СТРАННИК — ЕТИМОЛОГІЯ
стра́нник «богомолець, який мандрує по святих місцях, прочанин; мандрівник, подорожній»
запозичення з церковнослов’янської мо-ви;
цсл. стсл. страньникъ, похідне від страна «сторона», є закономірним відповідником др. стороньникъ (стороникъ) «подорожній», похідного від сторона;
р. стра́нник, др. страньникъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стра́нний
«мандрівник, подорожній»
стра́нни́ця
«прочанка, мандрівниця»
стра́нній
«тс.»
страння́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стороньникъ «подорожній» (стороникъ) | давньоруська |
| сторона | давньоруська |
| стороникъ | давньоруська |
| страньникъ | давньоруська |
| стра́нник | російська |
| страньникъ | старослов’янська |
| страна | старослов’янська |
| страньникъ | церковнослов’янська |
| страна «сторона» | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України