СТАЦІОНАР — ЕТИМОЛОГІЯ
стаціона́р
запозичення із західноєвропейських мов (спочатку в формі прикметника);
нім. stationär «стаціонарний, постійний», фр. stationnaire, англ. stationary «тс.» походять від лат. statiōnārius «нерухомий; караульний; станційний», пов’язаного з statiō (род. в. statiōnis) «стояння; положення, стан; місцеперебування; стоянка, зупинка; поштова станція»;
р. стациона́р, стациона́рный, бр. стацыяна́р, стацыяна́рны, п. stacjonarny, ч. stacionární, (рідк.) stacionérní, слц. stacionárny, болг. м. стациона́р, стациона́рен, схв. стациа̏нāр, стационāран, слн. stacionáren;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стаціона́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stationary «тс.» | англійська |
| стацыяна́р | білоруська |
| стациона́р | болгарська |
| стациона́рен | болгарська |
| statiōnārius «нерухомий; караульний; станційний» | латинська |
| statiō «стояння; положення, стан; місцеперебування; стоянка, зупинка; поштова станція» | латинська |
| стациона́р | македонська |
| стациона́рен | македонська |
| stationär «стаціонарний, постійний» | німецька |
| stacjonarny | польська |
| стациона́р | російська |
| стациа̏нāр | сербохорватська |
| стационāран | сербохорватська |
| stacionárny | словацька |
| stacionáren | словенська |
| стациона́рный | українська |
| стацыяна́рны | українська |
| stationnaire | французька |
| stacionární (рідк.) | чеська |
| stacionérní (рідк.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України