СТРАХОВЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

страхува́ти «укладати договір про страхування; уберігати кого-небудь від нещасного випадку при виконанні чогось»

запозичення з росій-ської мови;
р. страхова́ть «страхувати» (з 1822), страхова́ние «страхування» (з 1773), страховщи́к «страхувач», страхово́й «страховий» (з 1782) пов’язані зі страх «страх, стан тривоги, неспокою»;
бр. страхава́ць «страхувати», страхо́¢ка;
Фонетичні та словотвірні варіанти

перестрахо́вка
перестрахува́льник
страхівни́к «той, який страхує, застрахований»
страхова́льний «застрахований від пожежі»
страхови́й
страхові́ «гроші, які вносять або одержують при страхуванні» (мн.)
страхо́вка «страхування; форма відшкодування збитків за рахунок страхового фонду»
страхува́льник «особа чи установа, яка страхується»
страхува́ння «тс.; страхова плата»
страхува́ч «особа чи установа, яка зобов’язується виплачувати винагороду при страхуванні»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
страхава́ць «страхувати» білоруська
страхо́ўка білоруська
страхова́ть «страхувати» (з 1822) російська
страхова́ние «страхування» (з 1773) російська
страховщи́к «страхувач» російська
страхово́й «страховий» (з 1782) російська
страх «страх, стан тривоги, неспокою» російська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України