СТЕБЛОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *stьblь, *stьblo;

споріднене з лит. stìbis «membrum virile», stíebas «стовп, стовбур, стебло», stibóna «той, у кого довгі гомілки», stáibiai (мн.) «гомілки», лтс. stiba «палка, прут», дінд. stíbhiḥ «пучок, жмуток; волоть», лат. tībia «гомілка, гомілкова кістка», гр. στιφρός «міцний, сильний», στιβαρός «тс.», очевидно, також лат. stipula «соломинка»;

іє. *steib(h)- (*steip-) «міцний, жорстокий; стискати»;

р. сте́бель, [стебло́], бр. сцябло́, др. стьбло, стьбль, п. ździebło, źdźbło, [zdbło, zbło], ст. śćbło, ściebło, ч. stéblo, [zblo], ст. stblo, слц. steblo, вл. stwjelco, [spjelco], нл. spło, [zbło], полаб. ståblüṛ́, болг. стебло́, стъбло́, м. стебло, схв. ста́бло, ста̀бљика, слн. stеÊblo, с.-цсл. стьбль, стьбло, стьблиѥ;