу, звиваю» | грецька |
| stropha | латинська |
| стро́фа | македонська |
| Strophe | німецька |
| strofa | польська |
| строфа́ | російська |
| стро́фа | сербохорватська |
| strofa | словацька |
| strófa | словенська |
| strophe | французька |
| strofa | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України