СТЕБЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ

стебло́

псл. *stьblь, *stьblo;
споріднене з лит. stìbis «membrum virile», stíebas «стовп, стовбур, стебло», stibóna «той, у кого довгі гомілки», stáibiai (мн.) «гомілки», лтс. stiba «палка, прут», дінд. stíbhiḥ «пучок, жмуток; волоть», лат. tībia «гомілка, гомілкова кістка», гр. στιφρός «міцний, сильний», στιβαρός «тс.», очевидно, також лат. stipula «соломинка»;
іє. *steib(h)- (*steip-) «міцний, жорстокий; стискати»;
р. сте́бель, [стебло́], бр. сцябло́, др. стьбло, стьбль, п. ździebło, źdźbło, [zdbło, zbło], ст. śćbło, ściebło, ч. stéblo, [zblo], ст. stblo, слц. steblo, вл. stwjelco, [spjelco], нл. spło, [zbło], полаб. ståblüṛ́, болг. стебло́, стъбло́, м. стебло, схв. ста́бло, ста̀бљика, слн. stеÊblo, с.-цсл. стьбль, стьбло, стьблиѥ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

стебели́на
стебели́ння
стебели́ти «виростати в стебло»
стебели́тися
стебе́лля
сте́бель
стебелькува́тий «стеблоподібний; тонкий, стрункий Чаб»
стеби́ля «стебла» (зб.)
стебле́вий
стебли́на
стебли́ння
стебли́стий
стебли́тися «тс.»
стеблова́тий
стеблови́й
стеблува́ння
стебля́стий
стрильбелькува́тий «худорлявий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сцябло́ білоруська
стебло́ болгарська
стъбло́ болгарська
stwjelco верхньолужицька
spjelco верхньолужицька
στιφρός «міцний, сильний» грецька
στιβαρός «тс.» грецька
stíbhiḥ «пучок, жмуток; волоть» давньоіндійська
стьбло давньоруська
стьбль давньоруська
*steib(h)- «міцний, жорстокий; стискати» (*steip-) індоєвропейська
*steip- індоєвропейська
tībia «гомілка, гомілкова кістка» латинська
stipula «соломинка» латинська
stiba «палка, прут» латиська
stìbis «membrum virile» литовська
stíebas «стовп, стовбур, стебло» литовська
stibóna «той, у кого довгі гомілки» литовська
stáibiai мн. литовська
stáibiai мн. литовська
стебло македонська
spło нижньолужицька
zbło нижньолужицька
ståblüṛ́ полабська
ździebło польська
źdźbło польська
zdbło польська
zbło польська
śćbło польська
ściebło польська
stblo польська
*stьblь праслов’янська
*stьblo праслов’янська
сте́бель російська
стебло́ російська
стьбль сербо-церковнослов’янська
стьбло сербо-церковнослов’янська
стьблиѥ сербо-церковнослов’янська
ста́бло сербохорватська
ста̀бљика сербохорватська
steblo словацька
stеêblo словенська
stéblo чеська
zblo чеська

спи́ця «один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом; один із тонких стрижнів, що становлять каркас парасольки; тонкий довгий стрижень для плетіння»

зіставлення з нвн. Spitze «вістря» (Mikl. EW 317; Brückner 553), з нвн. spitz «гострий, шпилястий», Spiess «спис, піка; рожен», двн. spizzi «гострий» (Преобр. II 365) неприйнятне, як і припущення про походження від двн. speihha «спиця» (Schrader Reallexikon II 421);
іє. *steib-/steibh-/ stī˘b-/steip-/steibo- «жорсткий, твердий; стискати»;
споріднене з лтс. stups (stupe) «мітла», stupas (мн.) «маленькі гілки», гр. στύπος«ціпок, держак, стебло», дісл. stúfr «огризок», дінд. stupaḥ «чуб», а також (форма псл. [*stьpica]) з лит. stìpinas «спиця», stiрrùs «сильний, міцний», лтс. stiprs «тс.», лит. stìpti «ставати жорстким, ціпеніти», лат. stipulus «міцний», stipula «стебло, соломина», stīpes «стовбур; кілок, жердина», свн. stīf «непорушний, жорсткий, прямий», дангл. stīf, дісл. stīfr «тс., твердий» і, далі, псл. *stьblь (*stьbl-о) «стебло», укр. стебло́;
псл. stъpica «дерев’яний кілок; спиця», [*stьpica] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

spica
śpica «спиця»
špica
špice
stpica
stpicě
stwica
šрica
šрica «тс.»
šр́ica
спича́к
спичакува́тий
спича́стий
спи́чка
спі́ца
сту́пка «маточина колеса»
стъпица «ткацький човник; кіл»
стьпица
ца
шпи́ца
шпи́ця «тс.; [шпиль]»
шпича́к
шпичакува́тий
шпича́стий
шпи́чка
шпичкува́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
στύπος «ціпок, держак, стебло» грецька
stīf давньоанглійська
spizzi «гострий» давньоверхньонімецька
speihha «спиця» давньоверхньонімецька
stupaḥ «чуб» давньоіндійська
stúfr «огризок» давньоісландська
stīfr «тс., твердий» давньоісландська
*steib- / steibh- / stī˘b- / steip- / steibo- «жорсткий, твердий; стискати» індоєвропейська
stipulus «міцний» латинська
stipula «стебло, соломина» латинська
stīpes «стовбур; кілок, жердина» латинська
stups «мітла» (stupe) латиська
stiprs «тс.» латиська
stupe латиська
stìpinas «спиця» литовська
stiрrùs «сильний, міцний» литовська
stìpti «ставати жорстким, ціпеніти» литовська
Spitze «вістря» нововерхньонімецька
spitz «гострий, шпилястий» нововерхньонімецька
Spiess «спис, піка; рожен» нововерхньонімецька
*stьblь «стебло» (*stьbl-о) праслов’янська
*stьpica праслов’янська
*stьbl-о праслов’янська
stъpica «дерев’яний кілок; спиця» праслов’янська
*stьpica «тс.» праслов’янська
stīf «непорушний, жорсткий, прямий» середньоверхньнімецька
стебло́ українська

стебля́к «стебловий пильщик, Cephus pygmaeus» (зоол.)

пов’язане зі стебло́;
назва зумовлена тим, що ця комаха розвивається в стеблах злаків (Горностаев 285);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стебло́ ?

стіба́ти «прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину; прокладати стібки, шити»

вважається, що значення «шити, строчити» і «бити, хльостати, шмагати» є результатом видозміни значення «колоти» (Грюненталь ИОРЯС 18/4, 136);
зіставляється також з лит. stem̃bti «міцніти, зміцнюватися», stаbóti «зупиняти», stabdóti «тс.», дінд. stabhnā́ti, stabhūyáti «підпирає, стримує», ав. stǝmbana- «опора» (Uhlenbeck 343);
зближується з р. сте́бель, псл. *stьblь «стебло» (Преобр. II 377–378; Zubató St. a čl. I 2, 157–158), з р. стега́ть «бити, хльостати, шмагати», яке могло зазнати впливу форми сте́бель (Зеленин ФЗ 43,7), з лтс. stibât «стьобати», з нвн. steppen «стьобати, строчити», Stift «штифт» і лат. stipāre «стискати, звалювати разом» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 174–177);
остаточно не з’ясоване;
р. стеба́ть «стьобати; [стібати]», бр. сцяба́ть (сцёбаць) «стьобати», п. [naściebać] «нанизати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́стіб «стьобаний шов»
встіба́ти «встромляти»
застебну́ти
застіба́ти
за́стібка
о́стібка «краватка»
пристіба́ти
пристібни́й
пристьо́бувати
розстебну́ти
розстіба́ти
розстібни́й
розстьо́ба «нечепура в одязі»
розстьо́бувати
сте́бе́н «строчка»
стебні́вка «[тс.]; різновид шва у художньому вишиванні»
стебно́ваний
стебнува́ння
стебнува́ти
стебну́ти «стьобнути»
стіб «частина шва між двома проколами голки, шила, а також кожний такий прокол»
стібо́к «тс.»
стьоба́льник «робітник, що займається стьобанням»
стьо́банка «ватник»
стьоба́ти «стібати; бити, хльостати, шмагати»
сцібга́ти «стібати»
сцібом «один із способів вишивання»
сцьоба́ти «хльостати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
stǝmbana- «опора» авестійська
сцяба́ть «стьобати» (сцёбаць) білоруська
сцёбаць білоруська
stabhnā́ti давньоіндійська
stabhūyáti «підпирає, стримує» давньоіндійська
stipāre «стискати, звалювати разом» латинська
stibât «стьобати» латиська
stem̃bti «міцніти, зміцнюватися» литовська
stаbýti «зупиняти» литовська
stabdýti «тс.» литовська
steppen «стьобати, строчити» нововерхньонімецька
Stift «штифт» нововерхньонімецька
naściebać «нанизати» польська
*stьblь «стебло» праслов’янська
сте́бель російська
стега́ть «бити, хльостати, шмагати» російська
сте́бель російська
стеба́ть «стьобати; [стібати]» російська

цибо́к «стрілка цибулі»

суфіксальні утворення від кореня cib-(tsib-), похідного від *stib- (унаслідок метатези), спорідненого з псл. *stьblo, від якого походять стсл. стьбло, укр. стебло́;
ч. сíb «порожнисте стебло (цибулі, часнику)», слц. сíb, cíbik «тс.», сíbel, cíblik «сечівник; penis», [cibík, cípik] «носик чайника», нл. cypk «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

циба́к «стрілка часнику»
циба́х «стрілка цибулі»
ци́бик «тс.»
цибі́на
ци́бка «стебло часнику або цибулі»
ципо́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
cypk «тс.» нижньолужицька
*stьblo праслов’янська
сíb «тс.» словацька
cíbik «тс.» словацька
стьбло старослов’янська
стебло́ українська
сíbel «сечівник; penis» українська
cíblik «сечівник; penis» українська
cibík «носик чайника» українська
cípik «носик чайника» українська
сíb «порожнисте стебло (цибулі, часнику)» чеська
*stib- (унаслідок метатези) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України