СТИХІЙНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
стихі́я
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. στοιχεĩον (мн. στοιχεĩα «матеріальна першооснова, елемент, стихія; (мн.) небесні тіла; букви; початки; головні ідеї, принципи» є давнім філософським терміном, пов’язаним з дієсловом στείχω «іду (в певному порядку, у строю), підступаю, виходжу, піднімаюся)»;
р. болг. стихи́я, бр. стыхі́я, др. стихия (жін. р.) «основна речовина», стихие (с.р.), стухия, стихио (с.р.) «тс.», м. стихиjа, схв. стѝхиjа, слн. stihíja, стсл. стvхии «основна речовина», стѵ̈хиа, стоухиѥ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стихі́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стыхі́я | білоруська |
| стихи́я | болгарська |
| στοιχεĩον (мн. στοιχεĩα «матеріальна першооснова, елемент, стихія; (мн.) | грецька |
| στείχω «іду (в певному порядку, у строю), підступаю, виходжу, піднімаюся)» | грецька |
| стихия «основна речовина» (жін. р.) | давньоруська |
| стихие (с.р.) | давньоруська |
| стухия | давньоруська |
| стихио «тс.» (с.р.) | давньоруська |
| стихиjа | македонська |
| стихи́я | російська |
| стѝхиjа | сербохорватська |
| stihíja | словенська |
| стvхии «основна речовина» | старослов’янська |
| стѵ̈хиѩ | старослов’янська |
| стоухиѥ «тс.» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України