СТЕБЛЯМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стебло́
псл. *stьblь, *stьblo;
споріднене з лит. stìbis «membrum virile», stíebas «стовп, стовбур, стебло», stibóna «той, у кого довгі гомілки», stáibiai (мн.) «гомілки», лтс. stiba «палка, прут», дінд. stíbhiḥ «пучок, жмуток; волоть», лат. tībia «гомілка, гомілкова кістка», гр. στιφρός «міцний, сильний», στιβαρός «тс.», очевидно, також лат. stipula «соломинка»;
іє. *steib(h)- (*steip-) «міцний, жорстокий; стискати»;
р. сте́бель, [стебло́], бр. сцябло́, др. стьбло, стьбль, п. ździebło, źdźbło, [zdbło, zbło], ст. śćbło, ściebło, ч. stéblo, [zblo], ст. stblo, слц. steblo, вл. stwjelco, [spjelco], нл. spło, [zbło], полаб. ståblüṛ́, болг. стебло́, стъбло́, м. стебло, схв. ста́бло, ста̀бљика, слн. stеÊblo, с.-цсл. стьбль, стьбло, стьблиѥ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стебели́на
стебели́ння
стебели́ти
«виростати в стебло»
стебели́тися
стебе́лля
сте́бель
стебелькува́тий
«стеблоподібний; тонкий, стрункий Чаб»
стеби́ля
«стебла»
(зб.)
стебле́вий
стебли́на
стебли́ння
стебли́стий
стебли́тися
«тс.»
стеблова́тий
стеблови́й
стеблува́ння
стебля́стий
стрильбелькува́тий
«худорлявий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сцябло́ | білоруська |
| стебло́ | болгарська |
| стъбло́ | болгарська |
| stwjelco | верхньолужицька |
| spjelco | верхньолужицька |
| στιφρός «міцний, сильний» | грецька |
| στιβαρός «тс.» | грецька |
| stíbhiḥ «пучок, жмуток; волоть» | давньоіндійська |
| стьбло | давньоруська |
| стьбль | давньоруська |
| *steib(h)- «міцний, жорстокий; стискати» (*steip-) | індоєвропейська |
| *steip- | індоєвропейська |
| tībia «гомілка, гомілкова кістка» | латинська |
| stipula «соломинка» | латинська |
| stiba «палка, прут» | латиська |
| stìbis «membrum virile» | литовська |
| stíebas «стовп, стовбур, стебло» | литовська |
| stibóna «той, у кого довгі гомілки» | литовська |
| stáibiai мн. | литовська |
| stáibiai мн. | литовська |
| стебло | македонська |
| spło | нижньолужицька |
| zbło | нижньолужицька |
| ståblüṛ́ | полабська |
| ździebło | польська |
| źdźbło | польська |
| zdbło | польська |
| zbło | польська |
| śćbło | польська |
| ściebło | польська |
| stblo | польська |
| *stьblь | праслов’янська |
| *stьblo | праслов’янська |
| сте́бель | російська |
| стебло́ | російська |
| стьбль | сербо-церковнослов’янська |
| стьбло | сербо-церковнослов’янська |
| стьблиѥ | сербо-церковнослов’янська |
| ста́бло | сербохорватська |
| ста̀бљика | сербохорватська |
| steblo | словацька |
| stеêblo | словенська |
| stéblo | чеська |
| zblo | чеська |
стіба́ти «прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину; прокладати стібки, шити»
остаточно не з’ясоване;
зближується з р. сте́бель, псл. *stьblь «стебло» (Преобр. II 377–378; Zubató St. a čl. I 2, 157–158), з р. стега́ть «бити, хльостати, шмагати», яке могло зазнати впливу форми сте́бель (Зеленин ФЗ 43,7), з лтс. stibât «стьобати», з нвн. steppen «стьобати, строчити», Stift «штифт» і лат. stipāre «стискати, звалювати разом» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 174–177);
зіставляється також з лит. stem̃bti «міцніти, зміцнюватися», stаbóti «зупиняти», stabdóti «тс.», дінд. stabhnā́ti, stabhūyáti «підпирає, стримує», ав. stǝmbana- «опора» (Uhlenbeck 343);
вважається, що значення «шити, строчити» і «бити, хльостати, шмагати» є результатом видозміни значення «колоти» (Грюненталь ИОРЯС 18/4, 136);
р. стеба́ть «стьобати; [стібати]», бр. сцяба́ть (сцёбаць) «стьобати», п. [naściebać] «нанизати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стіб
«стьобаний шов»
встіба́ти
«встромляти»
застебну́ти
застіба́ти
за́стібка
о́стібка
«краватка»
пристіба́ти
пристібни́й
пристьо́бувати
розстебну́ти
розстіба́ти
розстібни́й
розстьо́ба
«нечепура в одязі»
розстьо́бувати
сте́бе́н
«строчка»
стебні́вка
«[тс.]; різновид шва у художньому вишиванні»
стебно́ваний
стебнува́ння
стебнува́ти
стебну́ти
«стьобнути»
стіб
«частина шва між двома проколами голки, шила, а також кожний такий прокол»
стібо́к
«тс.»
стьоба́льник
«робітник, що займається стьобанням»
стьо́банка
«ватник»
стьоба́ти
«стібати; бити, хльостати, шмагати»
сцібга́ти
«стібати»
сцібом
«один із способів вишивання»
сцьоба́ти
«хльостати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stǝmbana- «опора» | авестійська |
| сцяба́ть «стьобати» (сцёбаць) | білоруська |
| сцёбаць | білоруська |
| stabhnā́ti | давньоіндійська |
| stabhūyáti «підпирає, стримує» | давньоіндійська |
| stipāre «стискати, звалювати разом» | латинська |
| stibât «стьобати» | латиська |
| stem̃bti «міцніти, зміцнюватися» | литовська |
| stаbýti «зупиняти» | литовська |
| stabdýti «тс.» | литовська |
| steppen «стьобати, строчити» | нововерхньонімецька |
| Stift «штифт» | нововерхньонімецька |
| naściebać «нанизати» | польська |
| *stьblь «стебло» | праслов’янська |
| сте́бель | російська |
| стега́ть «бити, хльостати, шмагати» | російська |
| сте́бель | російська |
| стеба́ть «стьобати; [стібати]» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України