СТРАХОВКА — ЕТИМОЛОГІЯ
страхува́ти «укладати договір про страхування; уберігати кого-небудь від нещасного випадку при виконанні чогось»
запозичення з росій-ської мови;
р. страхова́ть «страхувати» (з 1822), страхова́ние «страхування» (з 1773), страховщи́к «страхувач», страхово́й «страховий» (з 1782) пов’язані зі страх «страх, стан тривоги, неспокою»;
бр. страхава́ць «страхувати», страхо́¢ка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
перестрахо́вка
перестрахува́льник
страхівни́к
«той, який страхує, застрахований»
страхова́льний
«застрахований від пожежі»
страхови́й
страхові́
«гроші, які вносять або одержують при страхуванні»
(мн.)
страхо́вка
«страхування; форма відшкодування збитків за рахунок страхового фонду»
страхува́льник
«особа чи установа, яка страхується»
страхува́ння
«тс.; страхова плата»
страхува́ч
«особа чи установа, яка зобов’язується виплачувати винагороду при страхуванні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| страхава́ць «страхувати» | білоруська |
| страхо́ўка | білоруська |
| страхова́ть «страхувати» (з 1822) | російська |
| страхова́ние «страхування» (з 1773) | російська |
| страховщи́к «страхувач» | російська |
| страхово́й «страховий» (з 1782) | російська |
| страх «страх, стан тривоги, неспокою» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України