СТОЇШ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стоя́ти
псл. stojati (‹*stǝjēti) «стояти», пов’язане чергуванням голосних з формою stati «тс., стати» (‹іє. *sthā-/ sthǝ-);
р. стоя́ть, бр. стая́ць, др. стояти, п. stać (1 ос. одн. stoję), ч. státi (1 ос. одн. stojím), слц. stát’ (1 ос. одн. stojím), вл. [stejeć] (‹ст. stojać), [stojeć], нл. stojaś, болг. стоя́, м. стои, схв. ста̀jати, ста̏jати, слн. státi (1 ос. одн. stojím), стсл. стоати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стоя́лка
«настойка»
ви́стояти
відсті́й
відсті́йний
відсті́йник
відсто́ювати
за́сті́й
за́стійка
«полювання облавою»
засті́йний
застоя́лий
засто́яний
навсто́йки
навсто́ячки
насті́й
насті́йка
«настій»
насті́йливий
насті́йний
настійчи́вий
«наполегливий»
настої́ванка
«тс.»
насто́йка
настойчи́вий
«тс.»
насто́ювати
«наполягати; робити настій»
насто́янка
настоя́тель
насто́ячи
«стоячи»
несто́яча
«турбота, неспокій»
обсті́й
«дівчина, яку ніхто не сватає»
обсто́ювати
обсто́я
«обставина»
обстоя́тися
«залишитися»
одсто́яти
«обстояти, підтримати»
ості́йний
«стійкий у плаванні (корабель)»
осто́я
«застій; зупинка»
осто́яти
«обстояти, захистити»
пересті́й
«перезрівання»
перестоя́лий
пересто́яний
пості́й
пості́йний
посто́й
«постій»
посто́йкувати
«простоювати час, лінуватися»
посто́я
«становище; повітка»
постоя́ле
постоя́лець
постоя́лий
постоя́льний
«постоялий»
постоя́нець
посто́янка
«зупинка»
посто́я́нний
«тс. Г; постійний Нед»
постоя́чка
«пристрій, за допомогою якого навчають немовлят ходити»
присто́йний
розсто́янє
«відстань»
сті́йбище
сті́йка
стійки́й
стійкови́й
«вартовий»
(заст.)
сті́йло
стійлува́ти
«зганяти на пасовищі в коло під час особливої спеки»
(про худобу)
сті́йма
сті́йми
сті́йчик
«вартовий; посильний, черговий десяцький при волосному правлінні»
(заст.)
сті́ло
«місце, де розташовані кошари, колиба»
стовма́
«стоячи»
сто́їще
сто́йка
сто́йла
«стайня»
стойма́
стоймя́
«тс.»
сто́йня
«тс.; варта»
стоюни́
«стойка, пристрій, за допомогою якого немовлят привчають стояти»
сто́ю́шка
«тс.»
стоя́к
стоя́ка
«дерево, дуб»
стояки́
«чепіги в плузі»
(мн.)
сто́яло
«стійло»
стоя́н
«стояк; масивна опора моста, греблі, бик; [калюжа із застояною водою; частина в ткацькому верстаті; одвірок; велика бочка на винокурнях; стебла конопель, що поодиноко ростуть на полі Кур; пропуск у косінні ЛЧерк, Мо]»
стояне́ць
«вид глечика; [молоко, поставлене на скисання Ва]»
стояни́
«підніжки на ткацькому верстаті Л; посуд Чаб»
(мн.)
сто́я́нка
«стояння; тимчасове перебування на одному місці; місце для стояння транспорту; [калюжа О; пристрій, за допомогою якого немовлят привчають стояти Л]»
стоя́но́к
«вид глечика; [вид дитячої гри; місце любовного побачення О]»
сто́ячи
стоя́чий
стоя́чка
«пристрій, за допомогою якого немовлят привчають стояти Л; стільчик (із загородкою) для дітей, що не вміють ходити Па; сухі гілки ВеБ; пасовище; місце любовного побачення О; пристрій, на якому підковують чоботи]»
сто́ячки
стоячо́к
«обліплений тістом вербовий прутик, встромлений у коровай і так печений О; трухлявий уламок дерева Нед»
усті́йний
«постійний»
усті́йчи́вий
«стійкий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стая́ць | білоруська |
| стоя́ | болгарська |
| stejeć (‹ст. stojać) | верхньолужицька |
| stojeć | верхньолужицька |
| stojać | верхньолужицька |
| стояти | давньоруська |
| *sthā- / sthǝ- | індоєвропейська |
| стои | македонська |
| stojaś | нижньолужицька |
| stać (1 ос. одн. stoję) | польська |
| stojati «стояти» (‹*stǝjēti) | праслов’янська |
| stati «тс., стати» (‹іє. *sthā-/ sthǝ-) | праслов’янська |
| стоя́ть | російська |
| ста̀jати | сербохорватська |
| стòjати | сербохорватська |
| stát' (1 ос. одн. stojím) | словацька |
| státi (1 ос. одн. stojím) | словенська |
| стоѩти | старослов’янська |
| státi (1 ос. одн. stojím) | чеська |
Анаста́сій
через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Ἀναστάσιος, Ἀναστασία утворені на основі іменника ἀνά-στασις «підняття, воскресіння», похідного від дієслова ἀν-ίστημι «піднімаю, воскрешаю», що складається з префікса ἀνα(›ἀν-) «вгору, з-, під-», спорідненого, очевидно, з псл. na-, укр. на-, і дієслова ἵστημι, спорідненого з лат. sto «стою», укр. стою́;
р. Анаста́сий, Анаста́сия, бр. Анаста́с, Анаста́сій, Наста́с, Наста́сся, др. Анастасій, Настасъ, Анасmacія, Настасья, п. Anastazy, Anastazja, ч. Anastazij, Anastasie, Anastázie, слн. Anastázia, схв. Анàстāзије, стсл. Анастасии, Анастаси, Анастаига;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Анаста№сія
Анаста́с
Анастасіа
«въскр(есе)ніє»
(1627)
Анаста́сій
«въскресен»
Наста́с
Настасі́я
Наста́ска
Наста́ся
На́стка
Насту́ня
Насту́ся
На́стя
На́ця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Анаста́с | білоруська |
| Ἀναστάσιος | грецька |
| Анастасій | давньоруська |
| sto «стою» | латинська |
| Anastazy | польська |
| na- | праслов’янська |
| Анаста́сий | російська |
| Анàстāзије | сербохорватська |
| Anastázia | словенська |
| на- | українська |
| стою́ | українська |
| Анаста́сия | українська |
| Анаста́сій | українська |
| Наста́с | українська |
| Наста́сся | українська |
| Настасъ | українська |
| Анасmacія | українська |
| Настасья | українська |
| Anastazij | чеська |
| ἀνά-στασις «підняття, воскресіння» | ? |
| ἀν-ίστημι «піднімаю, воскрешаю» | ? |
| ἀνα(›ἀν-) «вгору, з-, під-» | ? |
| Анастасии | ? |
асисте́нт
запозичено з німецької мови через польську;
нім. Assistént походить від лат. assistēns, -entis «той, що стоїть поруч», активного дієприкметника від дієслова assisto «стою поруч, допомагаю», що складається з префікса ad- (›as-) «до-, при-» і дієслова sisto, редуплікативної форми до sto «стою», спорідненого з псл. stojǫ, укр. стою́;
р. ассисте́нт, бр. асістэ́нт, п. asystent, ч. слц. вл. нл. asistent, болг. м. асисте́нт, схв. асùстент, слн. asistènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
асистува́ти
ассистентъ
(XVIII ст.)
ассистенція
(XVII ст.)
ассистовати
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| асістэ́нт | білоруська |
| асисте́нт | болгарська |
| asistent | верхньолужицька |
| assistēns | латинська |
| асисте́нт | македонська |
| asistent | нижньолужицька |
| Assistént | німецька |
| asystent | польська |
| stojǫ | праслов’янська |
| ассисте́нт | російська |
| асùстент | сербохорватська |
| asistent | словацька |
| asistènt | словенська |
| стою́ | українська |
| asistent | чеська |
| -entis «той, що стоїть поруч» | ? |
| assisto «стою поруч, допомагаю» | ? |
| ad- «до-, при-» (›as-) | ? |
| sto «стою» | ? |
обсті́й «стара дівка»
очевидно, пов’язане з дієсловом стоя́ти;
конкретна мотивація назви неясна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обсці́й
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стоя́ти | ? |
само́стай «жовтозілля еруколисте, Senecio aerucaefolius L.» (бот.)
перша назва зумовлена, очевидно, тим, що трава жовтозілля залишається стояти до весни (пор. р. [весеностарая трава] «жовтозілля»);
складні утворення з основ займенника сам і дієслова ста́ти, стоя́ти;
р. [самосто́й] «жовтозілля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
самості́й
«водяний жовтець, Rannunculus aquatilis (Batrachium aquatile)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| самосто́й «жовтозілля» | російська |
| сам | українська |
| ста́ти | українська |
| стоя́ти | українська |
ста́ячка «витушка»
очевидно, пов’язане зі ста́ти, стоя́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ста́ти | українська |
| стоя́ти | українська |
сте́йка «не стоїть і не йде» (у виразі ні сте́йки ні ге́йки)
пов’язане зі стоя́ти;
заміна кореневого о на е могла бути зумовлена впливом слова [ге́йки] «їхати вперед», похідного від гей (виг.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
сте́йки
«стоячи»
(присл.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стоя́ти | українська |
| ге́йки «їхати вперед» | українська |
| гей (виг.) | українська |
стійля́гати «шкандибати»
очевидно, складне утворення з основ дієслів стоя́ти (стій) та ляга́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стоя́ти (стій) | українська |
| стій | українська |
| ляга́ти | українська |
стоя́н «валеріана лікарська, Valeriana officinalis L.» (бот.)
мотивація назви неясна;
очевидно, похідне утворення від стоя́ти;
р. [стоя́н];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стоя́н | російська |
| стоя́ти | українська |
штанда́рт «прапор»
запозичене з німецької мови (очевидно, за російським і польським посередництвом);
нвн. Standárte (свн. stanthart) «штандарт, прапор» походить від фр. ст. estandart, що сформувалося під впливом фр. ст. estеndre (суч. étendre) «розтягати, розстилати» і продовжує давньофранкське *standōrd «місце розташування (стояння)» – складне слово, перший компонент якого stand- пов’язаний із дієсловом днн. standan «стояти», спорідненим із псл. stati, stojati, укр. ста́ти, стоя́ти, а другий -ōrd cпоріднений з днн. дфриз. дангл. ord «вістря (зброї)», двн. ort (н. Ort) «місце»;
р. штанда́рт, бр. штанда́р, п. sztandar, ч. standarta, слц. štandarda, болг. (заст.) ща́ндарт «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
штанда́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| штанда́р | білоруська |
| ща́ндарт «тс.» (заст.) | болгарська |
| ord «вістря (зброї)» | давньоанглійська |
| ort «місце» (н. Ort) | давньоверхньонімецька |
| standan «стояти» | давньонижньонімецька |
| ord «вістря (зброї)» | давньонижньонімецька |
| ord «вістря (зброї)» | давньофризька |
| Ort | німецька |
| Standárte «штандарт, прапор» (свн. stanthart) | нововерхньонімецька |
| sztandar | польська |
| stati | праслов’янська |
| stojati | праслов’янська |
| штанда́рт | російська |
| stanthart | середньоверхньнімецька |
| štandarda | словацька |
| ста́ти | українська |
| стоя́ти | українська |
| estandart (ст.) | французька |
| estеndre «розтягати, розстилати» (суч. étendre)(ст.) | французька |
| étendre «розтягати, розстилати» (суч.) | французька |
| standarta | чеська |
| *standōrd | ? |
штати́в «переносний пристрій, на якому встановлюють і закріплюють кіно- і фотоапарати, геодезичні, астрономічні й лабораторні прилади та хімічний посуд»
запозичення з німецької мови;
н. Statív «штатив, підставка» походить від лат. statīvus «стоячий, нерухомий», утвореного від stō «стою», яке споріднене з псл. stati, stojati, укр. ста́ти, стоя́ти;
р. штати́в, бр. штаты́ў, п. statyw, ч. stativ, слц. statív, вл. statiw, болг. м. стати́в, схв. ста̀тӣв, слн. statív;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стати́ва
«частина ткацького верстата»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| штаты́ў | білоруська |
| стати́в | болгарська |
| statiw | верхньолужицька |
| statīvus «стоячий, нерухомий» | латинська |
| stō «стою» | латинська |
| стати́в | македонська |
| Statív «штатив, підставка» | німецька |
| statyw | польська |
| stati | праслов’янська |
| stojati | праслов’янська |
| штати́в | російська |
| ста̀тӣв | сербохорватська |
| statív | словацька |
| statív | словенська |
| ста́ти | українська |
| стоя́ти | українська |
| stativ | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України