СТРОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стром «фруктове дерево ВеЛ, Г; зрізана і очищена від кори смерека або ялина, частина стовбура, що виступає із землі О»
недостатньо обґрунтоване пов’язання з нвн. Stamm «стовбур» (Machek ESJČ 583);
ч. слц. strom «дерево», як і нл. [strom] «тс.» (з ч. ?), пов’язані з ч. strmó «крутий», strměti «стирчати, височіти», що відповідають укр. стремі́ти «тс.»;
запозичення з чеської або словацької мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| strom «тс.» (з ч. ?) | нижньолужицька |
| Stamm «стовбур» | нововерхньонімецька |
| strom «дерево» | словацька |
| стремі́ти «тс.» | українська |
| strom «дерево» | чеська |
| strmý «крутий» | чеська |
| strměti «стирчати, височіти» | чеська |
стре́м'я «круте урвище, провалля; швидка, бурхлива течія»
псл. *str̥mъ «крутий», stromъ «тс.», stremę «крутизна», stremiti «направляти»;
очевидно, споріднене з гол. stram «жорсткий», н. stramm «тугий, жорсткий», гр. στερέμνιος «жорсткий, міцний», які зводяться до іє. *ster- «твердий, жорсткий, тугий, закляклий»;
зіставляється також (Соболевский РФВ 71, 432; Преобр. ІІ 396–397; Младенов 612; Moszyński PZJP 123–124) з іє. *ser-/srei-/ sri- «текти» (псл. struja);
є підстави вбачати тут праслов’янську омонімію двох етимологічних гнізд – із семантикою «стирчати, височіти» (від іє. *ster-) і з семантикою «текти, спрямовувати» (від іє. *ser-/sr- › псл. str-);
менш обґрунтовані зіставлення з лтс. stramenes «багнисті рівні луки» (Mühl.–Endz. III 1081) або з лит. [stramenu] «гоню, лякаю», [pastramẽno] «злякався» (Būga RR II 605; Trautmann 290), як і думка (Kopečnó Езиков. изсл. Младенов 379) про звуконаслідувальне походження;
р. стре́мя «швидка, бурхлива течія», стремни́на «тс.; урвище», стреми́ть «спрямовувати, швидко рухатися», стреми́ться «тс.; прагнути», бр. стро́ма «обрив; прудка течія», стрэ́мка «гостра тріска, осколок», п. stromy «крутий», trzmić «стирчати», ч. strmó «крутий», strměti «стирчати, височіти», слц. strmó «крутий», strmiet’ «стирчати, височіти», болг. стръ́мен «крутий», стремя́ се «прагну; направляюся», м. стрм(ен) «крутий», стреми се «прагне», схв. стр̏м «крутий», стре́мити «направлятися, прагнути», слн. stŕm «крутий», stremíti «прагнути», стсл. стрьмити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
настро́ми
«шевська колодка, копил»
сре́м'я
«тс.»
сте́рмо
«крутизна»
стра́мкувати
«настромлювати»
стреме́но́
«урвище»
стремі́ти
«стирчати; стояти сторчма; швидко рухатися; прагнути»
стремли́вий
«прагнучий»
стремлі́ння
стре́мно
«безодня, провалля»
стри́мен
«настрій; прагнення, устремління»
стримі́ти
«тс.»
стрім
«схил Куз; усе, що високо підноситься, стрімчак; нанесене течією; напрям Нед»
стрімки́й
стрімко́ванє
«вимірювання глибини лотом»
стрімли́вий
стрімля́к
«шпиль»
стрімля́ти
«настромлювати»
стрі́мниця
«вертикаль»
стрімну́ти
«направитися, кинутися»
стрімча́к
«прямовисна, стрімка скеля; те, що високо підноситься»
стрімча́стий
стром
«круча»
стром'ять
«прямовисно, вертикально»
строма́
«тс.; круте урвище, провалля, крутий, скелястий берег; швидка, бурхлива течія»
стромани́стий
«тонкий, стрункий»
стро́мий
«крутий, обривистий»
строми́на́
«обрив, круча СУМ, Нед; [стрімкий крутий схил О]; круте урвище, провалля; швидка, бурхлива течія»
строми́ти
стромли́вий
«стрімкий»
стро́млядь
«крутий берег, схил гори»
стромля́ти
стромови́на
«тс.»
струмени́стий
«тс.»
стрямки́й
«крутий»
устремлі́ння
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стро́ма «обрив; прудка течія» | білоруська |
| стрэ́мка «гостра тріска, осколок» | білоруська |
| стръ́мен «крутий» | болгарська |
| стремя́ се «прагну; направляюся» | болгарська |
| stram «жорсткий» | голландська |
| στερέμνιος «жорсткий, міцний» | грецька |
| *ster- «твердий, жорсткий, тугий, закляклий» | індоєвропейська |
| *ser- / srei- / sri- «текти» (псл. struja) | індоєвропейська |
| *ster- «стирчати, височіти» (від іє. *ster-) | індоєвропейська |
| *ser-/sr- | індоєвропейська |
| stramenes «багнисті рівні луки» | латиська |
| stramenu «гоню, лякаю» | литовська |
| pastramẽno «злякався» | литовська |
| стрм(ен) «крутий» | македонська |
| стреми се «прагне» | македонська |
| stramm «тугий, жорсткий» | німецька |
| stromy «крутий»«стирчати» | польська |
| trzmić «крутий»«стирчати» | польська |
| *st<SUP>ь</SUP>r̥mъ «крутий» | праслов’янська |
| stromъ «тс.» | праслов’янська |
| stremę «крутизна» | праслов’янська |
| stremiti «направляти» | праслов’янська |
| str- | праслов’янська |
| стре́мя «швидка, бурхлива течія» | російська |
| стремни́на «тс.; урвище» | російська |
| стреми́ть «спрямовувати, швидко рухатися» | російська |
| стреми́ться «тс.; прагнути» | російська |
| стр̏м «крутий» | сербохорватська |
| стре́мити «направлятися, прагнути» | сербохорватська |
| strmý «крутий»«стирчати, височіти» | словацька |
| strmiet' «крутий»«стирчати, височіти» | словацька |
| stŕm «крутий»«прагнути» | словенська |
| stremíti «крутий»«прагнути» | словенська |
| стрьмити «тс.» | старослов’янська |
| strmý «крутий»«стирчати, височіти» | чеська |
| strměti «крутий»«стирчати, височіти» | чеська |
стрем'я́нка «переносна драбина; пристрій у вигляді скоби для з’єднання, скріплення окремих деталей» (з рос.)
пов’язання зі стре́мя «стремено» (Преобр. ІІ 397) викликає сумнів;
пов’язане з р. [стром] «драбина з одного стовбура з суками», яке відповідає укр. [стром(а)] «круча»;
р. стремя́нка «переносна драбина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стре́мен
«вид бортницького лазива»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стром «драбина з одного стовбура з суками» | російська |
| стремя́нка «переносна драбина» | російська |
| стре́мя «стремено» | українська |
| стром(а) «круча» | українська |
то́рмоз «гальмо»
запозичення з російської мови;
р. то́рмоз загальноприйнятого пояснення не має;
виводилось як запозичення від гр. τόρμος «отвір (в якому стирчить кілочок, гвіздок)» (Фасмер IV 84; ГСЭ 203; Горяев 372; КЭСРЯ 447; Цыганенко 430–431; Matzenauer 414; Mikl. EW 359);
висловлювалась думка про спорідненість із цим словом (Черных II 251–252);
розглядалося також як запозичення з тюркських мов – тюрк. turmaz «він не стоїть; підкладка під колеса гарби» (Дмитриев 565);
була спроба зблизити з р. стреми́ться, стром, стремгла́в (Ильинский ИОРЯС 23/1, 138–139);
бр. то́рмаз, болг. тормо́з, м. тормоз;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| то́рмаз | білоруська |
| тормо́з | болгарська |
| τόρμος «отвір (в якому стирчить кілочок, гвіздок)» | грецька |
| тормоз | македонська |
| то́рмоз | російська |
| стреми́ться | російська |
| стром | російська |
| стремгла́в | російська |
| turmaz «він не стоїть; підкладка під колеса гарби» | тюркські |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України