СТОВМА — ЕТИМОЛОГІЯ
стоя́ти
псл. stojati (‹*stǝjēti) «стояти», пов’язане чергуванням голосних з формою stati «тс., стати» (‹іє. *sthā-/ sthǝ-);
р. стоя́ть, бр. стая́ць, др. стояти, п. stać (1 ос. одн. stoję), ч. státi (1 ос. одн. stojím), слц. stát’ (1 ос. одн. stojím), вл. [stejeć] (‹ст. stojać), [stojeć], нл. stojaś, болг. стоя́, м. стои, схв. ста̀jати, ста̏jати, слн. státi (1 ос. одн. stojím), стсл. стоати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стоя́лка
«настойка»
ви́стояти
відсті́й
відсті́йний
відсті́йник
відсто́ювати
за́сті́й
за́стійка
«полювання облавою»
засті́йний
застоя́лий
засто́яний
навсто́йки
навсто́ячки
насті́й
насті́йка
«настій»
насті́йливий
насті́йний
настійчи́вий
«наполегливий»
настої́ванка
«тс.»
насто́йка
настойчи́вий
«тс.»
насто́ювати
«наполягати; робити настій»
насто́янка
настоя́тель
насто́ячи
«стоячи»
несто́яча
«турбота, неспокій»
обсті́й
«дівчина, яку ніхто не сватає»
обсто́ювати
обсто́я
«обставина»
обстоя́тися
«залишитися»
одсто́яти
«обстояти, підтримати»
ості́йний
«стійкий у плаванні (корабель)»
осто́я
«застій; зупинка»
осто́яти
«обстояти, захистити»
пересті́й
«перезрівання»
перестоя́лий
пересто́яний
пості́й
пості́йний
посто́й
«постій»
посто́йкувати
«простоювати час, лінуватися»
посто́я
«становище; повітка»
постоя́ле
постоя́лець
постоя́лий
постоя́льний
«постоялий»
постоя́нець
посто́янка
«зупинка»
посто́я́нний
«тс. Г; постійний Нед»
постоя́чка
«пристрій, за допомогою якого навчають немовлят ходити»
присто́йний
розсто́янє
«відстань»
сті́йбище
сті́йка
стійки́й
стійкови́й
«вартовий»
(заст.)
сті́йло
стійлува́ти
«зганяти на пасовищі в коло під час особливої спеки»
(про худобу)
сті́йма
сті́йми
сті́йчик
«вартовий; посильний, черговий десяцький при волосному правлінні»
(заст.)
сті́ло
«місце, де розташовані кошари, колиба»
стовма́
«стоячи»
сто́їще
сто́йка
сто́йла
«стайня»
стойма́
стоймя́
«тс.»
сто́йня
«тс.; варта»
стоюни́
«стойка, пристрій, за допомогою якого немовлят привчають стояти»
сто́ю́шка
«тс.»
стоя́к
стоя́ка
«дерево, дуб»
стояки́
«чепіги в плузі»
(мн.)
сто́яло
«стійло»
стоя́н
«стояк; масивна опора моста, греблі, бик; [калюжа із застояною водою; частина в ткацькому верстаті; одвірок; велика бочка на винокурнях; стебла конопель, що поодиноко ростуть на полі Кур; пропуск у косінні ЛЧерк, Мо]»
стояне́ць
«вид глечика; [молоко, поставлене на скисання Ва]»
стояни́
«підніжки на ткацькому верстаті Л; посуд Чаб»
(мн.)
сто́я́нка
«стояння; тимчасове перебування на одному місці; місце для стояння транспорту; [калюжа О; пристрій, за допомогою якого немовлят привчають стояти Л]»
стоя́но́к
«вид глечика; [вид дитячої гри; місце любовного побачення О]»
сто́ячи
стоя́чий
стоя́чка
«пристрій, за допомогою якого немовлят привчають стояти Л; стільчик (із загородкою) для дітей, що не вміють ходити Па; сухі гілки ВеБ; пасовище; місце любовного побачення О; пристрій, на якому підковують чоботи]»
сто́ячки
стоячо́к
«обліплений тістом вербовий прутик, встромлений у коровай і так печений О; трухлявий уламок дерева Нед»
усті́йний
«постійний»
усті́йчи́вий
«стійкий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стая́ць | білоруська |
| стоя́ | болгарська |
| stejeć (‹ст. stojać) | верхньолужицька |
| stojeć | верхньолужицька |
| stojać | верхньолужицька |
| стояти | давньоруська |
| *sthā- / sthǝ- | індоєвропейська |
| стои | македонська |
| stojaś | нижньолужицька |
| stać (1 ос. одн. stoję) | польська |
| stojati «стояти» (‹*stǝjēti) | праслов’янська |
| stati «тс., стати» (‹іє. *sthā-/ sthǝ-) | праслов’янська |
| стоя́ть | російська |
| ста̀jати | сербохорватська |
| стòjати | сербохорватська |
| stát' (1 ос. одн. stojím) | словацька |
| státi (1 ос. одн. stojím) | словенська |
| стоѩти | старослов’янська |
| státi (1 ос. одн. stojím) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України