СТЕБЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

стебло́

іє. *steib(h)- (*steip-) «міцний, жорстокий; стискати»;
псл. *stьblь, *stьblo;
споріднене з лит. stìbis «membrum virile», stíebas «стовп, стовбур, стебло», stibóna «той, у кого довгі гомілки», stáibiai (мн.) «гомілки», лтс. stiba «палка, прут», дінд. stíbhiḥ «пучок, жмуток; волоть», лат. tībia «гомілка, гомілкова кістка», гр. στιφρός «міцний, сильний», στιβαρός «тс.», очевидно, також лат. stipula «соломинка»;
р. сте́бель, [стебло́], бр. сцябло́, др. стьбло, стьбль, п. ździebło, źdźbło, [zdbło, zbło], ст. śćbło, ściebło, ч. stéblo, [zblo], ст. stblo, слц. steblo, вл. stwjelco, [spjelco], нл. spło, [zbło], полаб. ståblüṛ́, болг. стебло́, стъбло́, м. стебло, схв. ста́бло, ста̀бљика, слн. stеÊblo, с.-цсл. стьбль, стьбло, стьблиѥ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

стебели́на
стебели́ння
стебели́ти «виростати в стебло»
стебели́тися
стебе́лля
сте́бель
стебелькува́тий «стеблоподібний; тонкий, стрункий Чаб»
стеби́ля «стебла» (зб.)
стебле́вий
стебли́на
стебли́ння
стебли́стий
стебли́тися «тс.»
стеблова́тий
стеблови́й
стеблува́ння
стебля́стий
стрильбелькува́тий «худорлявий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сцябло́ білоруська
стебло́ болгарська
стъбло́ болгарська
stwjelco верхньолужицька
spjelco верхньолужицька
στιφρός «міцний, сильний» грецька
στιβαρός «тс.» грецька
stíbhiḥ «пучок, жмуток; волоть» давньоіндійська
стьбло давньоруська
стьбль давньоруська
*steib(h)- «міцний, жорстокий; стискати» (*steip-) індоєвропейська
*steip- індоєвропейська
tībia «гомілка, гомілкова кістка» латинська
stipula «соломинка» латинська
stiba «палка, прут» латиська
stìbis «membrum virile» литовська
stíebas «стовп, стовбур, стебло» литовська
stibóna «той, у кого довгі гомілки» литовська
stáibiai мн. литовська
stáibiai мн. литовська
стебло македонська
spło нижньолужицька
zbło нижньолужицька
ståblüṛ́ полабська
ździebło польська
źdźbło польська
zdbło польська
zbło польська
śćbło польська
ściebło польська
stblo польська
*stьblь праслов’янська
*stьblo праслов’янська
сте́бель російська
стебло́ російська
стьбль сербо-церковнослов’янська
стьбло сербо-церковнослов’янська
стьблиѥ сербо-церковнослов’янська
ста́бло сербохорватська
ста̀бљика сербохорватська
steblo словацька
stеêblo словенська
stéblo чеська
zblo чеська

спи́ця «один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом; один із тонких стрижнів, що становлять каркас парасольки; тонкий довгий стрижень для плетіння»

псл. stъpica «дерев’яний кілок; спиця», [*stьpica] «тс.»;
споріднене з лтс. stups (stupe) «мітла», stupas (мн.) «маленькі гілки», гр. στύπος«ціпок, держак, стебло», дісл. stúfr «огризок», дінд. stupaḥ «чуб», а також (форма псл. [*stьpica]) з лит. stìpinas «спиця», stiрrùs «сильний, міцний», лтс. stiprs «тс.», лит. stìpti «ставати жорстким, ціпеніти», лат. stipulus «міцний», stipula «стебло, соломина», stīpes «стовбур; кілок, жердина», свн. stīf «непорушний, жорсткий, прямий», дангл. stīf, дісл. stīfr «тс., твердий» і, далі, псл. *stьblь (*stьbl-о) «стебло», укр. стебло́;
іє. *steib-/steibh-/ stī˘b-/steip-/steibo- «жорсткий, твердий; стискати»;
зіставлення з нвн. Spitze «вістря» (Mikl. EW 317; Brückner 553), з нвн. spitz «гострий, шпилястий», Spiess «спис, піка; рожен», двн. spizzi «гострий» (Преобр. II 365) неприйнятне, як і припущення про походження від двн. speihha «спиця» (Schrader Reallexikon II 421);
Фонетичні та словотвірні варіанти

spica
śpica «спиця»
špica
špice
stpica
stpicě
stwica
šрica
šрica «тс.»
šр́ica
спича́к
спичакува́тий
спича́стий
спи́чка
спі́ца
сту́пка «маточина колеса»
стъпица «ткацький човник; кіл»
стьпица
ца
шпи́ца
шпи́ця «тс.; [шпиль]»
шпича́к
шпичакува́тий
шпича́стий
шпи́чка
шпичкува́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
στύπος «ціпок, держак, стебло» грецька
stīf давньоанглійська
spizzi «гострий» давньоверхньонімецька
speihha «спиця» давньоверхньонімецька
stupaḥ «чуб» давньоіндійська
stúfr «огризок» давньоісландська
stīfr «тс., твердий» давньоісландська
*steib- / steibh- / stī˘b- / steip- / steibo- «жорсткий, твердий; стискати» індоєвропейська
stipulus «міцний» латинська
stipula «стебло, соломина» латинська
stīpes «стовбур; кілок, жердина» латинська
stups «мітла» (stupe) латиська
stiprs «тс.» латиська
stupe латиська
stìpinas «спиця» литовська
stiрrùs «сильний, міцний» литовська
stìpti «ставати жорстким, ціпеніти» литовська
Spitze «вістря» нововерхньонімецька
spitz «гострий, шпилястий» нововерхньонімецька
Spiess «спис, піка; рожен» нововерхньонімецька
stъpica «дерев’яний кілок; спиця» праслов’янська
*stьpica «тс.» праслов’янська
*stьblь «стебло» (*stьbl-о) праслов’янська
*stьpica праслов’янська
*stьbl-о праслов’янська
stīf «непорушний, жорсткий, прямий» середньоверхньнімецька
стебло́ українська

стебля́к «стебловий пильщик, Cephus pygmaeus» (зоол.)

пов’язане зі стебло́;
назва зумовлена тим, що ця комаха розвивається в стеблах злаків (Горностаев 285);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стебло́ ?

цибо́к «стрілка цибулі»

суфіксальні утворення від кореня cib-(tsib-), похідного від *stib- (унаслідок метатези), спорідненого з псл. *stьblo, від якого походять стсл. стьбло, укр. стебло́;
ч. сíb «порожнисте стебло (цибулі, часнику)», слц. сíb, cíbik «тс.», сíbel, cíblik «сечівник; penis», [cibík, cípik] «носик чайника», нл. cypk «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

циба́к «стрілка часнику»
циба́х «стрілка цибулі»
ци́бик «тс.»
цибі́на
ци́бка «стебло часнику або цибулі»
ципо́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
cypk «тс.» нижньолужицька
*stьblo праслов’янська
сíb «тс.» словацька
cíbik «тс.» словацька
стьбло старослов’янська
стебло́ українська
сíbel «сечівник; penis» українська
cíblik «сечівник; penis» українська
cibík «носик чайника» українська
cípik «носик чайника» українська
сíb «порожнисте стебло (цибулі, часнику)» чеська
*stib- (унаслідок метатези) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України