СТОСУ — ЕТИМОЛОГІЯ
стіс «стопа; зв’язка; штабель; [купа; вогнище Нед]»
запозичення з польської мови;
п. stos «купа, стіс; вогнище», як і sztos «удар; (ст.) купа дров», походить від нвн. Stoβ «стіс; удар, поштовх», пов’язаного з stoβen «штовхати», спорідненим з двн. stōӡan, днн. stōtan, гот. stautan, дінд. tudáti «штовхає», лат. tudes «молот», tundere «штовхати»;
бр. стос «стіс», стус «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стос
«тс.»
сто́са
«стіг снопів у полі»
стюс
«штабель»
сцюс
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стос «стіс» | білоруська |
| стус «тс.» | білоруська |
| stautan | готська |
| stōӡan | давньоверхньонімецька |
| tudáti «штовхає» | давньоіндійська |
| stōtan | давньонижньонімецька |
| tudes «молот» | латинська |
| tundere «штовхати» | латинська |
| Stoβ «стіс; удар, поштовх» | нововерхньонімецька |
| stoβen «штовхати» | нововерхньонімецька |
| stos «купа, стіс; вогнище» | польська |
| sztos «удар; (ст.) купа дров» | польська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України