СТЕПОВИК — ЕТИМОЛОГІЯ
степ «великий безлісий рівнинний простір»
загальноприйнятої етимології не має;
припускається сх.-сл. *сътепь, яке зближується зі словами то́пот, топта́ть, і далі реконструюється його первісне значення як «витоптане місце, рівне, голе» (Брандт РФВ 24, 182–183);
пов’язується з ос. t’æpæn «плоский, рівний, низький; низина», tæbæǧ «тарілка», що, як і ір. *(s)tap-, дінд. viṣṭap- «плоска поверхня», розглядаються як продовження іє. *(s)tep- «бути плоским, рівним, низьким» (Bailey BSOAS 26, 83, 87, 88, 89; Трубачев Этимология 1965, 39; Kellens Kratylos 16, 27; Pohl Russian Linguistics 1975/2, 87–88);
припускається також (Меркулова Этимология 1968, 86–91; Орел Этимология 1983, 139–140) псл. *stьpь «спина, хребет, підвищення»;
р. степь «степ; (ст.) низина, [плоска безліса височина]», бр. стэп (з укр.), [сьцеп], п. ч. слц. step (очевидно, з укр.), схв. сте̏па (з укр.), слн. stéра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́степ
«глушина, дичавина»
передсте́п
підсте́п
пристепови́й
степина́
«степ Нед; степове сіно»
степно́
«багато степу»
степня́к
степня́чка
«сорт озимої пшениці»
степови́к
степови́ки
«запорожці»
степови́ще
(збільш.)
степовни́чий
«наглядач за степовими угіддями»
степу́чий
«степовий»
(у замовлянні)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стэп (з укр.) | білоруська |
| сьцеп | білоруська |
| viṣṭap- «плоска поверхня» | давньоіндійська |
| *(s)tep- «бути плоским, рівним, низьким» | індоєвропейська |
| *(s)tap- | іранські |
| t'æpæn «плоский, рівний, низький; низина» | осетинська |
| tæbæǧ «тарілка» | осетинська |
| step (очевидно, з укр.) | польська |
| *stьpь «спина, хребет, підвищення» | праслов’янська |
| степь «степ; (ст.) низина, [плоска безліса височина]» | російська |
| па (з укр.) | сербохорватська |
| сте̏step (очевидно, з укр.) | словацька |
| stéра | словенська |
| step (очевидно, з укр.) | чеська |
| *сътепь | ? |
| то́пот | ? |
| топта́ть | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України