СТЕБЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стебло́
псл. *stьblь, *stьblo;
споріднене з лит. stìbis «membrum virile», stíebas «стовп, стовбур, стебло», stibóna «той, у кого довгі гомілки», stáibiai (мн.) «гомілки», лтс. stiba «палка, прут», дінд. stíbhiḥ «пучок, жмуток; волоть», лат. tībia «гомілка, гомілкова кістка», гр. στιφρός «міцний, сильний», στιβαρός «тс.», очевидно, також лат. stipula «соломинка»;
іє. *steib(h)- (*steip-) «міцний, жорстокий; стискати»;
р. сте́бель, [стебло́], бр. сцябло́, др. стьбло, стьбль, п. ździebło, źdźbło, [zdbło, zbło], ст. śćbło, ściebło, ч. stéblo, [zblo], ст. stblo, слц. steblo, вл. stwjelco, [spjelco], нл. spło, [zbło], полаб. ståblüṛ́, болг. стебло́, стъбло́, м. стебло, схв. ста́бло, ста̀бљика, слн. stеÊblo, с.-цсл. стьбль, стьбло, стьблиѥ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стебели́на
стебели́ння
стебели́ти
«виростати в стебло»
стебели́тися
стебе́лля
сте́бель
стебелькува́тий
«стеблоподібний; тонкий, стрункий Чаб»
стеби́ля
«стебла»
(зб.)
стебле́вий
стебли́на
стебли́ння
стебли́стий
стебли́тися
«тс.»
стеблова́тий
стеблови́й
стеблува́ння
стебля́стий
стрильбелькува́тий
«худорлявий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сцябло́ | білоруська |
| стебло́ | болгарська |
| стъбло́ | болгарська |
| stwjelco | верхньолужицька |
| spjelco | верхньолужицька |
| στιφρός «міцний, сильний» | грецька |
| στιβαρός «тс.» | грецька |
| stíbhiḥ «пучок, жмуток; волоть» | давньоіндійська |
| стьбло | давньоруська |
| стьбль | давньоруська |
| *steib(h)- «міцний, жорстокий; стискати» (*steip-) | індоєвропейська |
| *steip- | індоєвропейська |
| tībia «гомілка, гомілкова кістка» | латинська |
| stipula «соломинка» | латинська |
| stiba «палка, прут» | латиська |
| stìbis «membrum virile» | литовська |
| stíebas «стовп, стовбур, стебло» | литовська |
| stibóna «той, у кого довгі гомілки» | литовська |
| stáibiai мн. | литовська |
| stáibiai мн. | литовська |
| стебло | македонська |
| spło | нижньолужицька |
| zbło | нижньолужицька |
| ståblüṛ́ | полабська |
| ździebło | польська |
| źdźbło | польська |
| zdbło | польська |
| zbło | польська |
| śćbło | польська |
| ściebło | польська |
| stblo | польська |
| *stьblь | праслов’янська |
| *stьblo | праслов’янська |
| сте́бель | російська |
| стебло́ | російська |
| стьбль | сербо-церковнослов’янська |
| стьбло | сербо-церковнослов’янська |
| стьблиѥ | сербо-церковнослов’янська |
| ста́бло | сербохорватська |
| ста̀бљика | сербохорватська |
| steblo | словацька |
| stеêblo | словенська |
| stéblo | чеська |
| zblo | чеська |
спи́ця «один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом; один із тонких стрижнів, що становлять каркас парасольки; тонкий довгий стрижень для плетіння»
зіставлення з нвн. Spitze «вістря» (Mikl. EW 317; Brückner 553), з нвн. spitz «гострий, шпилястий», Spiess «спис, піка; рожен», двн. spizzi «гострий» (Преобр. II 365) неприйнятне, як і припущення про походження від двн. speihha «спиця» (Schrader Reallexikon II 421);
іє. *steib-/steibh-/ stī˘b-/steip-/steibo- «жорсткий, твердий; стискати»;
споріднене з лтс. stups (stupe) «мітла», stupas (мн.) «маленькі гілки», гр. στύπος«ціпок, держак, стебло», дісл. stúfr «огризок», дінд. stupaḥ «чуб», а також (форма псл. [*stьpica]) з лит. stìpinas «спиця», stiрrùs «сильний, міцний», лтс. stiprs «тс.», лит. stìpti «ставати жорстким, ціпеніти», лат. stipulus «міцний», stipula «стебло, соломина», stīpes «стовбур; кілок, жердина», свн. stīf «непорушний, жорсткий, прямий», дангл. stīf, дісл. stīfr «тс., твердий» і, далі, псл. *stьblь (*stьbl-о) «стебло», укр. стебло́;
псл. stъpica «дерев’яний кілок; спиця», [*stьpica] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
spica
śpica
«спиця»
špica
špice
stpica
stpicě
stwica
šрica
šрica
«тс.»
šр́ica
спича́к
спичакува́тий
спича́стий
спи́чка
спі́ца
сту́пка
«маточина колеса»
стъпица
«ткацький човник; кіл»
стьпица
ца
шпи́ца
шпи́ця
«тс.; [шпиль]»
шпича́к
шпичакува́тий
шпича́стий
шпи́чка
шпичкува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| στύπος «ціпок, держак, стебло» | грецька |
| stīf | давньоанглійська |
| spizzi «гострий» | давньоверхньонімецька |
| speihha «спиця» | давньоверхньонімецька |
| stupaḥ «чуб» | давньоіндійська |
| stúfr «огризок» | давньоісландська |
| stīfr «тс., твердий» | давньоісландська |
| *steib- / steibh- / stī˘b- / steip- / steibo- «жорсткий, твердий; стискати» | індоєвропейська |
| stipulus «міцний» | латинська |
| stipula «стебло, соломина» | латинська |
| stīpes «стовбур; кілок, жердина» | латинська |
| stups «мітла» (stupe) | латиська |
| stiprs «тс.» | латиська |
| stupe | латиська |
| stìpinas «спиця» | литовська |
| stiрrùs «сильний, міцний» | литовська |
| stìpti «ставати жорстким, ціпеніти» | литовська |
| Spitze «вістря» | нововерхньонімецька |
| spitz «гострий, шпилястий» | нововерхньонімецька |
| Spiess «спис, піка; рожен» | нововерхньонімецька |
| *stьblь «стебло» (*stьbl-о) | праслов’янська |
| *stьpica | праслов’янська |
| *stьbl-о | праслов’янська |
| stъpica «дерев’яний кілок; спиця» | праслов’янська |
| *stьpica «тс.» | праслов’янська |
| stīf «непорушний, жорсткий, прямий» | середньоверхньнімецька |
| стебло́ | українська |
стебля́к «стебловий пильщик, Cephus pygmaeus» (зоол.)
пов’язане зі стебло́;
назва зумовлена тим, що ця комаха розвивається в стеблах злаків (Горностаев 285);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стебло́ | ? |
стіба́ти «прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину; прокладати стібки, шити»
вважається, що значення «шити, строчити» і «бити, хльостати, шмагати» є результатом видозміни значення «колоти» (Грюненталь ИОРЯС 18/4, 136);
зіставляється також з лит. stem̃bti «міцніти, зміцнюватися», stаbóti «зупиняти», stabdóti «тс.», дінд. stabhnā́ti, stabhūyáti «підпирає, стримує», ав. stǝmbana- «опора» (Uhlenbeck 343);
зближується з р. сте́бель, псл. *stьblь «стебло» (Преобр. II 377–378; Zubató St. a čl. I 2, 157–158), з р. стега́ть «бити, хльостати, шмагати», яке могло зазнати впливу форми сте́бель (Зеленин ФЗ 43,7), з лтс. stibât «стьобати», з нвн. steppen «стьобати, строчити», Stift «штифт» і лат. stipāre «стискати, звалювати разом» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 174–177);
остаточно не з’ясоване;
р. стеба́ть «стьобати; [стібати]», бр. сцяба́ть (сцёбаць) «стьобати», п. [naściebać] «нанизати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стіб
«стьобаний шов»
встіба́ти
«встромляти»
застебну́ти
застіба́ти
за́стібка
о́стібка
«краватка»
пристіба́ти
пристібни́й
пристьо́бувати
розстебну́ти
розстіба́ти
розстібни́й
розстьо́ба
«нечепура в одязі»
розстьо́бувати
сте́бе́н
«строчка»
стебні́вка
«[тс.]; різновид шва у художньому вишиванні»
стебно́ваний
стебнува́ння
стебнува́ти
стебну́ти
«стьобнути»
стіб
«частина шва між двома проколами голки, шила, а також кожний такий прокол»
стібо́к
«тс.»
стьоба́льник
«робітник, що займається стьобанням»
стьо́банка
«ватник»
стьоба́ти
«стібати; бити, хльостати, шмагати»
сцібга́ти
«стібати»
сцібом
«один із способів вишивання»
сцьоба́ти
«хльостати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stǝmbana- «опора» | авестійська |
| сцяба́ть «стьобати» (сцёбаць) | білоруська |
| сцёбаць | білоруська |
| stabhnā́ti | давньоіндійська |
| stabhūyáti «підпирає, стримує» | давньоіндійська |
| stipāre «стискати, звалювати разом» | латинська |
| stibât «стьобати» | латиська |
| stem̃bti «міцніти, зміцнюватися» | литовська |
| stаbýti «зупиняти» | литовська |
| stabdýti «тс.» | литовська |
| steppen «стьобати, строчити» | нововерхньонімецька |
| Stift «штифт» | нововерхньонімецька |
| naściebać «нанизати» | польська |
| *stьblь «стебло» | праслов’янська |
| сте́бель | російська |
| стега́ть «бити, хльостати, шмагати» | російська |
| сте́бель | російська |
| стеба́ть «стьобати; [стібати]» | російська |
цибо́к «стрілка цибулі»
суфіксальні утворення від кореня cib-(tsib-), похідного від *stib- (унаслідок метатези), спорідненого з псл. *stьblo, від якого походять стсл. стьбло, укр. стебло́;
ч. сíb «порожнисте стебло (цибулі, часнику)», слц. сíb, cíbik «тс.», сíbel, cíblik «сечівник; penis», [cibík, cípik] «носик чайника», нл. cypk «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
циба́к
«стрілка часнику»
циба́х
«стрілка цибулі»
ци́бик
«тс.»
цибі́на
ци́бка
«стебло часнику або цибулі»
ципо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| cypk «тс.» | нижньолужицька |
| *stьblo | праслов’янська |
| сíb «тс.» | словацька |
| cíbik «тс.» | словацька |
| стьбло | старослов’янська |
| стебло́ | українська |
| сíbel «сечівник; penis» | українська |
| cíblik «сечівник; penis» | українська |
| cibík «носик чайника» | українська |
| cípik «носик чайника» | українська |
| сíb «порожнисте стебло (цибулі, часнику)» | чеська |
| *stib- (унаслідок метатези) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України