СТРИЖКА — ЕТИМОЛОГІЯ
стри́гти
псл. *strigti «стригти», *strigati «тс.», паралельне до strъgati «стругати»;
споріднене з прус. strigli «будяк, чортополох», дангл. strīcan «намазувати, гладити», двн. strīhhan, дісл. strȳkva, гол. strijken «тс.», лат. stringere «торкатися; здирати», strigilis «скребло»;
іє. *strī˘g-/ streig- «гладити»;
припущення про рухоме s-, псл. *strikti і зближення з лит. riẽkti «різати», іє. *reik- (Machek ESJČ 588; Dostál ZfSlPh 29, 218) недостатньо обґрунтоване;
р. стричь, стригу́, бр. стры́гчы, др. стричи, стригу, п. strzyc, strzygę, ч. stříhati, ст. stříci, слц. strihat’, вл. třihać, нл. stśigaś, [strigaś], полаб. strai̯zĕ «стриже», болг. стрига́, м. стриже, схв. стри̏ћи, стри́же̑м, слн. stríči, strížem, стсл. стришти, стригѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́стриг
обстри́жчини
«обряд першої стрижки дитини»
перестри́г
«повторне стриження вовни»
пере́стрига
«вівця, яка двічі за літо стрижеться; вовна повторної стрижки; пристрижена овчина старої вівці»
пере́стрижка
«руно з однорічної вівці»
підстрига́ч
«той, хто підстригає вовну на сукні»
підстри́жка
по́стриг
«обряд постригання в ченці»
пострига́льня
(тех.)
пострига́ч
«перукар»
постриже́ник
«чернець»
постри́жини
постри́жник
«тс.»
постри́жчини
«тс.»
розстри́га
стри́га
«коротко обстрижена покритка; [обстрижена дитина Нед]»
стри́гало
«овечі ножиці»
стрига́ль
стригну́ти
стригу́н
«однорічне лоша; [стригаль Нед]»
стриж
«стриження, стрижка (овець)»
стрижа́й
«стригаль»
стрижа́к
стрижа́чка
«кобила на другому році; безоста пшениця Нед»
стрижачо́к
«дворічне лоша»
стрижба́
«стрижка (овець)»
стрижі́й
«стригаль»
стри́жка
«стриження; спосіб, форма підстригання; [острижена вівця; обстрижений (про дитину та ін.); гривка волосся на чолі у дівчат О]»
стрижки́
«вівці, яких можна стригти»
стри́жки
«спущені на чоло пасма підстриженого волосся»
стрижча́
«стригунець (лоша)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стры́гчы | білоруська |
| стрига́ | болгарська |
| třihać | верхньолужицька |
| strijken «тс.» | голландська |
| strīcan «намазувати, гладити» | давньоанглійська |
| strīhhan | давньоверхньонімецька |
| strȳkva | давньоісландська |
| стричи | давньоруська |
| *strī˘g- / streig- «гладити» | індоєвропейська |
| *reik- | індоєвропейська |
| stringere «торкатися; здирати» | латинська |
| strigilis «скребло» | латинська |
| riẽkti «різати» | литовська |
| стриже | македонська |
| stśigaś | нижньолужицька |
| strai̯zĕ «стриже» | полабська |
| strzyc | польська |
| strzygę | польська |
| *strigti «стригти» | праслов’янська |
| *strigati «тс.» | праслов’янська |
| strъgati «стругати» | праслов’янська |
| *strikti | праслов’янська |
| strigli «будяк, чортополох» | прусська |
| стричь | російська |
| ћи | сербохорватська |
| strihat' | словацька |
| stríči | словенська |
| strížem | словенська |
| стришти | старослов’янська |
| стригу́ | українська |
| стригу | українська |
| strigaś | українська |
| стри́ | українська |
| стригѫ | українська |
| stříhati | чеська |
| stříci | ? |
стри́ганец «сарана, Locusta L.» (ент.)
похідні утворення від [стригну́ти] ([*стригати]) «стрибнути» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
стрижо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стригну́ти «стрибнути» ([*стригати]) | українська |
| *стригати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України