СТРИБУЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

стриба́ти «скакати»

псл. [stribati] «скакати»;
очевидно, споріднене з лит. (s)tribuliúoti «підскакувати, скакати»;
дальші зв’язки неясні;
зіставлялося (Ильинский ИОРЯС 23/1, 143–144) з нвн. streben «прагнути, направлятися», англ. strive «боротися»;
р. [стриба́ть] «скакати, плигати» (з укр.?), бр. [стрыбуля́ць] «іти підстрибуючи»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́стриб «стрибок»
ви́стриба «вистрибом»
ви́стриби «жваві стрибки»
вистрибина́тий «баский» (кінь)
ви́стрибом
ви́стрибцем
пі́дстрибом
пі́дстрибцем
пострибу́н
при́стрибом
стриб (виг.)
стриб «стрибок»
стри́ба́йчик «заєць СУМ, Нед; [(ент.) вид блішки, Haltica Müll.] Нед»
стриба́ння (у виразі с. в гре́чку «нешлюбні зв’язки»)
стри́баньчик «заєць; вид блішки»
стри́ба́ти «утікати Нед; швидко летіти О»
стриба́ч
стриба́ючий
стрибки́й
стрибко́вий
стрибкува́тий
стри́бну́ти
стри́бо́к
стри́бону́ти
стрибу́н
стрибу́нка
стрибу́ха
стрибу́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
strive «боротися» англійська
стрыбуля́ць «іти підстрибуючи» білоруська
(s)tribuliúoti литовська
streben «прагнути, направлятися» нововерхньонімецька
stribati «скакати» праслов’янська
стриба́ть «скакати, плигати» (з укр.?) російська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України