СТРОКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
строк
псл. sъrokъ «угода», пов’язане чергуванням голосних з *sъrekti «домовитися», похідним від *rekti «говорити, казати»;
р. срок, бр. [срок, строк], др. сърокъ, схв. сро̑к «знак», слн. srа̏k «вітання; рима», стсл. сърокъ «постанова, наказ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безстроко́вий
достроко́вий
надстроко́ви́й
надстрокови́к
понадстроко́ви́й
простро́чити
срік
срок
«тс.»
стро́ка
«строк»
строка́р
«сільськогосподарський робітник, що працював по найму»
строкове́ць
строкови́к
«тс.»
строкува́ти
«працювати строкарем»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| срок | білоруська |
| строк | білоруська |
| сърокъ | давньоруська |
| sъrokъ «угода» | праслов’янська |
| *sъrekti «домовитися» | праслов’янська |
| *rekti «говорити, казати» | праслов’янська |
| срок | російська |
| сро̑к «знак» | сербохорватська |
| sròk «вітання; рима» | словенська |
| сърокъ «постанова, наказ» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України