СТЕЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сте́ла «кам’яний стовп чи плита з написом або рельєфним зображенням»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Stéle, фр. stèle, англ. stele походять від лат. stēla «стовп, колона», яке зводиться до гр. στήλη (‹*στάλ-νᾱ) «тс.», пов’язаного чергуванням голосних з дієсловом στέλλω «готую; посилаю», яке зіставляється з псл. stьlati, укр. стели́ти;
р. болг. сте́ла, бр. стэ́ла, п. stela, ч. слц. слн. stéla;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stele | англійська |
| стэ́ла | білоруська |
| сте́ла | болгарська |
| στήλη «тс.» (‹*στάλ-νᾱ) | грецька |
| στέλλω «готую; посилаю» | грецька |
| stēla «стовп, колона» | латинська |
| Stéle | німецька |
| stela | польська |
| stьlati | праслов’янська |
| сте́ла | російська |
| stéla | словацька |
| stéla | словенська |
| стели́ти | українська |
| stèle | французька |
| stéla | чеська |
апо́стол
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. ἀπόστολος «посланець» пов’язане з дієсловом ἀποστέλλο «посилаю», яке складається з префікса ἀπο- «геть», спорідненого з лат. ab- «від-», і дієслова στέλλω «посилаю», спорідненого з укр. стелю́;
р. болг. апо́стол, бр. aпо́стал, др. апостолъ, п. apostoł, ч. слц.нл. apoštol, вл. japoštol, м. апостол, схв. ȁпостол, àпостол, слн. apóstol, стсл. апостолъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
апо́стольство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aпо́стал | білоруська |
| апо́стол | болгарська |
| japoštol | верхньолужицька |
| ἀπόστολος «посланець» | грецька |
| апостолъ | давньоруська |
| ab- «від-» | латинська |
| апостол | македонська |
| apostoł | польська |
| апо́стол | російська |
| ȁпостол | сербохорватська |
| apóstol | словенська |
| апостолъ | старослов’янська |
| стелю́ | українська |
| àпостол | українська |
| apoštol | чеська |
| ἀποστέλλο «посилаю» | ? |
| ἀπο- «геть» | ? |
| στέλλω «посилаю» | ? |
| apoštol | ? |
сла́ти
іє. *stel- (*stl̥-) «розстилати», пов’язане з *ster- (*str̥-), відображеним у лат. sterno «насипаю, розстилаю, стелю», гр. στόρνῡμι (στορέννῡμι) «тс.», псл. *storna, укр. сторона́;
споріднене з лтс. slāt «навантажувати, пакувати», гр. στέλλω «готую, посилаю», вірм. aṙa-stał (*stl̥-no) «покрівля, дах», лат. lātus (‹*stlatus) «широкий»;
псл. stьlati, steljǫ;
р. стлать, стели́ть, бр. слаць, др. стьлати, п. słać, ścielić, ч. stlát, слц. stlat’, вл. słać, нл. słaś (sćelu), ст. stłaś, болг. сте́ля, слн. stláti, стсл. постьлати (постелѭ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стілка
«прокладка під устілку»
ву́стілка
«устілка (шкіряна, у селян також із соломи)»
ву́стілок
«устілка (віхоть соломи в чоботі)»
за́стил
застила́ти
за́сти́лка
за́стіл
«кусок шкіри, яким закривається діра у постолі»
засті́лка
засто́ла
«тс.»
застьо́л
«покривало»
застьо́ла
«покривало для воза»
насти́л
на́стилка
насти́льни́й
насти́льник
на́сті́лка
пасте́лник
«солом’яна мата»
пересті́льниця
«постіль»
(?)
підсте́ля
«стійло корів»
підстеля́ти
підстила́ти
пі́дсти́лка
підстилко́вий
підстильни́й
пі́дсті́лка
підстьо́л
«підстилка»
післа́нє
післа́нь
«тс.»
постеле́нок
«постіль»
постелі́нка
«підстілка для худоби»
посте́льниця
«дошка в дні воза»
посте́ля
пости́лка
пості́вка
«постіль; покіс»
пості́лка
по́сті́ль
постільниця
«постіль»
прости́лка
«доріжка на долівці»
про́стилка
«тонка ковдра»
про́стіль
«постіль»
ро́зстил
сли́ще
«місце, де розстилають льон»
стальні́ца
«частина стелі між балками»
сте́ливо
«підстилка Нед; Гаптування О»
стели́на
стели́ти
сте́лище
«місце, де розстилають льон, коноплі»
стелі́ння
«підстилка; дерево для стелі»
сте́лька
«устілка»
стельни́к
«стеля»
сте́ля
«верхнє внутрішнє покриття; [підлога Нед]»
сте́лянка
«підстілка»
стіль
«стеля»
столь
сто́ля
«тс.»
у́стілка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слаць | білоруська |
| сте́ля | болгарська |
| słać | верхньолужицька |
| aṙa-stał «покрівля, дах» (*stl̥-no) | вірменська |
| *stl̥-no | вірменська |
| στόρνῡμι «тс.» (στορέννῡμι) | грецька |
| στορέννῡμι | грецька |
| στέλλω «готую, посилаю» | грецька |
| стьлати | давньоруська |
| *stel- «розстилати» (*stl̥-) | індоєвропейська |
| *ster- (*str̥-) | індоєвропейська |
| *stl̥- | індоєвропейська |
| *str̥- | індоєвропейська |
| sterno «насипаю, розстилаю, стелю» | латинська |
| lātus «широкий» (‹*stlatus) | латинська |
| *stlatus | латинська |
| slāt «навантажувати, пакувати» | латиська |
| słaś (sćelu) | нижньолужицька |
| stłaś | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| słać | польська |
| ścielić | польська |
| *storna | праслов’янська |
| stьlati | праслов’янська |
| steljǫ | праслов’янська |
| стлать | російська |
| стели́ть | російська |
| stlat' | словацька |
| stláti | словенська |
| постьлати (постелѭ) | старослов’янська |
| постелѭ | старослов’янська |
| постелѭ | старослов’янська |
| сторона́ | українська |
| stlát | чеська |
писте́лка «фартух»
запозичення з молдавської мови;
молд. рум. pestélcă «тс.» походить від болг. прести́лка, престе́лка «тс.», утвореного з префікса пре-, що відповідає укр. пере-, і основи дієслова сте́ля «стелю», спорідненого з укр. стели́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пісте́лка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прести́лка | болгарська |
| престе́лка «тс.» | болгарська |
| pestélcă «тс.» | молдавська |
| pestélcă «тс.» | румунська |
| сте́ля «стелю» | українська |
| стели́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України