СТОВПИЩЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стовп «колода або товстий брус, установлені вертикально; колона, підпора; пам’ятник у вигляді колони; основний капітал СУМ; [стебло Л; стовба (у плузі) О]»
псл. *stъl̥pъ «стовп; колода; опора», пов’язане з *stъl̥bъ «тс.»;
споріднене з лит. stul˜pas «стовп», лтс. stùlps «тс.; гомілка, литка», stulpe «середня кістка ноги», дісл. stolpi «стовп, колона», снн. stolpe «колода, балка; стовп», снн. stulpe «кришка горщика», гол. stulp, stolp «скляний ковпак»;
іє. *stelp- «стовп» ‹ *stel- «ставити»;
р. м. столп, бр. стоўп, др. стълпъ, п. нл. słup, ч. sloup, ст. stlúp, slúp, слц. stĺp, вл. stołp, полаб. ståup «олтар», болг. стълп «стовп», схв. сту̑п, слн. stа̏lp, стсл. стлъпъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засто́впити
«закріпити стовпами»
обстовпи́ти
«обставити стовпами»
остовпені́ти
«остовпіти»
стовп'я
«кусок шкіри, з якого шиють ходаки»
стовп'я́нка
«хата, стіни якої збудовані на стовпах»
стовпа́к
«вид горщика»
стовпа́н
«стебло»
стовпа́стий
«стовбуватий»
стовпа́тий
«смугастий»
стовпа́ха
«вид плахти»
стовпе́ц
«орна земля, на якій посаджена сосна»
стовпе́ць
«шпальта (в газеті, журналі); ряд цифр, слів, розміщених по вертикалі; печиво циліндричної фор- ми з гречаного борошна СУМ; [тумба; частина снувалки]»
сто́впик
«маточка, Pistillum»
(бот.)
стовпи́ще
стовпі́ти
«втрачати здатність рухатися, завмирати, ціпеніти»
стовпко́ва́тий
«стовбуватий»
сто́впник
«релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі, або жив у тісній вежовій келії»
стовпо́ваний
(у сполученні с. не́від «невід, плахти якого прикріплені до каната за їх довжиною»)
стовпо́ватий
(у сполученні [стовпо́вата мальо́вка] «вид орнаменту на мисках»)
стовпови́й
стовпо́к
«болт, який прикріплює підніжки у ткацькому верстаті Г; ноги терлиці, стояк (у пилці), підставка, на якій обертається витушка О»
стовпува́тий
«стовбуватий»
стовпча́стий
стовпча́тий
сто́впчик
сто́впчиковий
стоп
«стовп»
стопки
«стовпці»
(мн.)
стопок
«стовпець ВеЛ; міра полотна в 1 м О»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стоўп | білоруська |
| стълп «стовп» | болгарська |
| stołp | верхньолужицька |
| stulp | голландська |
| stolp «скляний ковпак» | голландська |
| stolpi «стовп, колона» | давньоісландська |
| стълпъ | давньоруська |
| *stelp- «стовп» | індоєвропейська |
| *stel- «ставити» | індоєвропейська |
| stùlps «тс.; гомілка, литка» | латиська |
| stulpe «середня кістка ноги» | латиська |
| stul˜pas «стовп» | литовська |
| столп | македонська |
| słup | нижньолужицька |
| ståup «олтар» | полабська |
| słup | польська |
| *st<SUP>ъ</SUP>l̥pъ «стовп; колода; опора» | праслов’янська |
| *st<SUP>ъ</SUP>l̥bъ «тс.» | праслов’янська |
| столп | російська |
| сту̑п | сербохорватська |
| stolpe «колода, балка; стовп» | середньонижньонімецька |
| stulpe «кришка горщика» | середньонижньонімецька |
| stĺp | словацька |
| stòlp | словенська |
| стлъпъ | старослов’янська |
| sloup | чеська |
| stlúp | чеська |
| slúp | чеська |
товпа́ «натовп»
псл. *tъl̥pa або *tьl̥pa «натовп»;
споріднене з лит. talpà «місткість; об’єм», telpù, tilpaũ, til˜pti «вміщатися, входити», tulpinti «давати місце, вміщати», лтс. talpa «приміщення», tìlpt, te̦lpu, tilpstu, tilpu «вміщатися», дінд. tálpuḥ «ложе, сідалище», talpā «тс.», ірл. tallaim «знаходжу місце»;
спроба пояснити слово з *pl̥-plā/pl̥-plo, як у лат. po-pulus (Pisani Miscellanea etimologica, Roma, 1933, 123), непереконлива;
р. толпа́, бр. то́ўпіцца «товпитися», др. тълпа, п. [tłopić] «товпитися», [tłupić] «тс.», ч. слц. tlupa (з рос.), болг. тълпа́, м. толпа, стсл. тлъпа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вто́впитися
«втиснутися»
дото́впитися
на́товп
по́товп
«давка»
пото́впити
«вмістити»
пото́впитися
про́товп
«прохід крізь натовп»
про́товпом
«протискуючись»
розто́впити
«розсунути натовп»
сто́впище
сто́вплений
то́впива
«тіснява»
то́впити
«натискати, натоптувати, набивати»
то́впитися
то́впище
то́впний
«масовий»
товпня́
«тіснота, товчія»
толпа́
«тс.»
(з рос.)
толпа́вий
«тс.»
то́лпиво
«тиск»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| то́ўпіцца «товпитися» | білоруська |
| тълпа́ | болгарська |
| tálpuḥ «ложе, сідалище» | давньоіндійська |
| talpā «тс.» | давньоіндійська |
| тълпа | давньоруська |
| tallaim «знаходжу місце» | ірландська |
| po-pulus | латинська |
| talpa «приміщення» | латиська |
| tìlpt | латиська |
| te̦lpu | латиська |
| tilpstu | латиська |
| tilpu «вміщатися» | латиська |
| talpà «місткість; об’єм» | литовська |
| telpù | литовська |
| tilpaũ | литовська |
| til˜pti «вміщатися, входити» | литовська |
| tulpinti «давати місце, вміщати» | литовська |
| толпа | македонська |
| tłopić «товпитися» | польська |
| tłupić «тс.» | польська |
| *t<SUP>ъ</SUP>l̥pa «натовп» | праслов’янська |
| *t<SUP>ь</SUP>l̥pa | праслов’янська |
| *pl̥-plā/pl̥-plo | праслов’янська |
| толпа́ | російська |
| tlupa (з рос.) | словацька |
| тлъпа | старослов’янська |
| tlupa (з рос.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України