СТРИБУЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
стриба́ти «скакати»
псл. [stribati] «скакати»;
очевидно, споріднене з лит. (s)tribuliúoti «підскакувати, скакати»;
дальші зв’язки неясні;
зіставлялося (Ильинский ИОРЯС 23/1, 143–144) з нвн. streben «прагнути, направлятися», англ. strive «боротися»;
р. [стриба́ть] «скакати, плигати» (з укр.?), бр. [стрыбуля́ць] «іти підстрибуючи»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стриб
«стрибок»
ви́стриба
«вистрибом»
ви́стриби
«жваві стрибки»
вистрибина́тий
«баский»
(кінь)
ви́стрибом
ви́стрибцем
пі́дстрибом
пі́дстрибцем
пострибу́н
при́стрибом
стриб
(виг.)
стриб
«стрибок»
стри́ба́йчик
«заєць СУМ, Нед; [(ент.) вид блішки, Haltica Müll.] Нед»
стриба́ння
(у виразі с. в гре́чку «нешлюбні зв’язки»)
стри́баньчик
«заєць; вид блішки»
стри́ба́ти
«утікати Нед; швидко летіти О»
стриба́ч
стриба́ючий
стрибки́й
стрибко́вий
стрибкува́тий
стри́бну́ти
стри́бо́к
стри́бону́ти
стрибу́н
стрибу́нка
стрибу́ха
стрибу́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| strive «боротися» | англійська |
| стрыбуля́ць «іти підстрибуючи» | білоруська |
| (s)tribuliúoti | литовська |
| streben «прагнути, направлятися» | нововерхньонімецька |
| stribati «скакати» | праслов’янська |
| стриба́ть «скакати, плигати» (з укр.?) | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України