СТОЇЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
сто́їк «послідовник стоїцизму; людина, яка мужньо зносить страждання, життєві негоди»
запозичення із західноєвропейських мов;
англ. stoic «стоїк; стоїчний», фр. stoїque «стоїчний, твердий», stoїcien «стоїк; стоїчний», нім. Stoiker «стоїк» через лат. stōicus «належний до філософії стоїцизму; стоїк» походять від гр. Στωϊϰός «належний до стоїчної школи; стоїк» (букв. «людина портика»), пов’язаного з *στωᾱʹ, атт. στοά (στοιᾱʹ, еолійським στωḯα, *στωƑ-ιᾱʹ) «колонада, зал з колонами, портик», спорідненим з дангл. stōwian «стримувати», stōw «місце», снн. снідерл. stouwen «затримувати», нвн. stauen «тс.», лит. stovėˊti «стояти», stová «місце», псл. staviti «ставити»;
назви цього філософського напряму і заснованої Зеноном з Кітіону (близько 336–264 до н. е.) школи Стоя зумовлені тим, що збори стоїків відбувалися в гостроконечному портику (Στοᾱʹ Ποιϰίλη «візерунчастий портик») на торговельній площі Афін;
р. м. сто́ик, бр. сто́ік, ст. стоикъ (1653), п. ч. слц. вл. stoik, болг. стои́к, схв. ста̏ик, слн. stóik;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стоїци́зм
«одна з головних течій елліністичної і римської філософії, яка вбачала основу морального життя в подоланні пристрастей; стійкість, твердість у життєвих негодах»
стої́чний
сто́я
«крита галерея; школа стоїків»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stoic «стоїк; стоїчний» | англійська |
| στοά «колонада, зал з колонами, портик» (στοιᾱʹ, еолійським στωḯα, *στωƑ-ιᾱʹ) | аттічний |
| στοιᾱʹ | аттічний |
| сто́ік | білоруська |
| стоикъ (1653) | білоруська |
| стои́к | болгарська |
| stoik | верхньолужицька |
| Στωϊϰός «належний до стоїчної школи; стоїк» (букв. «людина портика») | грецька |
| *στωᾱʹ | грецька |
| stōwian «стримувати» | давньоанглійська |
| stōw «місце» | давньоанглійська |
| stōicus «належний до філософії стоїцизму; стоїк» | латинська |
| stovėˊti «стояти» | литовська |
| stovà «місце» | литовська |
| сто́ик | македонська |
| Stoiker «стоїк» | німецька |
| stauen «тс.» | нововерхньонімецька |
| stoik | польська |
| staviti «ставити» | праслов’янська |
| сто́ик | російська |
| стоóик | сербохорватська |
| stouwen «затримувати» | середньонижньонімецька |
| stouwen «затримувати» | середньонідерландська |
| stoik | словацька |
| stóik | словенська |
| stoїque «стоїчний, твердий» | французька |
| stoїcien «стоїк; стоїчний» | французька |
| stoik | чеська |
| στωḯα | ? |
| *στωƑ-ιᾱʹ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України