СТЕНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стена́ти «піднімати і опускати плечі при вираженні здивування, зневаги, вагання»
виводиться від псл. *tęti (ten-) «тягти», відбитого також у затя́ти «покрити, затягти», стя́ти «зціпити»;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стена́тися
«судорожно тремтіти, трястися (від хвилювання, переляку тощо); здригатися; коливатися, хитатися»
стену́ти
стену́тися
«тс.; розгубитися, збентежитися, жахнутися; різким рухом кинутися, рушити куди-небудь»
стина́ти
стина́тися
стину́ти
«тс.»
стину́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *tęti «тягти» (ten-) | праслов’янська |
| ten- | праслов’янська |
| затя́ти «покрити, затягти» | українська |
| стя́ти «зціпити» | українська |
Степа́н (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Στέφανος походить від іменника στέφανος «вінок», пов’язаного з στέφω «оточую, окутую, обгортаю, обмотую», спорідненим з дінд. stabhnā́ti «укріплює, затримує, підпирає», лит. stam̃bas «стебло», лтс. stabs «стовп, колона», двн. stab «палка»;
р. Степа́н, Стефа́н, Степани́да, Стефани́да, Стефа́ния, бр. Сцяпа́н, Сцепані́да, др. Стефанъ, Степанъ, п. Stefan, Szczepan, Stefania, ч. Štěpán, Štěpánka, слц. Štefan, Štefánia, болг. Сте́фан, Сте́пан, Стефа́на, Степа́на, Стефани́я, м. Стефан, Степан, Стефана, Степанка, схв. Стефан, Стjе̏пан, Стефаниjа, Стjепанка, слн. Štefan, Štefa, стсл. Стефанъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Сте́на
Сте́па
Степани́да
(жіноче ім’я)
Степа́нія
Степанъ
(1370)
Сте́ся
Сте́фа
Стефан
«діадима, корона, вѣнець»
(1627)
Стефа́н
Стефани́да
Стефа́нія
Стефанъ
(1393)
Сте́фко
Стефу́ня
Сте́фцьо
Сте́ха
Стецко
Стець
Стецько
(1404)
Стецько́
Сте́ша
Стьцко
(1366)
Ште́фа́н
Штефа́нка
Штефа́ня
Ште́фна
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Сцяпа́н | білоруська |
| Сцепані́да | білоруська |
| Сте́фан | болгарська |
| Сте́пан | болгарська |
| Стефа́на | болгарська |
| Степа́на | болгарська |
| Стефани́я | болгарська |
| Στέφανος «вінок» | грецька |
| στέφω «оточую, окутую, обгортаю, обмотую» | грецька |
| στέφανοm̃ | грецька |
| stab «палка» | давньоверхньонімецька |
| stabhnā́ti «укріплює, затримує, підпирає» | давньоіндійська |
| Стефанъ | давньоруська |
| Степанъ | давньоруська |
| stabs «стовп, колона» | латиська |
| stam̃bas «стебло» | литовська |
| Стефан | македонська |
| Степан | македонська |
| Стефана | македонська |
| Степанка | македонська |
| Stefan | польська |
| Szczepan | польська |
| Stefania | польська |
| Степа́н | російська |
| Стефа́н | російська |
| Степани́да | російська |
| Стефани́да | російська |
| Стефа́ния | російська |
| Стефан | сербохорватська |
| Стефаниjа | сербохорватська |
| Стjепанка | сербохорватська |
| Стjе̏пан | сербохорватська |
| Štefan | словацька |
| Štefánia | словацька |
| Štefan | словенська |
| Štefa | словенська |
| Стефанъ | старослов’янська |
| Štěpán | чеська |
| Štěpánka | чеська |
стіна́
псл. stěna «стіна»;
споріднене з гот. stains «камінь», двн. свн. stein, днн. дфриз. stēn, дангл. stān, дісл. steinn «тс.» та більш віддаленими гр. στίαστĩον «кремінь», лат. stīria «крижана бурулька», дінд. styā́yate «застигає, твердіє»;
іє. *stāi-/ stei-/stī˘-/stoi- «тверднути, стискати»;
реконструкція іє. *stēgsna і зіставлення з псл. stogъ «стіг», гр. στέγω «покриваю», лат. tego, лит. stė˜gu «тс.» (Откупщиков 232–238) недостатньо переконливі;
р. болг. стена́, бр. сцяна́, др. стѣна, п. ściana, ч. stěnа, слц. stena, вл. нл. sćěna, м. стена, схв. стиjèна, слн. sténa, стсл. стѣна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засті́нок
«катівня»
насті́нний
о́стінок
«крута скеля, бік гори»
пере́стінка
«перегородка»
пере́стінок
«тс.»
підсті́нок
«нижня частина стіни»
постіні́ти
«збліднути»
пристін
«крутий берег річки»
присті́нний
при́сті́нок
«невисока перегородка; [одвірок Нед]»
про́сті́нок
сті́нка
«стіна; [лісок над кручею]»
стінки́
«рибальські сітки, натягнуті поперек річки»
стінкови́й
«придатний для мурування стін»
(камінь)
стінни́й
стінні́вка
стінови́й
«тс.»
стінови́тий
«добре обмурований»
стінува́тий
«вертикальний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сцяна́ | білоруська |
| стена́ | болгарська |
| sćěna | верхньолужицька |
| stains «камінь» | готська |
| στία «кремінь» | грецька |
| στĩον | грецька |
| στέγω «покриваю» | грецька |
| stān | давньоанглійська |
| stein | давньоверхньонімецька |
| styā́yate «застигає, твердіє» | давньоіндійська |
| steinn «тс.» | давньоісландська |
| stēn | давньонижньонімецька |
| стѣна | давньоруська |
| stēn | давньофризька |
| *stāi- / stei- / stī˘- / stoi- «тверднути, стискати» | індоєвропейська |
| *stēgsna | індоєвропейська |
| stīria «крижана бурулька» | латинська |
| tego | латинська |
| stė˜gu «тс.» | литовська |
| стена | македонська |
| sćěna | нижньолужицька |
| ściana | польська |
| stěna «стіна» | праслов’янська |
| stogъ «стіг» | праслов’янська |
| стена́ | російська |
| стиjèна | сербохорватська |
| stein | середньоверхньнімецька |
| stena | словацька |
| sténa | словенська |
| стѣна | старослов’янська |
| stěnа | чеська |
сті́нка «15 ліктів полотна; складова частина пряжі, нитка Нед»
похідне утворення від стіна́;
назва зумовлена тим, що довжину основи приміряли до висоти стіни в хаті;
р. [стена́] «четверта частина основи для полотна (8 аршинів)», бр. [сцяна́] «міра довжини основи для ткання і полотна»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сцяна́ «міра довжини основи для ткання і полотна» | білоруська |
| стена́ «четверта частина основи для полотна (8 аршинів)» | російська |
| стіна́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України