СТРАХИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
страх
безпідставне зближення з р. стрáжа (Mikkola IF 6, 351), псл. tręsti «трясти» (Jokl AfSlPh 28, 7);
заслуговують на увагу також зіставлення з лтс. struõstêt, struõstót «загрожувати; суворо попереджати» (Endzelin KZ 44, 65–66; Эндзелин СБЭ 70; Mühl.–Endz. III 1099), пов’язання з псл. trepetъ «трепет», лат. strāgēs «падіння, убивство, смерть», гр. τρέω «боюся, утікаю з переляку», дінд. trásati «боїться» (Младенов 611) або з псл. strastь «страсть» (Brückner 517–518), виведення від *strag- (‹*strōg-, *sr-ōg-/ sor-g-) «строгий» (Ondruš JČ 10, 17; RÉS 37, 169);
у такому разі споріднене з лит. strėˊgti «заціпеніти, заклякнути, застигнути; перетворитися на лід», лтс. strēǵele «бурулька», свн. strac «тугий», снн. strak «тс., твердий, жорсткий, закляклий»;
первісно, можливо, «заціпеніння», пов’язане з іє. *ster- «ціпеніти, твердіти»;
загальноприйнятої етимології не має;
псл. straxъ «страх»;
р. бр. болг. страх, др. страхъ, п. ч. слц. strach, вл. strach, ст. traschicż «боятися, лякатися», нл. tšach, полаб. stroch «страх», м. страв «тс.», страшен «страшний», схв. стра̑х, слн. stráh, стсл. страхъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безстра́шний
безстра́шшя
ви́страха
«страх»
вистрахи́ттє
«страхіття»
ві́дстрах
«відстрашування»
застра́шливий
настра́ханий
настра́шка
о́страх
острахно́тися
о́стра́шка
пере́стра́х
по́страх
по́страшка
«пострах»
при́стра́шка
страха́н
«опудало»
страха́ти
стра́ха́тися
«лякатися, боятися СУМ, ВеУг; побоюватися, турбуватися»
страхі́в'я
страхі́тли́вий
страхі́тний
страхі́ття
страхі́ть
страхно́тися
«злякатися»
страхови́дло
страхо́вина́
страхови́нний
страхови́ння
страхови́ночка
«страшна казка»
страхо́ви́сько
страхови́тий
«який викликає страх»
страхо́вище
страхові́ття
страхо́нок
«страх»
страхота́
страхотина́
«страхота»
страшели́зний
страше́нний
страше́тний
«жахливий»
страши́дло
страши́зний
страшилище
«тс., жах»
страши́ло
стра́ши́ти
страши́ще
«привид»
страшки́й
«страшний; лякливий, боязкий»
страшко́
«боягуз»
страшли́вий
стра́шне
«дуже»
стра́шни́й
страшнува́тий
страшню́чий
страшо́к
«назва вола полової масті з особливого роду рогами; опудало для птахів»
страща́ти
«лякати, залякувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| страх | білоруська |
| страх | болгарська |
| strach | верхньолужицька |
| traschicż «боятися, лякатися» | верхньолужицька |
| τρέω «боюся, утікаю з переляку» | грецька |
| trásati «боїться» | давньоіндійська |
| страхъ | давньоруська |
| *ster- «ціпеніти, твердіти» | індоєвропейська |
| strāgēs «падіння, убивство, смерть» | латинська |
| struõstêt | латиська |
| struõstît «загрожувати; суворо попереджати» | латиська |
| strēǵele «бурулька» | латиська |
| strėˊgti «заціпеніти, заклякнути, застигнути; перетворитися на лід» | литовська |
| страв «тс.» | македонська |
| страшен «страшний» | македонська |
| tšach | нижньолужицька |
| stroch «страх» | полабська |
| strach | польська |
| tręsti «трясти» | праслов’янська |
| trepetъ «трепет» | праслов’янська |
| strastь «страсть» | праслов’янська |
| *strag- «строгий» (‹*strōg-, *sr-ōg-/ sor-g-)(Ondruš JČ 10, 17; RÉS 37, 169) | праслов’янська |
| *strōg- | праслов’янська |
| *sr-ōg- / sor-g- | праслов’янська |
| straxъ «страх» | праслов’янська |
| стрáжа | російська |
| страх | російська |
| стра̑х | сербохорватська |
| strac «тугий» | середньоверхньнімецька |
| strak «тс., твердий, жорсткий, закляклий» | середньонижньонімецька |
| strach | словацька |
| stráh | словенська |
| страхъ | старослов’янська |
| strach | чеська |
жах
результат фонетичної видозміни основи жас- (‹*gēs-), можливо, викликаної впливом основи страх- (strax-);
бр. жах, п. ża chać się «жахатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жаха́нка
«жахання»
жаха́ти
жахі́ття
жахли́вий
жахля́к
«боягуз»
жахни́й
жахну́тися
жахо́та
жахті́ти
«жахатися»
нажа́ханий
пожаха́чка
«боягузка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жах | білоруська |
| ża chać się «жахатися» | польська |
| *gēs- | праслов’янська |
| strax- | праслов’янська |
| жас (‹*gēs-) | українська |
| страх (strax-) | українська |
ляк «страх»
псл. lękъ «страх», похідне від lękati / lęcati «згинати, кривити; напинати, натягати; ставити пастки (за допомогою напинання)»;
іє. *lenk- «гнути»: недостатньо обгрунтована думка (Machek ESJČ 325) про зв’язок з нім. schrecken «лякати», спорідненим із страх;
значення «викликати страх» могло виникнути на основі значення «згинати», можливо, спочатку у зворотного дієслова lękati se «згинатися» › «згинатися від страху» (пор. щодо семантики лит. bū́gti «тривожитися, лякатися», що зводиться до іє. *bheug-, *bheugh- «згинати, гнути»);
пов’язане з р. [ля́ка] «собака з ввігнутим хребтом», [ля́кий] «кривий, горбатий, зігнутий», укр. [ляц] «обвід, основа корзини», лук «зброя, дуга», лу́ка́;
споріднене з лит. lenkiù, leñkti «гнути; уникати», лтс. lìekt «згинати; опановувати», дісл. lеngіа «ремінь», алб. lëngór «гнучкий»;
р. [ляк, ляка́ть], бр. [ляк, лека́ць], п. lęk, lękać, ч. lek, lekati, слц. l’ak, l’akať, нл. lěkaś, схв. лéцати cе «бути хворим, ледве рухатися від виснаження», лȅцати се «тремтіти від страху, болю; уникати, ухилятися», ст. lécatі «боятися, відчувати страх», слн. [lékniti se] «злякатися», [lécati] «вигинати, гнути; ставити пастки; тривожитися», [lę́caţi se] «тремтіти, боятися», стсл. лѧцати «ставити пастки, ловити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лякати
«злякати, вигнати»
ви́лякатися
«довго боятися»
вляка́тися
заляка́тися
«злякатися»
заля́кувати
зляк
«переляк»
зляка́ти
зляка́тися
злякну́ти
«злякати»
зля́ку
ля́каний
ляка́ти
ляка́тися
лякли́вий
ляку́чий
«лякливий»
лячли́вий
«тс.»
лячни́й
«страшний; викликаний переляком; [боязливий МСБГ]»
ля́чно
«страшно»
ля́шно
«тс.»
наля́канець
«наляканий»
наля́каний
наляка́ти
наляка́тися
наля́кувати
переля́к
переля́каний
переляка́тися
позалякувати
поля́ка
«загальний переляк, паніка»
поляка́ти
поляка́тися
«перелякатися»
(про багатьох)
поналя́кувати
«налякати»
(багатьоx)
пополяка́ти
«дуже налякати»
уляка́тися
улякну́тися
«злякатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lëngór «гнучкий» | албанська |
| ляк | білоруська |
| лека́ць | білоруська |
| lеngіа «ремінь» | давньоісландська |
| *lenk- «гнути» | індоєвропейська |
| *bheug- | індоєвропейська |
| *bheugh- | індоєвропейська |
| lìekt «згинати; опановувати» | латиська |
| bū́gti | литовська |
| lenkiù | литовська |
| leñkti «гнути; уникати» | литовська |
| lěkaś | нижньолужицька |
| schrecken «лякати» | німецька |
| lęk | польська |
| lękać | польська |
| lękъ «страх» | праслов’янська |
| lęcati «згинати, кривити; напинати, натягати; ставити пастки (за допомогою напинання)» | праслов’янська |
| lękati | праслов’янська |
| lękati se «викликати страх» | праслов’янська |
| ля́ка «собака з ввігнутим хребтом» | російська |
| ля́кий «кривий, горбатий, зігнутий» | російська |
| ляк | російська |
| ляка́ть | російська |
| лéцати cе «бути хворим, ледве рухатися від виснаження» | сербохорватська |
| лȅцати cе «тремтіти від страху, болю; уникати, ухилятися» | сербохорватська |
| lécatі «боятися, відчувати страх» (ст.) | сербохорватська |
| l'ak | словацька |
| l'akať | словацька |
| lékniti se «злякатися» | словенська |
| lécati «вигинати, гнути; ставити пастки; тривожитися» | словенська |
| lę́caţi se «тремтіти, боятися» | словенська |
| лѧцати «ставити пастки, ловити» | старослов’янська |
| страх | українська |
| ляц «обвід, основа корзини» | українська |
| лук «зброя, дуга» | українська |
| лу́ка́ | українська |
| lek | чеська |
| lekati | чеська |
страхопі́льне «опудало, привид»
складне утворення, пов’язане зі страх;
другий компонент неясний;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| страх | українська |
страхува́ти «укладати договір про страхування; уберігати кого-небудь від нещасного випадку при виконанні чогось»
р. страхова́ть «страхувати» (з 1822), страхова́ние «страхування» (з 1773), страховщи́к «страхувач», страхово́й «страховий» (з 1782) пов’язані зі страх «страх, стан тривоги, неспокою»;
запозичення з росій-ської мови;
бр. страхава́ць «страхувати», страхо́¢ка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
перестрахо́вка
перестрахува́льник
страхівни́к
«той, який страхує, застрахований»
страхова́льний
«застрахований від пожежі»
страхови́й
страхові́
«гроші, які вносять або одержують при страхуванні»
(мн.)
страхо́вка
«страхування; форма відшкодування збитків за рахунок страхового фонду»
страхува́льник
«особа чи установа, яка страхується»
страхува́ння
«тс.; страхова плата»
страхува́ч
«особа чи установа, яка зобов’язується виплачувати винагороду при страхуванні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| страхава́ць «страхувати» | білоруська |
| страхо́ўка | білоруська |
| страхова́ть «страхувати» (з 1822) | російська |
| страхова́ние «страхування» (з 1773) | російська |
| страховщи́к «страхувач» | російська |
| страхово́й «страховий» (з 1782) | російська |
| страх «страх, стан тривоги, неспокою» | російська |
стрі́ха́ «нижній край солом’яної покрівлі; покрівля будівлі, переважно солом’яна»
недостатньо обґрунтованими є пов’язання з іє. *ster-/strē- «розстилати, розширювати; розсипа-ти», представленим у псл. *-sterti, укр. просте́рти (Горяев 351; Ильинский ИОРЯС 20/3, 73–74; Machek LF 68, 99; Koštial AfSlPh 37, 397), реконструкція псл. *stersā (Младенов 614; Schrader Reallexikon I 179–180), виведення від іє. *krēdsā (Oštir AfSlPh 36, 441), як і зближення з р. страх або стра́жа (Mikkola IF 6, 351);
у такому разі споріднене з лит. strajá «солома, підстилка», strejá «тс.», stríegti «крити соломою», striẽgti «тс.»;
псл. strěxa, очевидно, з давнішого *stroi̯sa (можливо, *stroigsa), пов’язаного з strojь «порядок, розпорядок, стрій»;
р. стреха́ «стріха», бр. страха́ «дах; стріха», [стрэх, стрэ́ха, стрых, стріха́], др. стрѣха, п. strzecha «тс.», ч. střecha «дах», слц. strecha, вл. třěcha, нл. stśěcha, [strěcha, tśěcha] «тс.», болг. стря́ха (стреха́) «стріха, дах», м. стреа «стріха», схв. стре̏ха «тс.», слн. stréha «дах», стсл. стрѣха «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
застрі́шина
«покрівля над тином»
остри́жник
«складова частина остова даху»
о́стріх
«огорожа з переплетених гілок»
острі́ха
«стріха»
острі́шник
«колода з кілочками для утримання соломи на даху»
острі́шниця
«стріха»
острі́шок
острішшя
«тс.»
підострі́шина
«довга балка в покрівлі»
підстріха
«місце під стріхою»
підстрі́шок
підстрі́шшя
«тс.»
стрих
«горище»
стриха́
«стріха»
стріх
«тс.»
стрі́хавий
«скуйовджений; шерехатий»
стріха́стий
«з великою, широкою стріхою»
стріха́тий
«тс.; [скуйовджений Нед]»
стріха́ч
«покрівельник; сніпок для покрівлі»
стря́ха
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| страха́ «дах; стріха» | білоруська |
| стрэх | білоруська |
| стрэ́ха | білоруська |
| стрых | білоруська |
| стріха́ | білоруська |
| стря́ха «стріха, дах» (стреха́) | болгарська |
| стреха́ | болгарська |
| třěcha | верхньолужицька |
| стрѣха | давньоруська |
| *ster-/strē- «розстилати, розширювати; розсипа-ти» | індоєвропейська |
| *krēdsā | індоєвропейська |
| strajà «солома, підстилка» | литовська |
| strejà «тс.» | литовська |
| stríegti «крити соломою» | литовська |
| striẽgti «тс.» | литовська |
| стреа «стріха» | македонська |
| stśěcha | нижньолужицька |
| strěcha «тс.» | нижньолужицька |
| tśěcha «тс.» | нижньолужицька |
| strzecha «тс.» | польська |
| *-sterti | праслов’янська |
| *stersā | праслов’янська |
| strěxa | праслов’янська |
| *stroi̯sa (можливо, *stroigsa) | праслов’янська |
| strojь «порядок, розпорядок, стрій» | праслов’янська |
| *stroigsa | праслов’янська |
| страх | російська |
| стра́жа | російська |
| стреха́ «стріха» | російська |
| стре̏ха «тс.» | сербохорватська |
| strecha | словацька |
| stréha «дах» | словенська |
| стрѣха «тс.» | старослов’янська |
| просте́рти | українська |
| střecha «дах» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України