СТОРОНАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сто́ро́на́
споріднене з лтс. stara «смуга», лит. strãja «стійло, вистелене соломою», дінд. stṛṇā́ti (stṛṇṓti) «сипле, обсипає, укриває», stṛtáḥ (stīrṇáḥ) «розстелений», stárīman- (с. р.) «розстилання, насипання», гр. στόρνῡμι «обсипаю, розстеляю», στέρνον «груди; площина», лат. sternere «сипати, стелити», двн. stirna «лоб, чоло», свн. stirne, снн. sterne, франк. stёrnn «тс.», дірл. sernim «розширюю, розстилаю», кімр. sarn «бруківка, настил»;
псл. *storna «сторона», пов’язане чергуванням кореневих голосних з основою ster-/stьr- (*pro-sterti «простерти», 1 ос. одн. pro-stьrǫ);
іє. *ster-/stor-/str-n- «розширяти; розстилати; розстилатися, простиратися»;
р. сторона́, бр. старана́, др. сторона, п. вл. нл. strona, ч. слц. strana, полаб. starnă, болг. страна́, м. схв. стра́на, слн. strán, стсл. страна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́дсторонь
«осторонь»
за́сторонка
«засік»
засторо́нок
насторо́нський
«сторонський»
одсторо́нь
«осторонь»
о́сторонь
пере́сторона
«ряд будинків»
перестороні́ти
«перейти на інший бік, в інший табір»
посторони́тися
посторо́нний
«сторонні́й»
по́сторонь
«осторонь»
при́сторона
«бічне приміщення»
присторо́нно
«партійно»
розсторо́нитися
«розширитися»
сторі́нка
стороне́ць
«обхідна дорога»
сторони́ти(ся)
сторо́нка
«бокова скринька»
сторо́нний
«з навколишньої місцевості»
сторо́нник
«прибічник»
сторонни́чий
«партійний»
сторо́нній
сто́ронній
«чужий»
сторо́нність
«партійність»
сторо́нок
«клуня»
стороно́ю
сторо́нський
сторо́нщина
«чужина»
усторо́нний
«віддалений»
у́сторонок
«віддалене, безлюдне місце»
у́сторонь
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
старана́ | білоруська |
страна́ | болгарська |
strona | верхньолужицька |
στόρνῡμι «обсипаю, розстеляю» | грецька |
στέρνον «груди; площина» | грецька |
stirna «лоб, чоло» | давньоверхньонімецька |
stṛṇā́ti «сипле, обсипає, укриває» (stṛṇṓti) | давньоіндійська |
stárīman- «розстилання, насипання» (с. р.) | давньоіндійська |
stṛṇṓti | давньоіндійська |
stṛtáḥ | давньоіндійська |
stīrṇáḥ | давньоіндійська |
sernim «розширюю, розстилаю» | давньоірландська |
сторона | давньоруська |
*ster-/stor-/str-n- «розширяти; розстилати; розстилатися, простиратися» | індоєвропейська |
sarn «бруківка, настил» | кімрська |
sternere «сипати, стелити» | латинська |
stara «смуга» | латиська |
strãja «стійло, вистелене соломою» | литовська |
стра́на | македонська |
strona | нижньолужицька |
starnă | полабська |
strona | польська |
*storna «сторона» | праслов’янська |
ster-/stьr- (*pro-sterti «простерти», 1 ос. одн. pro-stьrǫ) | праслов’янська |
*pro-sterti | праслов’янська |
pro-stьrǫ | праслов’янська |
сторона́ | російська |
стра́на | сербохорватська |
stirne | середньоверхньнімецька |
sterne | середньонижньонімецька |
strana | словацька |
strán | словенська |
страна | старослов’янська |
stёrnn «тс.» | франкська |
strana | чеська |
о́дстор «осторонь, поблизу (від чогось)»
не зовсім ясне утворення з прийменника од «від» і скороченої основи іменника сторона́;
можливо, калька н. abseits «тс.», утвореного з прийменника ab «від» і основи іменника Seite «сторона»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
abseits «тс.» | німецька |
од «від» | ? |
сторона́ | ? |
ab «від» | ? |
Seite «сторона» | ? |
ски́рта
лит. stìrta «стіг сіна», лтс. stir̃ta «оборіг», stirpa «тс.» споріднені з лат. sterno «стелю, розстилаю», псл. *prosterti, *storna, укр. просте́рти, про́стір, сторона́;
запозичення з балтійських мов;
р. скирд, скирда́, ст. скирдъ, бр. сці́рта, [скірда́, скі́рта], п. sterta «скирта»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оски́рдок
«невелика скирта»
при́стирток
«тс.»
ски́рда
скирдаджі́й
«відповідальний при укладанні скирти»
скирда́р
скирта́р
«тс.»
ски́ртище
«підстилка під скиртою»
скиртува́льний
скиртува́льник
скиртува́ти
сти́рса
стирта
(1347--1349)
сти́рта
сти́ртник
«скиртувальник»
стырта
(1444)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сці́рта | білоруська |
скірда́ | білоруська |
скі́рта | білоруська |
sterno «стелю, розстилаю» | латинська |
stir̃ta «оборіг» | латиська |
stirpa «тс.» | латиська |
stìrta «стіг сіна» | литовська |
sterta «скирта» | польська |
*prosterti | праслов’янська |
*storna | праслов’янська |
скирд | російська |
скирда́ | російська |
скирдъ | російська |
просте́рти | українська |
про́стір | українська |
сторона́ | українська |
сла́ти
псл. stьlati, steljǫ;
споріднене з лтс. slāt «навантажувати, пакувати», гр. στέλλω «готую, посилаю», вірм. aṙa-stał (*stl̥-no) «покрівля, дах», лат. lātus (‹*stlatus) «широкий»;
іє. *stel- (*stl̥-) «розстилати», пов’язане з *ster- (*str̥-), відображеним у лат. sterno «насипаю, розстилаю, стелю», гр. στόρνῡμι (στορέννῡμι) «тс.», псл. *storna, укр. сторона́;
р. стлать, стели́ть, бр. слаць, др. стьлати, п. słać, ścielić, ч. stlát, слц. stlat’, вл. słać, нл. słaś (sćelu), ст. stłaś, болг. сте́ля, слн. stláti, стсл. постьлати (постелѭ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стілка
«прокладка під устілку»
ву́стілка
«устілка (шкіряна, у селян також із соломи)»
ву́стілок
«устілка (віхоть соломи в чоботі)»
за́стил
застила́ти
за́сти́лка
за́стіл
«кусок шкіри, яким закривається діра у постолі»
засті́лка
засто́ла
«тс.»
застьо́л
«покривало»
застьо́ла
«покривало для воза»
насти́л
на́стилка
насти́льни́й
насти́льник
на́сті́лка
пасте́лник
«солом’яна мата»
пересті́льниця
«постіль»
(?)
підсте́ля
«стійло корів»
підстеля́ти
підстила́ти
пі́дсти́лка
підстилко́вий
підстильни́й
пі́дсті́лка
підстьо́л
«підстилка»
післа́нє
післа́нь
«тс.»
постеле́нок
«постіль»
постелі́нка
«підстілка для худоби»
посте́льниця
«дошка в дні воза»
посте́ля
пости́лка
пості́вка
«постіль; покіс»
пості́лка
по́сті́ль
постільниця
«постіль»
прости́лка
«доріжка на долівці»
про́стилка
«тонка ковдра»
про́стіль
«постіль»
ро́зстил
сли́ще
«місце, де розстилають льон»
стальні́ца
«частина стелі між балками»
сте́ливо
«підстилка Нед; Гаптування О»
стели́на
стели́ти
сте́лище
«місце, де розстилають льон, коноплі»
стелі́ння
«підстилка; дерево для стелі»
сте́лька
«устілка»
стельни́к
«стеля»
сте́ля
«верхнє внутрішнє покриття; [підлога Нед]»
сте́лянка
«підстілка»
стіль
«стеля»
столь
сто́ля
«тс.»
у́стілка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
слаць | білоруська |
сте́ля | болгарська |
słać | верхньолужицька |
aṙa-stał «покрівля, дах» (*stl̥-no) | вірменська |
*stl̥-no | вірменська |
στέλλω «готую, посилаю» | грецька |
στόρνῡμι «тс.» (στορέννῡμι) | грецька |
στορέννῡμι | грецька |
стьлати | давньоруська |
*stel- «розстилати» (*stl̥-) | індоєвропейська |
*ster- (*str̥-) | індоєвропейська |
*stl̥- | індоєвропейська |
*str̥- | індоєвропейська |
lātus «широкий» (‹*stlatus) | латинська |
*stlatus | латинська |
sterno «насипаю, розстилаю, стелю» | латинська |
slāt «навантажувати, пакувати» | латиська |
słaś (sćelu) | нижньолужицька |
stłaś | нижньолужицька |
sćelu | нижньолужицька |
sćelu | нижньолужицька |
sćelu | нижньолужицька |
sćelu | нижньолужицька |
słać | польська |
ścielić | польська |
stьlati | праслов’янська |
steljǫ | праслов’янська |
*storna | праслов’янська |
стлать | російська |
стели́ть | російська |
stlat' | словацька |
stláti | словенська |
постьлати (постелѭ) | старослов’янська |
постелѭ | старослов’янська |
постелѭ | старослов’янська |
сторона́ | українська |
stlát | чеська |
сти́рно «налобник, металева пластинка (у воїна), ремінь на лобі (у коня)»
очевидно, пов’язане з нвн. Stirn (двн. stirna) «лоб, чоло», спорідненим з псл. *storna, укр. сторона́;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
stirna | давньоверхньонімецька |
Stirn «лоб, чоло» (двн. stirna) | нововерхньонімецька |
*storna | праслов’янська |
сторона́ | українська |
стра́нник «богомолець, який мандрує по святих місцях, прочанин; мандрівник, подорожній»
запозичення з церковнослов’янської мо-ви;
цсл. стсл. страньникъ, похідне від страна «сторона», є закономірним відповідником др. стороньникъ (стороникъ) «подорожній», похідного від сторона;
р. стра́нник, др. страньникъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стра́нний
«мандрівник, подорожній»
стра́нни́ця
«прочанка, мандрівниця»
стра́нній
«тс.»
страння́
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
стороньникъ «подорожній» (стороникъ) | давньоруська |
сторона | давньоруська |
стороникъ | давньоруська |
страньникъ | давньоруська |
стра́нник | російська |
страньникъ | старослов’янська |
страна | старослов’янська |
страньникъ | церковнослов’янська |
страна «сторона» | церковнослов’янська |
субстра́т «загальна основа різноманітних явищ; живильна речовина для мікроорганізмів; факти і явища в мові, запозичені з іншої мови, що була раніше на цій території»
очевидно, запозичення з німецької мови;
н. Substrát, як і фр. substrat(um), англ. substratum, походить від слат. substrātum «підстилка», пов’язаного з лат. substernere «поширювати, простирати; підстеляти», утвореним за допомогою префікса sub- «під-» від дієслова sternere «стелити, простирати; покривати», спорідненого з псл. *sterti, укр. просте́рти, сторона́;
р. бр. болг. субстра́т, п. substrat, ч. слц. слн. substrát, м. супстра́т, схв. су̀пстрат;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
substratum | англійська |
субстра́т | білоруська |
субстра́т | болгарська |
substernere «поширювати, простирати; підстеляти» | латинська |
супстра́т | македонська |
Substrát | німецька |
substrat | польська |
*sterti | праслов’янська |
субстра́т | російська |
су̀пстрат | сербохорватська |
substrātum «підстилка» | середньолатинська |
substrát | словацька |
substrát | словенська |
просте́рти | українська |
substrat(um) | французька |
substrát | чеська |
sub- «під-» | ? |
sternere «стелити, простирати; покривати» | ? |
сторона́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України