СТРЕЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
стріла́
псл. strěla;
споріднене з лит. strėlá (strėlė˜) «стріла», лтс. strēlа «тс., метальний снаряд; смуга; порив вітру; струмінь», двн. strālа «стріла; блискавка», нвн. Strahl «промінь», снідерл. strael, strāle «стріла», дангл. stráel «тс.»;
іє. *ster- «смуга, риска, промінь» або *strē-/ster- «розширювати; розстилати, розгортати»;
припускається також вихідне значення «блискавка» (Общ. лексика 254–260);
недостатньо обґрунтовані припущення про зв’язок слов’янських і германських форм з праєвропейським субстратом (Machek ESJČ 585–586), про давнє запозичення германських слів з мов Сходу (Moszyński PZJP 121–123);
виведення слов’янських форм з германських мов (Peisker 72) необґрунтоване;
р. болг. стрела́, бр. страла́, др. стрѣла, п. strzała, ч. střela, слц. strela, вл. třěła, нл. stśěła, м. стрела, схв. стриjèла, слн. stréla, стсл. стрѣла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стріл
відстрі́л
застрі́л
застрі́льник
настрі́льник
«наконечник стріли»
о́бстріл
пере́стріл
«перестрілка»
пере́стрі́лка
по́стріл
«вистріл; [вогнестрільна рана Куз]»
пострі́лє
«стріла»
пристрі́л
при́стрі́лка
про́стрі́л
ро́зстріл
стрел
«стрілянина»
стрели́на
«просіка»
стре́лити
стре́ли́ця
«рідкий лісок»
стрель
«постріл»
стре́льба́
«рушниця»
стрелькува́тий
«стрілчастий»
(про рослини)
стре́льнути
стре́льчик
«стрілець»
(зменш.)
стреля́йчик
«тс.»
стрівба́
«стрільба Нед; стовба (у плузі) О»
стрі́вка
«значок на вусі вівці; пастка на горобців»
стріл
«постріл»
стріле́цтво
стріле́ць
стріле́цький
стрі́ливо
«боєприпаси»
стріли́на
«вогнестрільна рана»
стрі́лити
стріли́ця
«стріла; прорізаний канал на болоті»
стрі́лка
стрілки́й
«колючий»
(про очі)
стрілкува́тий
стрілове́ць
«мечохвіст, Limulus»
(зоол.)
стрілови́й
стріло́к
стрі́лочний
стрі́лочник
стрілча́стий
стрілча́тий
стріль
«постріл»
стрільба́
«стрілянина; [рушниця]»
стрі́льбище
стрі́льни́й
стрі́льник
«майстер, що виготовляє стріли»
(іст.)
стрільни́ця
«бійниця»
(заст.)
стрі́льну́ти
стрільня́
«стрілянина»
стрільцюва́ти
«бути мисливцем-стрільцем»
стрільча́тий
«стрілчастий»
стрі́льчий
«стрільний»
стрі́льчити
«тс.»
стрілявний
«стрільний»
стріля́йник
«стрілець»
стрі́ляний
стріляни́на
стріля́ти
стріля́ха
«рушниця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| страла́ | білоруська |
| стрела́ | болгарська |
| třěła | верхньолужицька |
| stráel «тс.» | давньоанглійська |
| strālа «стріла; блискавка» | давньоверхньонімецька |
| стрѣла | давньоруська |
| *ster- «смуга, риска, промінь» | індоєвропейська |
| *strē- / ster- «розширювати; розстилати, розгортати» | індоєвропейська |
| strēlа «тс., метальний снаряд; смуга; порив вітру; струмінь» | латиська |
| strėlá «стріла» (strėlė˜) | литовська |
| strе̹̄lė˜ | литовська |
| strе̹̄lė˜ | литовська |
| стрела | македонська |
| stśěła | нижньолужицька |
| Strahl «промінь» | нововерхньонімецька |
| strzała | польська |
| strěla | праслов’янська |
| стрела́ | російська |
| стриjèла | сербохорватська |
| strael | середньонідерландська |
| strāle «стріла» | середньонідерландська |
| strela | словацька |
| stréla | словенська |
| стрѣла | старослов’янська |
| střela | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України