СТАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

стать «сукупність ознак організму, якими розрізняються чоловічі й жіночі особини; постать»

псл. statь, postatь, пов’язані з stati «стати»;

споріднені з лтс. stātis «стойка», ав. stāiti- «тс.; стояння, встановлення», дісл. stód «місце, стан», дінд. sthítiḥ, sthіtíḥ «стояння, перебування, стан», гр. στάσις «міцність, положення; стан», лат. statiō «стоянка»;

іє. *st(h)ā-ti-, *st(h)ǝ-ti-;

р. стать «будова тіла, статура», ч. [statnó] «рослий, гарний», схв. по̏стāт «ряд (на жнивах)», с.-цсл. постать «частка, доля; напрям»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

по́стать «статура; смуга ниви, яку займає один працівник»

стате́вий

ста́ті «частини тіла тварин і зовнішні ознаки їх будови» (мн.)

статни́й «довгополий» (про верхній одяг)

ста́тний «стрункий, з пропорційно складеною фігурою»

ста́тній «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stāiti- «тс.; стояння, встановлення»	авестійська
στάσις «міцність, положення; стан»	грецька
sthítiḥ	давньоіндійська
sthіtíḥ «стояння, перебування, стан»	давньоіндійська
stód «місце, стан»	давньоісландська
*st(h)ā-ti-	індоєвропейська
*st(h)ǝ-ti-	індоєвропейська
statiō «стоянка»	латинська
stātis «стойка»	латиська
statь	праслов’янська
postatь	праслов’янська
stati «стати»	праслов’янська
стать «будова тіла, статура»	російська
постать «частка, доля; напрям»	сербо-церковнослов’янська
по̏стāт «ряд (на жнивах)»	сербохорватська
statný «рослий, гарний»	чеська

ста́ти

псл. stati (*stanǫ (sę)) «ставати, стати; становитися; починати; стояти»;

споріднене з лит. stóti «ставати; починати, приступати», лтс. stât «ставати», прус. postāt «ставати, стати», дінд. ásthāt «встав, став», tíṣṭhati «стоїть», stitáḥ «стоячий», sthātṛṛ́ «який стоїть», дперс. stā- «стояти», ав. hištaiti «стоїть», лат. sto (‹*stāi̯ō) «стою», sisto «ставлю, розміщую; споруджую; зупиняю; залишаюсь», гр. ἵστημι «ставлю, розміщую; зміцнюю; споруджую; становлюсь; стою», ἱστάνω «ставлю», дірл. tāu «є», ірл. at-táu (‹*stāi̯ō) «я є», двн. свн. stān, stēn «стояти», вірм. stanam «дістаю, відроджую», алб. shton «розмножую», shtuare «стоячий» і, можливо, тох. В stāre «перебувала, залишалась», stam- «стояти, бути», shtäm «стою»;

іє. *st(h)ā- «стати; стояти», букв. «бути міцним»;

зближення з хет. ištanta- «відкладати», ištapp- «вкривати, покривати; замикати» (Sturtevant Language 4, 3; 6, 156) недостатньо обґрунтоване;

р. стать, бр. стаць, др. стати, п. stać się, ч. státi se, слц. stat’ (si), вл. stać so, нл. staś se, болг. ста́на, м. стане, схв. ста̏ти, слн. státi, стсл. стати;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безнаста́нний

безпере́сталь

безпере́ста́нку

безпереста́нний

безпере́ста́ну

безпере́ста́нці

безпере́стань

безуста́нку

безуста́нний

вистава́ти «виступати; вистачати»

ви́стати

відста́лий

ві́дстань

відста́ти

вста́ти

застали́тися (у виразі з. на сóяшно «проглянути сонцю»)

засталя́тися «запобігати»

зіста́тися

зоста́льний «задній»

зоста́нок «останок»

зоста́тися

зоста́ток

наоста́нку

наоста́ннє

наоста́нок

наоста́нці

недо́сталь

недоста́ток

ненаста́нний

непере́ставком

неста́ток

о́сталь «залишок води в заглибині»

оста́нки

оста́нній

оста́нок

оста́тися

оста́тній

оста́ток

остато́чний

оста́ча

переста́ти

повста́нець

повста́ння

повста́ти

поста́ти

по́стать

при́стай «той, хто приєднується»

приста́лий «утомлений»

приста́льний «безнастанний, постійний»

при́стани «приєднання; пристановище»

пристано́висько

приста́ти

при́ста́ш «тс.»

приста́я «тс.; приймак»

при́стівний «пристойний»

розстава́ння

розста́ння

ро́зстань «роздоріжжя»

ро́зста́ньки «тс.»

розста́тися

става́ти

ста́йно «днище до гребеня»

ста́лий

ста́тися

уста́лений

уста́лити

устаткува́ння

устаткува́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
hištaiti «стоїть»	авестійська
shton «розмножую»	албанська
shtuare «стоячий»	албанська
стаць	білоруська
ста́на	болгарська
stać so	верхньолужицька
stanam «дістаю, відроджую»	вірменська
ἵστημι «ставлю, розміщую; зміцнюю; споруджую; становлюсь; стою»	грецька
ἱστάνω «ставлю»	грецька
stān	давньоверхньонімецька
stēn «стояти»	давньоверхньонімецька
ásthāt «встав, став»	давньоіндійська
tíṣṭhati «стоїть»	давньоіндійська
stitáḥ «стоячий»	давньоіндійська
sthātṛ́ «який стоїть»	давньоіндійська
tāu «є»	давньоірландська
stā- «стояти»	давньоперська
стати	давньоруська
*st(h)ā- «стати; стояти»	індоєвропейська
at-táu «я є» (‹*stāi̯ō)	ірландська
*stāi̯ō	ірландська
sto «стою» (‹*stāi̯ō)	латинська
sisto «ставлю, розміщую; споруджую; зупиняю; залишаюсь»	латинська
*stāi̯ō	латинська
stât «ставати»	латиська
stóti «ставати; починати, приступати»	литовська
стане	македонська
staś se	нижньолужицька
stać się	польська
stati «ставати, стати; становитися; починати; стояти» (*stanǫ (sę))	праслов’янська
postāt «ставати, стати»	прусська
стать	російська
ста̏ти	сербохорватська
stān	середньоверхньнімецька
stēn	середньоверхньнімецька
stat' (si) (si)	словацька
státi	словенська
стати	старослов’янська
stāre «перебувала, залишалась»	тохарська В
stam- «стояти, бути»	тохарська В
shtäm «стою»	тохарська В
ištanta- «відкладати»	хетська
ištapp- «вкривати, покривати; замикати»	хетська
státi se	чеська

ста́ти́ва «частина ткацького верстата Г, Нед; горизонтальна пластинка між віконними кватирками О»

псл. [*stativa/*stativo] «тс.», очевидно, утворене в результаті субстантивації від прикметника *stativъ (пор. лат. statīvus «стоячий, постійний; нерухомий; встановлений», до якого через нім. Statív «штатив» зводиться укр. штати́в), пов’язаного з іменником псл. statь «постать; фігура; зовнішній вигляд»;

бр. [стаці́ва] «бокова частина ткацького верстата», [стаці́вы] (мн.) «основа ткацького верстата», [стацьві́ны́] «тс.», п. staciwa «ткацький верстат», [statywy] (мн.), ч. [stativo] «тс.; (ст.) дерев’яна станина або підставка», [stativky] (мн.) «тс.», нл. [staśiwa] «ткацький верстат», staśiwy (мн.) «тс.», болг. [стать] «вертикальний ткацький верстат», [ста́тила] «ткацький верстат», схв. ста̀тива «бік ткацького верстата», ста̀тиве «ткацький верстат», слн. státve «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

става́ «ткацький верстат»

статвина́ «одна з двох бокових рам ткацького верстата»

ста́товця «горизонтальна пластинка між віконними кватирками»

стаціва́ «частина ткацького верстата»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
стаці́ва «бокова частина ткацького верстата»	білоруська
стаці́вы «основа ткацького верстата» (мн.)	білоруська
стацьві́ны́ «тс.»	білоруська
стать «вертикальний ткацький верстат»	болгарська
ста́тила «ткацький верстат»	болгарська
statīvus	латинська
staśiwa «ткацький верстат»«тс.» (мн.)	нижньолужицька
staśiwy «ткацький верстат»«тс.» (мн.)	нижньолужицька
Statív	німецька
staciwa «ткацький верстат»	польська
statywy (мн.)	польська
stativa / stativo «тс.»	праслов’янська
stativъ (пор. лат. statīvus «стоячий, постійний; нерухомий; встановлений», до якого через нім. Statív «штатив» зводиться укр. штати́в*)	праслов’янська
statь «постать; фігура; зовнішній вигляд»	праслов’янська
ста̀тива «бік ткацького верстата»	сербохорватська
ста̀тиве «ткацький верстат»	сербохорватська
státve «тс.»	словенська
штати́в	українська
stativo «тс.; (ст.) дерев’яна станина або підставка»	чеська
stativky «тс.» (мн.)	чеська

стаття́

запозичення з російської мови;

р. статья́ «стаття» пов’язане з іменником стать «склад чогось; спосіб; постать», якому відповідає укр. стать;

бр. стацця́ (іст., військ.), ч. слц. stat’ «стаття»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

постате́йний

стате́йний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
стацця́ (іст., військ.)	білоруська
статья́ «стаття»	російська
стать «склад чогось; спосіб; постать»	російська
stat' «стаття»	словацька
стать	українська
stat' «стаття»	чеська

став «водоймище з непроточною водою; місце розлиття річки перед загатою»

псл. [stavъ] «місце, де зупинилась (стала) вода», пов’язане з stati «стати»;

р. [став] «став; льодостав», бр. стаў «став», ставо́к, п. нл. ст. staw «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

розста́ви́ти «спустити воду (зі ставка)»

ставе́ць «ставок»

стави́дло «місце, де був ставок»

ставина «тс.»

стави́ще «тс.»

ставове́ «плата за став»

ставо́к

ста́вщи́на «плата за ловіння риби в ставу» (іст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
стаў «став»	білоруська
ставо́к	білоруська
staw «тс.»	нижньолужицька
staw «тс.»	польська
stavъ «місце, де зупинилась (стала) вода»	праслов’янська
stati «стати»	праслов’янська
став «став; льодостав»	російська

став «суглоб»

псл. stavъ «зчленування; з’єднання; суглоб», sǫstavъ «тс.», пов’язане з дієсловом staviti «ставити», stati «стояти»;

р. суста́в «суглоб» (‹ цсл. сѫставъ), бр. суста́ў, п. вл. нл. staw «тс.», ч. ст. мор. stav «тс.; кісточка, щиколотка», слц. stavec «суглоб», болг. ста́ва «тс.», р.-цсл. ставъ «тс., член; з’єднання», съставъ «суглоб, зчленування»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ставе́ць «тс.»

ставча́тий «членистий; суглобистий»

ста́вчики «фаланги, суглоби (особливо пальця)» (мн.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
суста́ў	білоруська
ста́ва «тс.»	болгарська
staw «тс.»	верхньолужицька
stav «тс.; кісточка, щиколотка»	моравське
staw «тс.»	нижньолужицька
staw «тс.»	польська
stavъ «зчленування; з’єднання; суглоб»	праслов’янська
sǫstavъ «тс.»	праслов’янська
staviti «ставити»	праслов’янська
stati «стояти»	праслов’янська
суста́в «суглоб» (‹ цсл. сѫставъ)	російська
ставъ «тс., член; з’єднання»	русько-церковнослов’янська
stavec «суглоб»	словацька
съставъ «суглоб, зчленування»	українська
сѫставъ	церковнослов’янська
stav «тс.; кісточка, щиколотка»	чеська

аероста́т

запозичення з французької мови;

фр. aérostat утворено з гр. ἀερο- від ἀήρ «повітря» неясного походження (припущення про зв’язок з гр. ἄημι, спорідненим із псл. vějati, укр. ві́яти –Boisacq 17– малоймовірне) і στατός «той, що стоить», пов’язаного з;

στημι «ставлю, стою» і спорідненого з лат. status «поставлений», дінд. sthitá;

h «той, що стоїть», псл. stati, укр. ста́ти;

р. аэроста́т, бр. аэроста́т, п. ч. слц. aerostat, болг. аероста́т, схв. ȁеростāт, слн. aerostát;

Фонетичні та словотвірні варіанти

аероста́тика

аероста́тник

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
аэроста́т	білоруська
аероста́т	болгарська
ἀερο- від ἀήρ «повітря»	грецька
sthitá	давньоіндійська
status «поставлений»	латинська
aerostat	польська
stati	праслов’янська
аэроста́т	російська
ȁеростāт	сербохорватська
aerostat	словацька
aerostát	словенська
ста́ти	українська
aérostat	французька
aerostat	чеська
στατός «той, що стоить»	?
στημι «ставлю, стою»	?
h «той, що стоїть»	?

аре́шт

запозичення з німецької мови;

нім. Arrést походить від фр. ст. arrest, яке зводиться до слат. arrestum, пов’язаного з дієсловом arrestāre «зупиняти, затримувати», утвореного з префікса ad- «при-, до-» і дієслова restāre «залишатися, чинити опір», яке в свою чергу складається з префікса re- (red-) і дієслова stāre «стояти», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;

характер наголосу ставить під сумнів припущення (Brückner 6; Richhardt 31; Шелудько 21; Фасмер І 85) про польське посередництво;

засвідчений у Франка варіант а́решт пояснюється пізнішим польським впливом (пор. пізніше рос. а́рест);

похідне арешта́нт, можливо, запозичено з французької мови;

фр. ст. arrestant є переоформленням під впливом іменників на -ant дієприкметника мин. часу arrestat «затриманий» (лат. arrestatus);

Фасмер виводить цю форму з нім. Arrestánt (від лат. arrestans), первісно «той, хто затримує», з XVIII ст. «той, кого затримують»;

у такому разі укр. арешта́нт не раніше, ніж з XVIII ст;

р. а́ре́ст, бр. а́рышт, п. areszt, ч. вл. arest, [(h)arešt], слц. árešt, [orešt], болг. аре́ст, apécmo, схв. àрест, áриште, слн. arést;

Фонетичні та словотвірні варіанти

арестую (XVI ст.)

арешта́нт

арештованье (XVII ст.)

арештува́ти

арештують (XVII ст.)

арештъ (XVII ст.],арестъ (ХVIII ст.)

оре́шт

орештува́ти

решта́нт

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
а́рышт	білоруська
аре́ст	болгарська
arest	верхньолужицька
Arrést	німецька
Arrestánt (від лат. arrestans)	німецька
areszt	польська
stati	праслов’янська
а́ре́ст	російська
àрест	сербохорватська
arrestum	середньолатинська
árešt	словацька
arést	словенська
ста́ти	українська
арешта́нт	українська
orešt	українська
apécmo	українська
áриште	українська
arrest	французька
arrestant	французька
arest	чеська
arrest	?
arrestāre «зупиняти, затримувати»	?
ad- «при-, до-»	?
restāre «залишатися, чинити опір»	?
stāre «стояти» (red-)	?
а́решт (пор. пізніше рос. а́рест)	?
арешта́нт	?
arrestant	?
часу arrestat «затриманий» (лат. arrestatus)	?
первісно «той, хто затримує»	?

брухте́ля «залізний обруч (до воза)»

неясне;

здається найближчим до нім. Brúchstelle «місце розлому», утвореного з основ Bruch- «розлом» і Stelle «місце», спорідненого з укр. ста́ти;

в такому разі може йтися про обручі, які набиваються на колодки колеса чи інші частини воза, щоб вони не розламувались;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Brúchstelle «місце розлому»	німецька
ста́ти	українська
Bruch- «розлом»	?
Stelle «місце»	?

васа́л

запозичення з французької мови;

фр. vassal походить від слат. vassallus, пов’язаного з vassus «слуга»;

останнє є словом кельтського (галльського) походження, пор. гал. (Dago-)uassus (особове ім’я), а також дбрет. uuas, брет. gewaz «слуга», кімр. корн. gwas «юнак, слуга», ірл. foss «слуга», що зводяться до іє. *upostho- (пор. споріднене дінд. -upa-sthānam «опіка, служба»), перший компонент якого *upo- (›пкельт. *wo-›гaл. wa-) відповідає дінд. upa «понад», гр. ὑπό «під», гот. іuр «вгору», нвн. auf «на», другий stho- (›пкельт. *tsos› ›гал. -ssus) відповідає дінд. sthā- «стояти», лат. sto «стою», псл. stati (stojǫ), укр. ста́ти;

р. вассал, бр. болг. васа́л, п. wasal, ч. vasal, слц. vazal, м. вазал, схв. ваàзāл, слн. vazal;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
васа́л	білоруська
васа́л	болгарська
gewaz «слуга»	бретонська
іuр «вгору»	готська
ὑπό «під»	грецька
uuas	давньобретонська
upa «понад»	давньоіндійська
sthā- «стояти»	давньоіндійська
*upostho- (пор. споріднене дінд. -upa-sthānam «опіка, служба»)	індоєвропейська
foss «слуга»	ірландська
gwas «юнак, слуга»	кімрська
gwas «юнак, слуга»	корнська
sto «стою»	латинська
вазал	македонська
auf «на»	нововерхньонімецька
wasal	польська
stati (stojǫ)	праслов’янська
вассал	російська
ваàзāл	сербохорватська
vassallus	середньолатинська
vazal	словацька
vazal	словенська
ста́ти	українська
vassal	французька
vasal	чеська
vassus «слуга»	?
upo- (›пкельт. wo-›гaл. wa-)	?
stho- (›пкельт. *tsos› ›гал. -ssus)	?

верста́т

запозичення з польської мови;

п. warsztat, ст. warsztat, warstat (XVI ст.) походить від нвн. Wérkstatt «місце праці, майстерня», утвореного з Werk «праця» (wirken «працювати»), спорідненого з гр. ἔργον «праця», ὄργανον «знаряддя», ав. varəz- «працювати», і statt (Stätte «місце»), пов’язаного з stehen «стояти», спорідненим з лат. stare «тс.», псл. stati, укр. ста́ти;

р. Верста́к, бр. Варшта́т [верста́т];

Фонетичні та словотвірні варіанти

eapcmám

варстатъ (XVI ст.)

варста́ть

верста́к

верста́тник

верстатъ (XVII ст.)

верста́ть

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
varəz- «працювати»	авестійська
Варшта́т	білоруська
ἔργον «праця»	грецька
stare «тс.»	латинська
Wérkstatt «місце праці, майстерня»	нововерхньонімецька
warsztat	польська
stati	праслов’янська
ста́ти	українська
warsztat	?
warstat	?
Werk «праця» (wirken «працювати»)	?
ὄργανον «знаряддя»	?
stehen «стояти»	?
Верста́к	?

вестибю́ль

запозичення з французької мови;

фр. vestibule походить від лат. vestibulum «передпокій, сіни», що утворилося з давнішого *ver(o)^stabulum «площадка перед дверима», яке складається з основ іменників *uero- «двері», спорідненого з дісл. vor «загорожа», псл. ѵоrъ, укр. вір «тс.», воро́та, і stabulum «стоянка, стайня, заїжджий двір», похідного від кореня *stā- «стояти», того самого, що і в псл. stati, укр. ста́ти;

р. вестибю́ль, бр. вестыбюль, п. westybul, ч. слц. vestibul, болг. вестибю́л, м. вестибил, схв. вèстибил, слн. vestibul;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вестыбюль	білоруська
вестибю́л	болгарська
vor «загорожа»	давньоісландська
vestibulum «передпокій, сіни»	латинська
вестибил	македонська
westybul	польська
ѵоrъ	праслов’янська
stati	праслов’янська
вестибю́ль	російська
вèстибил	сербохорватська
vestibul	словацька
vestibul	словенська
вір «тс.»	українська
ста́ти	українська
vestibule	французька
vestibul	чеська
*ver(o)^stabulum «площадка перед дверима»	?
*uero- «двері»	?
воро́та	?
stabulum «стоянка, стайня, заїжджий двір»	?
*stā- «стояти»	?

гоп (виг.)

наявність вигуку у всіх трьох основних словʼянських мовних групах робить можливим припущення про його виникнення в період, близький до прасловʼянського;

сумнівна думка про його походження від нім. hopp «гоп» (Brückner 172; Фасмер І 438; Преобр. І 145);

р. бр. гоп (наслідування звуку при стрибку, танці), п. hop (вигук, що спонукає до стрибка; наслідування звуку від удару), ч. слц. hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку), болг. хоп (наслідування звуку при стрибку, танці), схв. хȍп, слн. hòp «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гопа́-гопа́шеньки

гопа́к (танець)

го́пати

го́пи «стрибки в танці (вдарити в гопи «танцювати»

го́пка «дитина» (жарт.)

го́пкати

го́пки «стрибки в танці»

гопцюва́ти

стати «стати дибки» (про коня)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гоп (наслідування звуку при стрибку, танці)	білоруська
хоп (наслідування звуку при стрибку, танці)	болгарська
hopp «гоп»	німецька
hop (вигук, що спонукає до стрибка; наслідування звуку від удару)	польська
гоп (наслідування звуку при стрибку, танці)	російська
хȍп	сербохорватська
hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку)	словацька
hòp «тс.»	словенська
hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку)	чеська

диста́нція

через російську і польську мови запозичене з латинської;

лат. distantia «відстань» походить від distāns (род. в. distantis), дієприкметника теп. ч. від distāre «знаходитися на відстані», утвореного за допомогою префікса di- (dis-) від stāre «стояти», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. диста́нция, бр. дыста́нцыя, п. dystans, ст. dystancja, ч. distance, слц. dištancia, вл. distanca, м. дистанциjа, схв. дистàнца, дистàнциjа, слн. distánca;

Фонетичні та словотвірні варіанти

дистанці́йний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дыста́нцыя	білоруська
диста́нция	болгарська
distanca	верхньолужицька
distantia «відстань»	латинська
дистанциjа	македонська
dystans	польська
stati	праслов’янська
диста́нция	російська
дистàнца	сербохорватська
dištancia	словацька
distánca	словенська
ста́ти	українська
дистàнциjа	українська
від distāre «знаходитися на відстані»	чеська
distance	чеська
від distāre «знаходитися на відстані»	?
stāre «стояти» (dis-)	?
dystancja	?

екста́з

запозичення з французької мови;

фр. extase «екстаз, захоплення» запозичене з латинської мови;

лат. церк. extasis «тс.» походить від гр. ἔκστασις «зміщення, переміщення, відхід, несамовитість, екстаз»,пов’язаного з дієсловом ἐξίστημι «зміщувати, виводити, розладнувати, робити несамовитим», утвореним з префікса ἐξ «із-, ви-», спорідненого з лат. ех«тс.», псл. iz-, укр із-, і дієслова ἵστημι «стою», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;

р. бр. экста́з, п. вл. ekstaza, ч. extase, extáze, слц. extáza, болг. екста́з, м. екста́з, екста́за, схв. екста́за, слн. ekstáza;

Фонетичні та словотвірні варіанти

екстати́чний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
экста́з	білоруська
екста́з	болгарська
ekstaza	верхньолужицька
ἔκστασις «зміщення, переміщення, відхід, несамовитість, екстаз»	грецька
extasis «тс.»	латинська
ех «тс.»	латинська
екста́з	македонська
ekstaza	польська
iz-	праслов’янська
stati	праслов’янська
экста́з	російська
екста́за	сербохорватська
extáza	словацька
ekstáza	словенська
ста́ти	українська
екста́за	українська
extase «екстаз, захоплення»	французька
extase	чеська
extáze	чеська
extasis «тс.»	?
ἐξίστημι «зміщувати, виводити, розладнувати, робити несамовитим»	?
ἐξ «із-, ви-»	?
із-	?
ἵστημι «стою»	?

ета́ж «поверх» (рідк.)

запозичення з російської мови;

р. этаж, як і п. etaż «(заст.) поверх; (спец.) підріз на шкірі для рукавичок за довжиною пальців», ч. слц. заст. etáž, вл. etaža, болг. м. ета́ж, схв. етàж, слн. etáža, походить від фр. étage «поверх, ярус, ступінь, ряд», ст. estage «житло», що через форму нар.-лат. *staticum «те, що стоїть» зводиться до лат. statio «стоянка, позиція; пост», пов’язаного з дієсловом stāre «стояти», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ета́жність

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ета́ж	болгарська
etaža	верхньолужицька
statio «стоянка, позиція; пост»	латинська
ета́ж	македонська
*staticum «те, що стоїть»	народнолатинська
etaż «(заст.) поверх; (спец.) підріз на шкірі для рукавичок за довжиною пальців»	польська
stati	праслов’янська
этаж	російська
етàж	сербохорватська
etáž	словацька
etáža	словенська
ста́ти	українська
étage «поверх, ярус, ступінь, ряд»	французька
etáž	чеська
etáž	?
estage «житло»	?
stāre «стояти»	?

кошт «гроші, капітал: витрати, видатки»

запозичено через польське посередництво з німецької мови;

свн. koste (kost) «утримання, витрати, вартість, ціна» (‹ двн. kosta «тс.») походить від слат. costus, costa «видаток, кошт, витрата», пов’язаного з costare «бути вартим, коштувати», яке продовжує лат. constāre «стати разом, непорушно; складатися з чогось; коштувати», утворене за допомогою префікса con- «з-» від дієслова stāre «стояти», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;

р. заст. кошт «видатки на утримання», бр. кошт «вартість», п. koszt «витрати, вартість, кошт», ч. ст. košt «видаток, ціна», слц. [kost] «харчі, утримання», схв. кȍшта «харчі, прохарчування», слн. [kóštá] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кошти́на «цінність»

кошти́тися «витрачатися»

кошто́вий «коштовний»

коштови́тий «тс.»

кошто́вний

кошто́вня «коштовна річ»

коштъ (1459)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кошт «вартість»	білоруська
kosta	давньоверхньонімецька
constāre «стати разом, непорушно; складатися з чогось; коштувати»	латинська
con- «з-»	латинська
stāre «стояти»	латинська
koszt «витрати, вартість, кошт»	польська
stati	праслов’янська
кошт «видатки на утримання» (заст.)	російська
кȍшта «харчі, прохарчування»	сербохорватська
koste «утримання, витрати, вартість, ціна» (kost)(‹ двн. kosta «тс.»)	середньоверхньнімецька
kost	середньоверхньнімецька
costus	середньолатинська
costa «видаток, кошт, витрата»	середньолатинська
costare «бути вартим, коштувати»	середньолатинська
kost «харчі, утримання»	словацька
kóštá «тс.»	словенська
ста́ти	українська
košt «видаток, ціна» (ст.)	чеська

кшта́лт «зовнішній вигляд» (заст.)

через польське посередництво запозичене з середньоверхньонімецької мови;

свн. gestalt «форма, фігура, кшталт; вигляд; стан, властивість, рід» (› нвн. Gestált «форма, образ; фігура») є похідним від (ge-)stellen «установлювати, прибирати, упорядковувати; надавати форми, формувати», пов’язаного з свн. stēn (› нвн. stehen) «стояти», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;

р. ст. кшталт «вид, форма» (1582), бр. [кшталт] «манера, зразок; вид, порядок», п. kształt «форма; кшталт; постать», ч. заст. křtalt «постава, фігура; гарний вигляд», ст. kštalt «фігура, форма, фасон, кшталт», вл. štałt «корсаж, ліф, ліфчик, корсет», нл. štałt «ліф, корсет; талія, фігура жінки», схв. ст. štalt «фігура, форма»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

накшта́лт «подібно»

нашта́ль «тс.»

шталт

шталтави́ти «ставний» (й)] Л

шталти́ти «підходити, личити»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кшталт «манера, зразок; вид, порядок»	білоруська
štałt «корсаж, ліф, ліфчик, корсет»	верхньолужицька
štałt «ліф, корсет; талія, фігура жінки»	нижньолужицька
kształt «форма; кшталт; постать»	польська
stati	праслов’янська
кшталт «вид, форма» (1582)	російська
štalt «фігура, форма»	сербохорватська
gestalt «форма, фігура, кшталт; вигляд; стан, властивість, рід» (› нвн. Gestált «форма, образ; фігура»)	середньоверхньнімецька
stēn «стояти» (› нвн. stehen)	середньоверхньнімецька
ста́ти	українська
křtalt «постава, фігура; гарний вигляд»	чеська
кшталт «вид, форма» (1582)	?
křtalt «постава, фігура; гарний вигляд»	?
kštalt «фігура, форма, фасон, кшталт»	?
štalt «фігура, форма»	?

наст «обледеніла кірка на поверхні снігу»

запозичення з російської мови;

р. наст «тс.», ст. обнастывати «покривати», разнастити «розкрити» пояснюється як утворення з кореня, збереженого в прийменниках на, над (пор. цсл. сънадь «верх, поверхня»), і компонента -ст-, який зводиться до основи дієслова ста́ти (стоя́ти), іє. *sthā- (Фасмер III 47–48) або вважається суфіксом (КЭСРЯ 284);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*sthā-	індоєвропейська
наст «тс.»	російська
обнастывати «покривати»	?
разнастити «розкрити»	?
на	?
над (пор. цсл. сънадь «верх, поверхня»)	?
-ст-	?
ста́ти (стоя́ти)	?

реоста́т «прилад для регулювання напруги в електричному колі»

запозичення із західноєвропейських мов;

н. Rheostát, фр. réostat, англ. rheostat утворено на основі гр. ῥέω «течу», спорідненого з дінд. srávati «тече», лит. sravа̀ «потік», псл. *sruja «тс.», укр. струя́, о́стрів, і στατός «стоячий, нерухомий», пов’язаного з ἵστημι «стою, ставлю», спорідненим з лат. sto «стою», status «встановлений, призначений», псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. реоста́т, бр. рэаста́т, п. ч. слц. вл. reostat, схв. рео̀стāт, слн. reostát;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
rheostat	англійська
рэаста́т	білоруська
реоста́т	болгарська
reostat	верхньолужицька
ῥέω «течу»	грецька
στατός «стоячий, нерухомий»	грецька
ἵστημι «стою, ставлю»	грецька
srávati «тече»	давньоіндійська
sto «стою»	латинська
status «встановлений, призначений»	латинська
sravа̀ «потік»	литовська
Rheostát	німецька
reostat	польська
*sruja «тс.»	праслов’янська
stati	праслов’янська
реоста́т	російська
рео̀стāт	сербохорватська
reostat	словацька
reostát	словенська
струя́	українська
ста́ти	українська
о́стрів	українська
réostat	французька
reostat	чеська

ре́шта

через польське посередництво запозичено з німецької мови;

н. Rest «решта», запозичене через французьку (фр. restе) або італійську мову (іт. restо «тс.»), зводиться до слат. restum «решта», пов’язаного з лат. restо, -āre «залишатися; зберігатися», що складається з префікса re- і дієслова stāre «стояти; тривати, продовжуватися», спорідненого з гр. στατός «стоячий, нерухомий», лит. stîti «стати», лтс. stât «зупинятися», псл. stаtі, укр. ста́ти;

бр. рэ́шта, п. reszta, ч. слц. rest «борг, залишок», болг. м. ре́сто «здача», схв. рест(о) «залишок»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вре́шті

зре́штою

наре́шті

решт «решта»

ре́штка

ре́штки

уре́шті

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
рэ́шта	білоруська
ре́сто «здача»	болгарська
στατός «стоячий, нерухомий»	грецька
restо	італійська
restо	латинська
-āre «залишатися; зберігатися»	латинська
stāre «стояти; тривати, продовжуватися»	латинська
re-	латинська
stât «зупинятися»	латиська
stóti «стати»	литовська
ре́сто «здача»	македонська
Rest «решта»	німецька
reszta	польська
stаtі	праслов’янська
рȅст(о) «залишок»	сербохорватська
restum «решта»	середньолатинська
rest «борг, залишок»	словацька
ста́ти	українська
restе	французька
rest «борг, залишок»	чеська

метаста́з «перенесення хвороботворних елементів у іншу частину організму» (мед.)

запозичення з західноєвропейських мов;

нім. Metastáse, фр. métastase, англ. metastasis через пізньолат. metastasis «тс.» запозичено з грецької мови;

гр. μετάστασις «переміщення» є похідним від дієслова μεϑɩστάναι «переміщувати, переносити», що складається з префікса μετα- «пере-» і дієслова ἱστάναι «ставити», спорідненого з лат. stāre «стояти», псл. stati, укр. ста́ти;

р. бр. метаста́з, п. вл. metastaza, ч. слц. слн. metastáza, болг. схв. метаста́за;

Фонетичні та словотвірні варіанти

метастазува́ти

метастати́чний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
metastasis	англійська
метаста́з	білоруська
метаста́за	болгарська
metastaza	верхньолужицька
μετάστασις «переміщення»	грецька
stāre «стояти»	латинська
Metastáse	німецька
metastasis «тс.»	пізньолатинська
metastaza	польська
stati	праслов’янська
метаста́з	російська
метаста́за	сербохорватська
metastáza	словацька
metastáza	словенська
ста́ти	українська
métastase	французька
metastáza	чеська
μεϑɩστάναι «переміщувати, переносити»	?
μετα- «пере-»	?
ἱστάναι «ставити»	?

Оста́п

результат злиття на українському ґрунті трьох імен, запозичених через церковнослов’янське посередництво з грецької мови;

два з цих імен – Евъстаөии і Евъстахии – змішались, очевидно, вже в церковнослов’янській мові;

гр. Εὐστάϑιος утворено від εὐσταής «стійкий, міцний, урівноважений», що складається з компонентів εὐ  «добре» та σταείς «той, що стоїть», пов’язаного з ἴστημι «ставити, споруджувати, будувати; стояти, спиратися», спорідненим з псл. stati, укр. стати;

гр. Εὐστάχιος (Εὔσταχυς) складається з того ж компонента εὐ- та основи στάχυς «колос, плід», можливо, спорідненої з свн. stunge «колючка», лит. stangùs «затверділий»;

гр. Στάχυς утворено на основі загальної назви στάχυς «колос»;

р. Евста́фий, Оста́п, бр. Аста́п, др. Еоустафии, п. Eustachy, ч. слц. Eustach, болг. Евста́ти(й), Евста́ки, м. Евстатие, Евстахие, схв. Еустахиjе, слн. Evstahij, стсл. Євъстаөии і Стахии;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Еvста́фій «истиненъ, твердъ» (1627)

Еустатїи (1455)

Євста́фій

Євста́хій

Оста́фій

Оста́х

Оста́ш

Ста́сьо

Ста́фій (Ме)]

Стах

Стахіе (1464)

Ста́хій

Ста́хѵй «колос» (1627)

Ста́шко

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Аста́п	білоруська
Евста́ти(й)	болгарська
Εὐστάϑιος утворено від εὐσταής «стійкий, міцний, урівноважений»	грецька
Εὐστάχιος складається з того ж компонента εὐ- та основи στάχυς «колос, плід»	грецька
Στάχυς утворено на основі загальної назви στάχυς «колос»	грецька
Еоустафии	давньоруська
stangùs «затверділий»	литовська
Евстатие	македонська
Eustachy	польська
stati	праслов’янська
Евста́фий	російська
Еустахиjе	сербохорватська
stunge «колючка»	середньоверхньнімецька
Eustach	словацька
Evstahij	словенська
Євъстаөии і	старослов’янська
стати	українська
Оста́п	українська
Евста́ки	українська
Евстахие	українська
Eustach	чеська
σταείς «той, що стоїть»	?
ἴστημι «ставити, споруджувати, будувати; стояти, спиратися»	?

само́стай «жовтозілля еруколисте, Senecio aerucaefolius L.» (бот.)

складні утворення з основ займенника сам і дієслова ста́ти, стоя́ти;

перша назва зумовлена, очевидно, тим, що трава жовтозілля залишається стояти до весни (пор. р. [весеностарая трава] «жовтозілля»);

р. [самосто́й] «жовтозілля»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

самості́й «водяний жовтець, Rannunculus aquatilis (Batrachium aquatile)»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
самосто́й «жовтозілля»	російська
сам	українська
ста́ти	українська
стоя́ти	українська

лока́льний «місцевий»

запозичення з західноєвропейських мов;

нім. lokál «місцевий», фр. англ. local походять від лат. locālis «тс.», пов’язаного з locus ( ‹ stlocus) «місце» (де щось поклали), можливо, спорідненим з дінд. sthálam (sthalí) «суходіл, грунт, земля», гр. σĩόλος «балка, кіл; стебло; рукоятка; зброя», псл. stati, укр. ста́ти;

р. лока́льный, бр. лака́льны, п. вл. lokalny, ч. lokální, lokálný, слц. lokálny, болг. лока́лен, м. локален, схв. лòкāлан, слн. lokálen;

Фонетичні та словотвірні варіанти

локаліза́ція

локалізува́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
local	англійська
лака́льны	білоруська
лока́лен	болгарська
lokalny	верхньолужицька
σĩόλος «балка, кіл; стебло; рукоятка; зброя»	грецька
sthálam «суходіл, грунт, земля» (sthalí)	давньоіндійська
sthalí	давньоіндійська
locālis «тс.»	латинська
stlocus «місце» (де щось поклали)	латинська
locus	латинська
локален	македонська
lokál «місцевий»	німецька
lokalny	польська
stati	праслов’янська
лока́льный	російська
лòкāлан	сербохорватська
lokálny	словацька
lokálen	словенська
ста́ти	українська
local	французька
lokální	чеська
lokálný	чеська

систе́ма

запозичення з французької мови;

фр. système запозичено через латинське посередництво (пізнє лат. systēma) з грецької мови;

гр. σύστημα«сполучення, організація, лад» пов’язане з συνίστημι «ставлю разом, розставляю, об’єдную», утвореним із префікса συν- «з-» і дієслова ἵστημι «ставлю», спорідненого з лат. sisto «тс.», sto «стою», лит. stóti «ступати», псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. систе́ма, бр. сістэ́ма, п. system, systemat, ч. слц. systém, вл. system, м. систем, схв. сѝстēм, слн. sistém;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безсисте́мний

систематиза́тор

систематиза́ція

систематизува́ти

система́тик

система́тика

системати́чний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сістэ́ма	білоруська
систе́ма	болгарська
system	верхньолужицька
σύστημα «сполучення, організація, лад»	грецька
συνίστημι «ставлю разом, розставляю, об’єдную»	грецька
συν- «з-»	грецька
ἵστημι «ставлю»	грецька
sisto «тс.»	латинська
sto «стою»	латинська
stóti «ступати»	литовська
систем	македонська
systēma	пізньолатинська
system	польська
systemat	польська
stati	праслов’янська
систе́ма	російська
сѝстēм	сербохорватська
systém	словацька
sistém	словенська
ста́ти	українська
système (пізнє лат. systēma)	французька
systém	чеська

стабі́льний

запозичення із західноєвропейських мов;

нім. stabíl, англ. stabile, фр. stable зводяться до лат. stabilis «який міцно стоїть на ногах; постійний, сталий, незмінний», пов’язаного з дієсловом stāre «стояти; тривати, залишатися, зберігатися», спорідненим з псл. stati «стати; відбутися», укр. ста́ти «тс.»;

р. стаби́льный, бр. стабі́льны, п. вл. stabilny, ч. stabilní, слц. stabilnó, болг. стаби́лен, м. стабилен, схв. ста̀бӣлан, слн. stabílen;

Фонетичні та словотвірні варіанти

стабіліза́тор

стабіліза́торний

стабіліза́ція

стабілізо́ваний

стабілізува́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stabile	англійська
стабі́льны	білоруська
стаби́лен	болгарська
stabilny	верхньолужицька
stabilis «який міцно стоїть на ногах; постійний, сталий, незмінний»	латинська
stāre «стояти; тривати, залишатися, зберігатися»	латинська
стабилен	македонська
stabíl	німецька
stabilny	польська
stati «стати; відбутися»	праслов’янська
стаби́льный	російська
ста̀бӣлан	сербохорватська
stabilný	словацька
stabílen	словенська
ста́ти «тс.»	українська
stable	французька
stabilní	чеська

ставе́ць «колінце стебел жита й пшениці»

запозичення зі словацької мови;

слц. stavec «колінце стебел злакових і трав; суглоб» споріднене з укр. [став] «суглоб»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

стави́ць «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stavec «колінце стебел злакових і трав; суглоб»	словацька
став «суглоб»	українська

ста́вити

псл. staviti (stavěti), каузатив до stati «стати»;

споріднене з лит. stovėˊti «стояти», лтс. stãvêt, гот. stōjan «направляти», дангл. stōwian «утримувати», двн. свн. stouwen «керувати, зупиняти, осаджувати», снн. снідерл. гол. stouwen «загачувати, затримувати», нвн. stauen «тс.», англ. stow «прибирати, складати», гр. στῡˊω«піднімаю нагору», σταυρός «кілок», лат. -staurāre (у словах restaurāre «відновлювати», īnstaurāre «тс., поновлювати, повторювати; влаштовувати, робити»), що зводяться до каузатива іє. *stāu- (*sthāu-, *sthū-, *stū-), пов’язаного з *stā- (*sthā-) «стояти, знаходитися, перебувати; стати»;

р. ста́вить, бр. ста́віць, стаўля́ць, др. ставити, п. вл. stawić, ч. staviti, слц. stavit’, нл. stawiś, stawjaś, полаб. stóvĕt, болг. ста́вя, м. стави, става, схв. ста̏вити, слн. stáviti, стсл. ставити;

Фонетичні та словотвірні варіанти

cmа́ва «постава»

безпідста́вний

виста́ва

ви́ставка

виставни́й

відста́вка

відставни́й

відставни́к

вста́вка

вставни́й

доста́вка

за́став «застава»

заста́ва

за́става «пастка на звіра»

заста́вити

за́ста́вка

заставля́ти

заставна́ (юр.)

заста́вни́й

заста́вник

заставни́чий (у виразі з. у́ряд «ломбард»)

за́ставні «віконниці»

заста́вщик «митник, що стояв на проїзних дорогах, на пограниччі»

заставщи́на «застава»

зіста́вити

надста́вка

наста́в «влада»

на́став «настанова»

на́ставка «надставка»

наставля́ти

наста́вник

наста́вництво

наста́вничий «наставницький»

обста́ва «обстановка»

обста́вина

оста́вити

перезаста́ва

пере́ставка «сіть для ловіння перепелів»

підста́ва

пі́дста́вина «основа»

пі́дста́вка

підставни́й

підста́вник «свічник»

пі́дставці «тс.»

поста́в «пара млинових жорен; сувій»

поста́ва

поставе́ць

поста́вка

по́ставка «полиця»

поста́вля́ти

поставни́й

поставни́к

представля́ти

представни́к

представни́цтво

при́став (з р.)

приста́ва «наглядач Г; поставка Нед»

приста́вка

при́ставка «полиця»

при́ставок «вид великої посудини»

став «сустав, суглоб»

ста́ве́ць «великий церковний свічник; дерев’яна тарілка; циліндрична форма для випікання пасок, конусоподібна купа дров для випалювання вугілля; [підставка, основа для підпори Нед; пеньок, на якому клепають косу О]» (заст.)

ста́витися

стави́ця «западня, пастка»

ста́вка

ста́вленець

ста́вленик

ста́влення

ста́вля́ти

ста́вма

ставни́й

ставни́к «ставний невід, рибальська сітка»

ста́вник «великий свічник, велика свічка»

ставни́ці «нижні снопи довкола копиці» (мн.)

ста́вни́ця «стайня Г, Нед; поміст для мерця Чаб»

ста́вні «щити в греблі ставка для затримування води» (мн.)

ставня́ «кілки під стінами в льохах»

ставо́к «кладка з 10 снопів Л, ЛексПол; основа рамочної борони ЛексПол»

сустав

суста́вник «складова частина»

уста́в

у́ставка

уста́вни́й

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stow «прибирати, складати»	англійська
ста́віць	білоруська
стаўля́ць	білоруська
ста́вя	болгарська
stawić	верхньолужицька
stouwen «загачувати, затримувати»	голландська
stōjan «направляти»	готська
στėˊω «піднімаю нагору»	грецька
σταυρός «кілок»	грецька
stōwian «утримувати»	давньоанглійська
stouwen «керувати, зупиняти, осаджувати»	давньоверхньонімецька
ставити	давньоруська
stāu- (sthāu-, sthū-, stū-)	індоєвропейська
stā- «стояти, знаходитися, перебувати; стати» (sthā-)	індоєвропейська
*sthāu-	індоєвропейська
*sthū-	індоєвропейська
*stū-	індоєвропейська
*sthā-	індоєвропейська
-staurāre (у словах restaurāre «відновлювати», īnstaurāre «тс., поновлювати, повторювати; влаштовувати, робити»)	латинська
restaurāre	латинська
īnstaurāre	латинська
stãvêt	латиська
stovėˊti «стояти»	литовська
стави	македонська
става	македонська
stawiś	нижньолужицька
stawjaś	нижньолужицька
stauen «тс.»	нововерхньонімецька
stóvĕt	полабська
stawić	польська
staviti (stavěti)	праслов’янська
stati «стати»	праслов’янська
stavěti	праслов’янська
ста́вить	російська
ста̏вити	сербохорватська
stouwen «керувати, зупиняти, осаджувати»	середньоверхньнімецька
stouwen «загачувати, затримувати»	середньонижньонімецька
stouwen «загачувати, затримувати»	середньонідерландська
stavit'	словацька
stáviti	словенська
ставити	старослов’янська
staviti	чеська

стадіо́н

запозичення з грецької мови;

гр. στάδιον «арена, місце для змагання (в Олімпії довжиною в один стадій); стадій (одиниця виміру віддалі, що дорівнює 184,97 м)» єдиного пояснення не має;

найчастіше розглядається як результат давньої народноетимологічної видозміни назви σπάδιον «арена, іподром; розтягнуте у довжину», похідної від дієслова σπάω «витягую», спорідненого з псл. spěti «рости (добре, сильно), достигати, спіти; діставати, досягати», укр. спі́ти, під впливом гр. στάδιος «стійкий, нерухомий, стоячий, міцний», генетично пов’язаного з ἵστημι «ставлю; розміщую; стою», спорідненим з псл. stati «стати», укр. ста́ти;

р. м. стадио́н, бр. стадыён, п. вл. stadion, ч. stadión, слц. štadión, болг. ста́дио́н, схв. ста̑дион, стадѝōн, слн. stádion, štádion;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ста́дїонъ «гони (міра відстані)…; плацъ до зáводу або до гонитвы» (1627)

ста́дія «місце для спортивних змагань у стародавніх греків» (іст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
стадыён	білоруська
ста́дио́н	болгарська
stadion	верхньолужицька
στάδιον «арена, місце для змагання (в Олімпії довжиною в один стадій); стадій (одиниця виміру віддалі, що дорівнює 184,97 м)»	грецька
σπάδιον «арена, іподром; розтягнуте у довжину»	грецька
σπάω «витягую»	грецька
στάδιος «стійкий, нерухомий, стоячий, міцний»	грецька
ἵστημι «ставлю; розміщую; стою»	грецька
стадио́н	македонська
stadion	польська
spěti «рости (добре, сильно), достигати, спіти; діставати, досягати»	праслов’янська
stati «стати»	праслов’янська
стадио́н	російська
ста̑дион	сербохорватська
стадѝōн	сербохорватська
štadión	словацька
stádion	словенська
štádion	словенська
спі́ти	українська
ста́ти	українська
stadión	чеська

стаж

запозичення з французької мови;

фр. stage «стаж, іспитовий термін; строк перебування», ст. estage (XII ст.) походить від слат. stagium «тимчасове перебування», пов’язаного з лат. stāre «стояти; зупинятися», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;

р. бр. болг. м. стаж, п. staż, ч. слц. слн. stáž, схв. ста̑ж;

Фонетичні та словотвірні варіанти

стаже́р «той, хто проходить стажування де-небудь»

стажиро́вка «стажування»

стажи́ст «тс.»

стажува́ти «проходити стажування»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
стаж	білоруська
стаж	болгарська
stāre «стояти; зупинятися»	латинська
стаж	македонська
staż	польська
stati	праслов’янська
стаж	російська
ста̑ж	сербохорватська
stagium «тимчасове перебування»	середньолатинська
stáž	словацька
stáž	словенська
ста́ти	українська
stage «стаж, іспитовий термін; строк перебування»	французька
estage	французька
stáž	чеська

сталь «криця»

очевидно, через польську мову запозичено з німецької;

нвн. Stahl «сталь; різець», як і свн. stahel «сталь», stāl, двн. stahal, споріднене з снн. дісл. stāl, нн. гол. дат. staal, шв. stål, днн. stẹhli, дангл. stīele, stēle, stēl, stȳle, англ. steel «тс.» і, далі, з дінд. stákati «опирається, протистоїть; упирається», ав. staxta- «твердий, міцний», staxra- «суворий, строгий», умбр. stakaz «призначений; встановлений», псл. stati, укр. ста́ти;

р. бр. сталь, п. stal (з XV ст.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

наста́лок «сокирка для клепання коси; залізна підставка для клепання коси»

ста́лець «у млині: кусок сталі, в який упирається нижня частина веретена шестерні»

стали́ти «наварювати сталлю і гострити щось; заварювати сталлю тріщини, отвори; гартувати»

сталі́вка «стальне перо»«сталева пластинка в корсажі» (заст.)

ста́лька «тс.; [стальний брусок Нед]»

стальце́ «тс.»

стальця́ «залізна обшивка горла січкарної коробки» (мн.)

сталюва́ти «наносити тонкий шар сталі за допомогою електролізу» (спец.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
staxta- «твердий, міцний»	авестійська
staxra- «суворий, строгий»	авестійська
steel «тс.»	англійська
сталь	білоруська
staal	голландська
stīele	давньоанглійська
stēle	давньоанглійська
stēl	давньоанглійська
stȳle	давньоанглійська
stahal	давньоверхньонімецька
stákati «опирається, протистоїть; упирається»	давньоіндійська
stāl	давньоісландська
stẹhli	давньонижньонімецька
staal	датська
staal	нижньонімецька
Stahl «сталь; різець»	нововерхньонімецька
stal (з XV ст.)	польська
stati	праслов’янська
сталь	російська
stahel «сталь»	середньоверхньнімецька
stāl	середньоверхньнімецька
stāl	середньонижньонімецька
ста́ти	українська
stakaz «призначений; встановлений»	умбрська
stål	шведська

ста́нва «велика діжка, бочка; посудина, стояк Нед»

неясне;

можливо, пов’язане зі стан, ста́ти (пор.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

ста́нви

ста́нов

ста́нова «велика (внизу ширша, вгорі вужча) бочка для капусти»

станове́ць «тс.»

ста́новця «велика рів-на бочка для капусти»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
стан	українська
ста́ти (пор.).	українська

Станісла́в (чоловіче ім’я)

складне утворення з форми наказового способу др. стани (псл. stani) від дієслова стати і основи іменника слава (псл. slava);

пізніше могло бути підтримане впливом польської мови;

р. болг. Станисла́в, Станисла́ва, бр. Cтанісла́ў, Станісла́ва, др. Станиславъ, п. Stanisław, ч. слц. Stanislav, Stanislava, м. Станислав, Станислава, схв. Станислав, Станислава, слн. Stanislav, Stanislava;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Сла́ва

Славко́

Сла́вцьо

Сла́вця

Ста́на

Станиславъ (1393)

Станісла́ва (жіноче ім’я)

Ста́ня

Ста́сій

Стась

Ста́ся

Ста́ха

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Cтанісла́ў	білоруська
Станісла́ва	білоруська
Станисла́в	болгарська
Станисла́ва	болгарська
стани (псл. stani)(псл. slava)	давньоруська
стати	давньоруська
слава	давньоруська
Станиславъ	давньоруська
Станислав	македонська
Станислава	македонська
Stanisław	польська
stani	праслов’янська
slava	праслов’янська
Станисла́в	російська
Станисла́ва	російська
Станислав	сербохорватська
Станислава	сербохорватська
Stanislav	словацька
Stanislav	словенська
Stanislava	словенська
Stanislav	чеська

станс «чотирирядкова строфа, що має закінчений зміст; (мн.) невеликий ліричний вірш, який складається з таких строф»

через російське посередництво запозичено з французької мови;

фр. stance «станс, строфа», як і англ. stanza «тс.», нім. Stánze «станси», виводиться від іт. stanza «строфа; кімната», що походить від слат. stantia «місцеперебування, житло», пов’язаного з лат. stans (род. в. stantis), дієприкметником від stāre «стояти», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;

італійське слово пояснюється як калька ар. bait «вірш», первісно «дім, кімната»;

р. бр. станс, (мн.) ста́нсы, п. слц. stancа, ч. stance, болг. ста́нса, схв. ста̑нца, слн. stánca;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stanza «тс.»	англійська
bait «вірш»	арабська
станс (мн.)	білоруська
ста́нсы	білоруська
ста́нса	болгарська
stanza «строфа; кімната»	італійська
stans (род. в. stantis)	латинська
stāre «стояти»	латинська
Stánze «станси»	німецька
stancа	польська
stati	праслов’янська
станс (мн.)	російська
ста́нсы	російська
ста̑нца	сербохорватська
stantia «місцеперебування, житло»	середньолатинська
stancа	словацька
stánca	словенська
ста́ти	українська
stance «станс, строфа»	французька
stance	чеська

ста́тика «стан спокою, рівноваги»

запозичення із західноєвропейських мов;

нім. Státik «статика», фр. statique, англ. statics «тс.» походять від гр. στατιϰή τέχνη ἐπιστήμη «вчення про вагу, статика», пов’язаного з στατιϰός «який уміє зважувати; який зупиняє», що виводиться від στατός «який застоявся, стоячий, нерухомий», пов’язаного з ἵστημι «ставлю, розміщую; стою; ставлю на ваги, зважую», спорідненим з псл. stati «стати; стояти», укр. ста́ти;

р. болг. м. ста́тика, бр. ста́тыка, п. statyka, ч. слц. вл. statika, схв. ста̀тика, слн. státika;

Фонетичні та словотвірні варіанти

стати́чний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
statics «тс.»	англійська
ста́тыка	білоруська
ста́тика	болгарська
statika	верхньолужицька
στατιϰή «вчення про вагу, статика»	грецька
στατιϰός «який уміє зважувати; який зупиняє»	грецька
στατός «який застоявся, стоячий, нерухомий»	грецька
ἵστημι «ставлю, розміщую; стою; ставлю на ваги, зважую»	грецька
τέχνη	грецька
ἐπιστήμη	грецька
ста́тика	македонська
Státik «статика»	німецька
statyka	польська
stati «стати; стояти»	праслов’янська
ста́тика	російська
ста̀тика	сербохорватська
statika	словацька
státika	словенська
ста́ти	українська
statique	французька
statika	чеська

стати́ст «актор, який виконує ролі без слів; учасник масових сцен»

очевидно, запозичення з німецької мови;

нім. Statíst «статист» виводиться від лат. stāre «стояти», statīvus «стоячий» (гр. στατός «тс.»), споріднених з псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. м. стати́ст, бр. статыст, п. statysta, ч. statista, слц. štatista, вл. statist, схв. ста̀тист(а), слн. statíst;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
статыст	білоруська
стати́ст	болгарська
statist	верхньолужицька
στατός	грецька
stāre «стояти»	латинська
statīvus «стоячий» (гр. στατός «тс.»)	латинська
стати́ст	македонська
Statíst «статист»	німецька
statysta	польська
stati	праслов’янська
стати́ст	російська
ста̀тист(а)	сербохорватська
štatista	словацька
statíst	словенська
ста́ти	українська
statista	чеська

стати́стика «облік масових явищ; наука, що вивчає кількісну сторону масових явищ»

запозичення з німецької мови;

нім. Statístik «статистика» (букв. «державознавство») утворене в 1748 р. статистиком Г. Ахенвалем (G. Achenwall, 1719–1772) на основі нлат. statisticum як другого компонента словосполучення collegium statisticum «корпорація, що займається статистикою (державознавством, державним обліком)», пов’язаного з лат. status «стан, громадянський стан; забезпеченість, добробут», що зводиться до дієслова stāre «стояти; бути, знаходитися», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. м. стати́стика, бр. статы́стыка, п. statystyka, ч. вл. statistika, слц. štatistika, схв. статѝстика, слн. statístika;

Фонетичні та словотвірні варіанти

стати́стик

статисти́чний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
статы́стыка	білоруська
стати́стика	болгарська
statistika	верхньолужицька
status «стан, громадянський стан; забезпеченість, добробут»	латинська
stāre «стояти; бути, знаходитися»	латинська
стати́стика	македонська
Statístik «статистика» (букв. «державознавство»)	німецька
statisticum «корпорація, що займається статистикою (державознавством, державним обліком)»	новолатинська
statystyka	польська
stati	праслов’янська
стати́стика	російська
статѝстика	сербохорватська
štatistika	словацька
statístika	словенська
ста́ти	українська
statistika	чеська

ста́тор «нерухома частина електричної машини»

запозичення з англійської мови;

англ. stator «тс.» утворено від лат. stāre (statum) «стояти», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. ста́тор, бр. ста́тар, п. ч. слц. stator, схв. ста̑тор, слн. státor;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stator «тс.»	англійська
ста́тар	білоруська
ста́тор	болгарська
stāre «стояти» (statum)	латинська
statum	латинська
stator	польська
stati	праслов’янська
ста́тор	російська
ста̑тор	сербохорватська
stator	словацька
státor	словенська
ста́ти	українська
stator	чеська

стату́ра «будова, склад тіла людини»

очевидно, через польську мову запозичено з італійської;

іт. statura «зріст; постава, осанка» походить від лат. statūra «зріст; величина», пов’язаного з дієсловом stāre «стояти», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. стату́ра, п. заст. вл. statura, слн. statúra;

Фонетичні та словотвірні варіанти

стату́рний «стрункий; статний; пропорційно складений»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
стату́ра	болгарська
statura	верхньолужицька
statura «зріст; постава, осанка»	італійська
statūra «зріст; величина»	латинська
stāre «стояти»	латинська
statura	польська
stati	праслов’янська
стату́ра	російська
statúra	словенська
ста́ти	українська

ста́тус «правове становище; певний стан чогось»

запозичення із західноєвропейських мов;

нім. Státus «стан, становище», фр. англ. status походять від лат. status «стан, становище; громадянський стан, звання, суспільний ступінь», пов’язаного з stāre «стояти», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;

р. бр. м. схв. ста́тус, п. ч. status, слц. status, štatus, слн. státus;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
status	англійська
ста́тус	білоруська
status «стан, становище; громадянський стан, звання, суспільний ступінь»	латинська
stāre «стояти»	латинська
ста́тус	македонська
Státus «стан, становище»	німецька
status	польська
stati	праслов’янська
ста́тус	російська
ста́тус	сербохорватська
status	словацька
štatus	словацька
státus	словенська
ста́ти	українська
status	французька
status	чеська

стату́т

через польське посередництво запозичено з латинської мови;

пізньолат. statūtum «ухвала, постанова, рішення» зводиться до лат. statuo «встановлюю; формулюю; вирішую; ставлю», пов’язаного з sisto «ставлю, розташовую, зупиняю», sto (stāre) «стою», спорідненими з псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. стату́т, бр. ста́ту́т, п. ч. вл. statut, слц. štatút, м. статут, схв. ста̀тӯт, слн. statút;

Фонетичні та словотвірні варіанти

статутъ «зведення законів держави» (1475)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ста́ту́т	білоруська
стату́т	болгарська
statut	верхньолужицька
statuo «встановлюю; формулюю; вирішую; ставлю»	латинська
sisto «ставлю, розташовую, зупиняю»	латинська
sto	латинська
stāre	латинська
статут	македонська
statūtum «ухвала, постанова, рішення»	пізньолатинська
statut	польська
stati	праслов’янська
стату́т	російська
ста̀тӯт	сербохорватська
štatút	словацька
statút	словенська
ста́ти	українська
statut	чеська

ста́ячка «витушка»

очевидно, пов’язане зі ста́ти, стоя́ти (див.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ста́ти	українська
стоя́ти	українська

стела́ж «ряд полиць, розташованих одна над одною»

запозичення з німецької мови;

нім. Stelláge «стелаж» запозичене з голландської мови;

гол. stellage «тс.» утворене за допомогою романської кінцівки -age від дієслова stellen «ставити, вставляти», спорідненого з дангл. stellian, двн. stellan, нвн. stellen «тс.», прус. stallit «стояти», псл. stati, укр. ста́ти;

р. стелла́ж, бр. стэла́ж, п. stelaż, ч. steláž, šteláž, слц. šteláž, šteláža, steláž, steláža, болг. стела́ж, схв. стèлāж (чол. р.), стела́жа (жін. р.), слн. steláža;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
стэла́ж	білоруська
стела́ж	болгарська
stellage «тс.»	голландська
stellen «ставити, вставляти»	голландська
stellian	давньоанглійська
stellan	давньоверхньонімецька
Stelláge «стелаж»	німецька
stellen «тс.»	нововерхньонімецька
stelaż	польська
stati	праслов’янська
stallit «стояти»	прусська
стелла́ж	російська
стèлāж (чол. р.)	сербохорватська
стела́жа (жін. р.)	сербохорватська
šteláž	словацька
šteláža	словацька
steláž	словацька
steláža	словацька
steláža	словенська
ста́ти	українська
steláž	чеська
šteláž	чеська

стенд

запозичення з англійської мови;

англ. stand «стенд» пов’язане з stand «стояти», спорідненим з дісл. standa, днн. гот. standan, двн. stantan «тс.», дінд. tíṣṭhati «стоїть», лат. sto (‹*stāi̯ō) «стою», псл. stati, укр. ста́ти;

р. стенд, бр. стэнд, п. stand, слц. stend «робоче місце»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

стендови́к

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stand «стенд»	англійська
stand «стояти»	англійська
стэнд	білоруська
standan	готська
stantan «тс.»	давньоверхньонімецька
tíṣṭhati «стоїть»	давньоіндійська
standa	давньоісландська
standan	давньонижньонімецька
sto «стою» (‹*stāi̯ō)	латинська
*stāi̯ō	латинська
stand	польська
stati	праслов’янська
стенд	російська
stend «робоче місце»	словацька
ста́ти	українська

сте́рлінг «стандарт проби англійських золотих і срібних монет; середньовічна англійська срібна монета»

запозичення з англійської мови;

англ. sterling (сангл. sterling (з XII ст.) «срібний пенні») зводиться до фр. ст. esterlin, estrelin «срібна монета», що походить від франк. (зах.) *ester(e)ling, утвореного за допомогою германського суфікса -ling від фр. ст. estér «стандартна монета (золота чи срібна)», яке є результатом видозміни давнішого estedre, що продовжує нар.-лат. istater «тс.», пов’язане з лат. statēr «півунції», яке зводиться до гр. στατήρ «статер» (золота або срібна монета), генетично пов’язаного з дієсловом ἵστημι «ставлю на ваги, зважую; змушую стояти», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. м. сте́рлинг, бр. стэ́рлінг, п. sterling, ч. sterling, šterlink (з нім.), слц. šterling, схв. сте̏рлинг, слн. štêrling;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
sterling «срібний пенні» (сангл. sterling (з XII ст.)	англійська
стэ́рлінг	білоруська
сте́рлинг	болгарська
-ling	германські
στατήρ «статер» (золота або срібна монета)	грецька
ἵστημι «ставлю на ваги, зважую; змушую стояти»	грецька
statēr «півунції»	латинська
сте́рлинг	македонська
istater «тс.»	народнолатинська
sterling	польська
stati	праслов’янська
сте́рлинг	російська
сте̏рлинг	сербохорватська
sterling	середньоанглійська
šterling	словацька
štêrling	словенська
ста́ти	українська
*ester(e)ling	франкська
esterlin	французька
esterlin	французька
estrelin «срібна монета»	французька
estér «стандартна монета (золота чи срібна)»	французька
estedre,	французька
sterling (з нім.)	чеська
šterlink (з нім.)	чеська

стодо́ла «клуня; [тік, клуня для соломи О; скотний двір, скотарня; намет на заїжджому дворі, де ставлять коней і вози Пі]»

очевидно, давнє запозичення з польської або чеської мови;

п. stodoła «клуня, стодола», ст. stodoła (XV ст.), ч. stodola, як і слц. stodola «тс.», цсл. стодол «сарай, стодола, стодолъ «тс.», походять від двн. stadal «сарай, стодола, хлів, стійло», що зводиться до іє. *st(h)ā˘- «стояти; міститися, знаходитися», представленого і в псл. stati, укр. ста́ти;

р. [стодо́ла] «сарай», [стодо́л] «тс.», бр. стадо́ла «великий хлів», [стадо́ля, студо́ля] «тс.», ст. стодола (стадола) «готель, корчма; стодола, клуня» (1552);

Фонетичні та словотвірні варіанти

стадо́л «стодола, комора, клуня; скотарня; намет на заїжджому дворі, куди ставлять коней і вози»

стодільчи́на

стодо́ля «клуня»

студо́ла «тік; клуня для соломи»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
стадо́ла «великий хлів»	білоруська
стадо́ля	білоруська
студо́ля «тс.»	болгарська
стодола «готель, корчма; стодола, клуня» (стадола)(1552)	болгарська
стадола	болгарська
stadal «сарай, стодола, хлів, стійло»	давньоверхньонімецька
*st(h)ā˘- «стояти; міститися, знаходитися»	індоєвропейська
stodoła «клуня, стодола»	польська
stodoła	польська
stati	праслов’янська
стодо́ла «сарай»	російська
стодо́л «тс.»	російська
stodola «тс.»	словацька
ста́ти	українська
стодол «сарай, стодола, стодолъ «тс.»	церковнослов’янська
stodola	чеська

сто́їти «коштувати»

очевидно, пов’язане з псл. stojati (‹*stǝjēti) «стояти», stati «стати» з дальшим розвитком значень «бути достатнім; бути цінним; обходитися, обійтися (у певну ціну); коштувати»;

пор. аналогічні семантичні зміни в нім. kosten «коштувати» (нар.-лат. *costāre ‹ лат. constāre «стояти нерухомо, залишатися однаковим; зберігатися; коштувати», хет. ištaḫḫ- «коштувати» (?) (можливо, пов’язане з іє. *st(h)ā˘- «стати; стояти; бути»);

менш прийнятне припущення про запозичення з польської або чеської мови (Фасмер III 769);

р. сто́ить «коштувати», ст. стати «тс.» (XV ст.), стоиныи «достойний» (XVI ст.), бр. [сто́іць] «коштувати», п. заст. stać (3 ос. одн. stoi) «коштувати», ч. státi (3 ос. одн. stojí), слц. stát’ (3 ос. одн. stojí), схв. ста̏ти, ста̏jати, ста̏jати, слн. státі (1 ос. одн. stánem) «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сті́йний «цінний; вартий уваги; достойний, гідний»

сті́йність «позитивна якість; цінність»

стои́ти

сто́йний «тс.»

стоя́ти(ся) «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сто́іць «коштувати»	білоруська
*st(h)ā˘- «стати; стояти; бути»	індоєвропейська
constāre	латинська
*costāre	народнолатинська
kosten «коштувати» (нар.-лат. *costāre ‹ лат. constāre «стояти нерухомо, залишатися однаковим; зберігатися; коштувати», хет. ištaḫḫ- «коштувати» (?)	німецька
stać «коштувати» (3 ос. одн. stoi)	польська
stojati «стояти» (‹*stǝjēti)	праслов’янська
stati «стати»	праслов’янська
*stǝjēti	праслов’янська
сто́ить «коштувати»	російська
стати «тс.» (XV ст.)	російська
ста̏ти	сербохорватська
ста̏jати	сербохорватська
стòjати	сербохорватська
stát' (3 ос. одн. stojí)	словацька
státі «тс.» (1 ос. одн. stánem)	словенська
стоиныи «достойний» (XVI ст.)	українська
ištaḫḫ-	хетська
státi (3 ос. одн. stojí)	чеська

сту́га «плетений з лози та обліплений глиною козуб; лубковий козуб; велика бочка для борошна Нед»

запозичення з польської мови;

п. stągiew «велика висока посудина з широким дном», ст. stągwia «тс.», як і ч. štoudev «кадка, цебер», походить від двн. standa «висока посудина», пов’язаного з stantan «стояти», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;

Фонетичні та словотвірні варіанти

стаго́вка «велика бочка у формі зрізаного конуса»

стаго́лка «тс.»

сту́гва «діжка, чан для води»

сту́жка «лубковий козуб; кошик, короб Нед; плетена діжка або козуб Пі»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
standa «висока посудина»	давньоверхньонімецька
stągiew «велика висока посудина з широким дном»	польська
stati	праслов’янська
ста́ти	українська
štoudev «кадка, цебер»	чеська
stągwia «тс.»	?
stantan «стояти»	?

п'єдеста́л

запозичення з французької мови;

фр. piédestal «п’єдестал, підніжжя» походить від іт. piedistallo «тс., підставка», що є результатом злиття виразу ріè di stallo, який складається зі слів ріе(de) (‹ лат. рēs (зн. в. pedem)) «нога», di (‹ лат. dē) «від; для» та stallo «крісло, місце» германського походження;

пор. двн. stall «стійло, стайня; стояння», нвн. Stall «стайня», англ. stall «крісло; стійло», споріднені з дінд. sthálati «стоїть міцно», гр. στέλλω «шикую; впорядковую», прус. stallīt «стояти», псл. stati, укр. ста́ти;

р. пьедеста́л, бр. п’едэста́л, п. piedestał, ч. piedestal, слц. слн. piedestál, болг. м. пиедеста́л, схв. пиjедèстāл;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stall «крісло; стійло»	англійська
п'едэста́л	білоруська
пиедеста́л	болгарська
στέλλω «шикую; впорядковую»	грецька
stall «стійло, стайня; стояння»	давньоверхньонімецька
sthálati «стоїть міцно»	давньоіндійська
piedistallo «тс., підставка»	італійська
ріе(de)	італійська
dē	італійська
рēs	латинська
stallo	латинська
пиедеста́л	македонська
Stall «стайня»	нововерхньонімецька
piedestał	польська
stati	праслов’янська
stallīt «стояти»	прусська
пьедеста́л	російська
пиjедèстāл	сербохорватська
piedestál	словацька
piedestál	словенська
ста́ти	українська
piédestal «п’єдестал, підніжжя»	французька
piedestal	чеська

іконоста́с

запозичене через церковнослов’янську мову з середньогрецької;

сгр. εἰκονοστάς ‹εἰκονοστάσι (ον) утворене з основ іменників εἰκόνα, до якого зводиться укр. іко́на, і στάσις «місце стояння», пов’язаного з гр. ἵστημι «стою», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;

;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ikonostas

ikonostás

иконостас

иконо́стас

иконостасъ

іканаста́с

канаста́с

каніста́с

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
іканаста́с	білоруська
иконоста́с	болгарська
στάσις «місце стояння»	грецька
ἵστημι «стою»	грецька
εἰκόνα	грецька
иконостас	македонська
ikonostas	польська
stati	праслов’янська
иконоста́с	російська
иконòстас	сербохорватська
εἰκονοστάς (ον)	середньогрецька
εἰκονοστάσι (ον)	середньогрецька
ikonostas	словацька
ikonostás	словенська
икоnостасъ	старослов’янська
іко́на	українська
ста́ти	українська
ikonostas	чеська

інста́нція

через посередництво польської мови запозичено з латинської;

лат. īnstantia «безпосередня близькість; наполегливість» пов’язане з дієсловом īnsto «стою (знаходжуся) поблизу; наполягаю», утвореним з префікса in- «в-, на-, при-» і дієслова sto «стою», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. инста́нция, бр. інста́нцыя, п. instancja, ч. instance, слц. inštancia, вл. instanca, м. инстанција, схв. инстàнција, слн. instánca;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
інста́нцыя	білоруська
инста́нция	болгарська
instanca	верхньолужицька
īnstantia «безпосередня близькість; наполегливість»	латинська
īnsto «стою (знаходжуся) поблизу; наполягаю»	латинська
in- «в-, на-, при-»	латинська
sto «стою»	латинська
инстанција	македонська
instancja	польська
stati	праслов’янська
инста́нция	російська
инстàнција	сербохорватська
inštancia	словацька
instánca	словенська
ста́ти	українська
instance	чеська

поста́дниця «дівчина, що грає головну роль на обжинках»

первісне поста́тниця, похідне від по́стать «смуга поля, яку займають женці», що утворилося за допомогою префікса по- і суфікса -ть від дієслова стати;

первісне значення «та, що (перша) займає постать»;

р. [поста́тница] «зажинниця, жниця, що веде перед», п. [postadnica] «жниця, що випереджає інших у роботі», [postatnica] «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
postadnica «жниця, що випереджає інших у роботі»	польська
postatnica «тс.»	польська
поста́тница «зажинниця, жниця, що веде перед»	російська
поста́тниця	українська
по́стать «смуга поля, яку займають женці»	українська
стати	українська

по́ста́ль «аконіт, Aconitum L.» (бот.)

очевидно, похідне від дієслова ста́ти (діал. ст.) «залишатися, бути, стояти»;

у такому разі значення слова мало бути «те, що залишається»;

назва могла бути зумовлена отруйністю деяких видів аконіту, які не поїдаються худобою і залишаються на пасовищах (Нейштадт 254–255);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ста́ти «залишатися, бути, стояти» (діал. ст.)	українська

тань «відлига ? Г; безодня, бездонна глибина Нед»

пов’язане з та́нути (пор. приказку «Як у тань тане»);

значення «безодня» розвинулось на ґрунті виразу [y тань піти́] «зникнути», букв. «розтанути»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

y тань піти́

ста́ти «зникнути» (про гроші, багатство)

танови́ти «робити глибоким»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
та́нути (пор. приказку «Як у тань тане»)	українська
y тань піти́ «зникнути»	українська

конститу́ція «основний закон держави; будова організму»

запозичення з латинської мови;

лат. cōnstitūtio «установа; постанова; конституція» пов’язане з дієсловом cōnstituo «встановлюю; постановляю; влаштовую», утвореним з префікса com- (con-) «з-» і основи дієслова statuo «ставлю; зупиняю; саджаю», пов’язаного з sisto «ставлю, розташовую, зупиняю», sto (stare) «стою», спорідненими з псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. Конститу́ция, бр. канстыту́цыя, ст. констыту́цыя (1565), п. konstytucja, ч. konstituce, слц. konštitúcia, вл. konstitucija, м. схв. конститу́ција, слн. konstitúcija;

Фонетичні та словотвірні варіанти

конститути́вний «визначальний; який становить основу чого-небудь»

конституці́йний (політ.)

конституціоналі́зм

конституціоналі́ст

конституціона́льний (біол.)

конституюва́ти «установлювати склад, зміст»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
канстыту́цыя	білоруська
Конститу́ция	болгарська
konstitucija	верхньолужицька
cōnstitūtio «установа; постанова; конституція»	латинська
конститу́ција	македонська
konstytucja	польська
stati	праслов’янська
Конститу́ция	російська
конститу́ција	сербохорватська
konštitúcia	словацька
konstitúcija	словенська
ста́ти	українська
konstituce	чеська
cōnstituo «встановлюю; постановляю; влаштовую»	?
com- «з-» (con-)	?
statuo «ставлю; зупиняю; саджаю»	?
sisto «ставлю, розташовую, зупиняю»	?
констыту́цыя (1565)	?

контра́ст «гостро виражена протилежність»

запозичення з французької мови;

фр. contraste виводиться від іт. contrasto «тс.», похідного від дієслова contrastare «протиставляти, контрастувати», що продовжузжє нар.-лат. *contrastare «тс.», утворене за допомогою префікса contra- «проти-» від дієслова stare «стояти», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. контра́ст, бр. кантра́ст, п. ч. слц. вл. kontrast, м. контраст, схв. кòнтраст, слн. kontrást «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

контрастува́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кантра́ст	білоруська
контра́ст	болгарська
kontrast	верхньолужицька
contrasto «тс.»	італійська
контраст	македонська
*contrastare «тс.»	народнолатинська
kontrast	польська
stati	праслов’янська
контра́ст	російська
кòнтраст	сербохорватська
kontrast	словацька
kontrást «тс.»	словенська
ста́ти	українська
contraste	французька
kontrast	чеська
contrastare «протиставляти, контрастувати»	?
contra- «проти-»	?
stare «стояти»	?

проститу́ція

запозичення з французької мови;

фр. prostitution походить від пізньолат. prōstitūtio «проституція; ганьблення, безчещення», похідного від дієслова лат. prōstituo «виставляю на продаж; проституюю; ганьблю, безчещу», утвореного за допомогою префікса prō˘- «перед, уперед, попереду» від statuo «ставлю, виставляю», пов’язаного з дієсловом sto «стою», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;

р. болг. проститу́ция, бр. прастыту́цыя, п. prostytucja, ч. prostituce, слц. prostitúcia, вл. prostitucija, м. проституциjа, схв. проститу́циjа, слн. prostitúcija;

Фонетичні та словотвірні варіанти

проститу́тка

проституюва́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
прастыту́цыя	білоруська
проститу́ция	болгарська
prostitucija	верхньолужицька
prōstituo «виставляю на продаж; проституюю; ганьблю, безчещу»	латинська
statuo «ставлю, виставляю»	латинська
sto «стою»	латинська
проституциjа	македонська
prōstitūtio «проституція; ганьблення, безчещення»	пізньолатинська
prostytucja	польська
stati	праслов’янська
проститу́ция	російська
проститу́циjа	сербохорватська
prostitúcia	словацька
prostitúcija	словенська
ста́ти	українська
prostitution	французька
prostituce	чеська

устаментува́тися «схаменутися, опам’ятатися О; споважніти, визначитися Исслед. п. яз.; усталитися (про погоду) О»

не зовсім ясне;

можливо, афективне утворення, пов’язане зі ста́ти;

висловлювалося також припущення про контамінацію на українському ґрунті п. testament «заповіт» і п. ustalić się «стати сталим, розповсюдитись» (Исслед. п. яз. 250);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
testament «заповіт»	польська
ustalić się «стати сталим, розповсюдитись»	польська
ста́ти	українська

шта́ґа «знаряддя, за допомогою якого чинбар розвішує шкіру над чаном; дерев’яний брус у млині»

запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської);

н. Stag «штаг (товстий канат, що підтримує щоглу спереду)» походить від снн. stach(g) «тс.», яке є словом прагерманського походження і споріднене з гол. stag, дангл. stæg, англ. stay, дісл. stag, а також дінд. stákati «чинить опір», ав. staxta- «твердий», умбр. stakaz «визначений, установлений», псл. stati, укр. ста́ти;

р. штаг «товстий канат, що підтримує щоглу спереду», п. sztag «cталева линва, що з’єднує щоглу з іншими пристроями корабля», sztaga «гранчастий брус, до якого прибивається дошка підлоги; похила дошка, що править за сходи на риштуваннях»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

шта́ґва «поперечна жердина у ткацькому верстаті, на яку намотується полотно»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
staxta- «твердий»	авестійська
stay	англійська
stag	голландська
stæg	давньоанглійська
stákati «чинить опір»	давньоіндійська
stag	давньоісландська
Stag «штаг (товстий канат, що підтримує щоглу спереду)»	німецька
sztag «cталева линва, що з’єднує щоглу з іншими пристроями корабля»«гранчастий брус, до якого прибивається дошка підлоги; похила дошка, що править за сходи на риштуваннях»	польська
sztaga «cталева линва, що з’єднує щоглу з іншими пристроями корабля»«гранчастий брус, до якого прибивається дошка підлоги; похила дошка, що править за сходи на риштуваннях»	польська
stati	праслов’янська
штаг «товстий канат, що підтримує щоглу спереду»	російська
stach(g) «тс.»	середньонижньонімецька
ста́ти	українська
stakaz «визначений, установлений»	умбрська

шта́мет «рід вовняної тканини»

запозичене за посередництвом польської і німецької мов (п. ст. sztamet «рід вовняної тканини», н. Stamet «тс.») з італійської;

іт. stametto «груба вовняна тканина» етимологічно пов’язане з лат. stāmen «основа (тканини)», спорідненим із гр. στήμων «тс.», дінд. sthāman «місце розташування», тох. А štām «дерево», гот. stōma «тканина», лит. stomuõ, stuomuõ «стан, постать; зріст», які зводяться до іє. *st(h)ā- «стояти», наявного також у псл. stati, укр. ста́ти;

р. штаме́товый «з вовняної тканини», стаме́д «рід вовняної тканини»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

штаметъ (XVIII ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stōma «тканина»	готська
στήμων «тс.»	грецька
sthāman «місце розташування»	давньоіндійська
*st(h)ā- «стояти»	індоєвропейська
stametto «груба вовняна тканина»	італійська
stāmen «основа (тканини)»	латинська
stomuõ	литовська
stuomuõ «стан, постать; зріст»	литовська
stati	праслов’янська
штаме́товый «з вовняної тканини»	російська
стаме́д «рід вовняної тканини»	російська
štām «дерево»	тохарська А
ста́ти	українська

штанда́ра «жердина (щоб збільшувати місткість воза)»

запозичене з німецької мови (можливо, за польським посередництвом);

н. Ständer «стояк, колона» продовжує двн. (пізнє) stanter «тс.», похідне від двн. stantan «стояти», спорідненого з гот. дангл. днн. standan, дісл. standa, англ. stand «тс.», далі з псл. stati, укр. ста́ти;

бр. [штанда́ра] «стовпчик під будовою (фундамент)», п. [sztandar, śtandаr, śtendаr] «підпора у риштуванні; наріжний стовп у будованому домі; заглиблення під піччю», ст. standur, styndar «підпора у риштуванні», нл. štandaŕ «кадіб, шаплик; поміст для вітряка»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

на стандарахъ (1579)

штанда́р «стояк для жердини сушити невід»

штанда́ри «ніша під варистою піччю СУМ, підпіччя Пі; триніжки для колиски під час праці на полі ЛЖит; стовпи як опора підлоги ЛПол» (мн.)

штанда́рина «жердина, щоб розширювати віз при транспортуванні снопів, сіна тощо»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stand «тс.»	англійська
штанда́ра «стовпчик під будовою (фундамент)»	білоруська
standan	готська
standan	давньоанглійська
stanter «тс.» (пізнє)	давньоверхньонімецька
stantan «стояти»	давньоверхньонімецька
standa	давньоісландська
standan	давньонижньонімецька
štandaŕ «кадіб, шаплик; поміст для вітряка»	нижньолужицька
Ständer «стояк, колона»	німецька
sztandar «підпора у риштуванні; наріжний стовп у будованому домі; заглиблення під піччю»	польська
śtandаr «підпора у риштуванні; наріжний стовп у будованому домі; заглиблення під піччю»	польська
śtendаr «підпора у риштуванні; наріжний стовп у будованому домі; заглиблення під піччю»	польська
standur «підпора у риштуванні» (ст.)	польська
styndar «підпора у риштуванні» (ст.)	польська
stati	праслов’янська
ста́ти	українська

штанда́рт «прапор»

запозичене з німецької мови (очевидно, за російським і польським посередництвом);

нвн. Standárte (свн. stanthart) «штандарт, прапор» походить від фр. ст. estandart, що сформувалося під впливом фр. ст. estеndre (суч. étendre) «розтягати, розстилати» і продовжує давньофранкське *standōrd «місце розташування (стояння)» – складне слово, перший компонент якого stand- пов’язаний із дієсловом днн. standan «стояти», спорідненим із псл. stati, stojati, укр. ста́ти, стоя́ти, а другий -ōrd cпоріднений з днн. дфриз. дангл. ord «вістря (зброї)», двн. ort (н. Ort) «місце»;

р. штанда́рт, бр. штанда́р, п. sztandar, ч. standarta, слц. štandarda, болг. (заст.) ща́ндарт «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

штанда́р «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
штанда́р	білоруська
ща́ндарт «тс.» (заст.)	болгарська
ord «вістря (зброї)»	давньоанглійська
ort «місце» (н. Ort)	давньоверхньонімецька
standan «стояти»	давньонижньонімецька
ord «вістря (зброї)»	давньонижньонімецька
ord «вістря (зброї)»	давньофризька
Ort	німецька
Standárte «штандарт, прапор» (свн. stanthart)	нововерхньонімецька
sztandar	польська
stati	праслов’янська
stojati	праслов’янська
штанда́рт	російська
stanthart	середньоверхньнімецька
štandarda	словацька
ста́ти	українська
стоя́ти	українська
estandart (ст.)	французька
estеndre «розтягати, розстилати» (суч. étendre)(ст.)	французька
étendre «розтягати, розстилати» (суч.)	французька
standarta	чеська
*standōrd	?

штати́в «переносний пристрій, на якому встановлюють і закріплюють кіно- і фотоапарати, геодезичні, астрономічні й лабораторні прилади та хімічний посуд»

запозичення з німецької мови;

н. Statív «штатив, підставка» походить від лат. statīvus «стоячий, нерухомий», утвореного від stō «стою», яке споріднене з псл. stati, stojati, укр. ста́ти, стоя́ти;

р. штати́в, бр. штаты́ў, п. statyw, ч. stativ, слц. statív, вл. statiw, болг. м. стати́в, схв. ста̀тӣв, слн. statív;

Фонетичні та словотвірні варіанти

стати́ва «частина ткацького верстата»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
штаты́ў	білоруська
стати́в	болгарська
statiw	верхньолужицька
statīvus «стоячий, нерухомий»	латинська
stō «стою»	латинська
стати́в	македонська
Statív «штатив, підставка»	німецька
statyw	польська
stati	праслов’янська
stojati	праслов’янська
штати́в	російська
ста̀тӣв	сербохорватська
statív	словацька
statív	словенська
ста́ти	українська
стоя́ти	українська
stativ	чеська

штелю́га «мольберт»

запозичення з польської мови;

п. sztaluga виникло на основі н. stellen «ставити» або Gestell «стояк» під впливом іменників типу żegluga «навігація»;

н. stellen споріднене з гр. στέλλειν «замовляти, посилати», дінд. sthū́ṇā (‹ sthulṇā) «колона», sthálati «(міцно) стоїть», вірм. stełem «ставлю», прус. stalīt «стояти», псл. stati, укр. ста́ти;

п. sztaluga, (заст.) staluga (мн. stalugi);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stełem «ставлю»	вірменська
στέλλειν «замовляти, посилати»	грецька
sthū́ṇā «колона» (‹ sthulṇā)	давньоіндійська
sthálati «(міцно) стоїть»	давньоіндійська
sthulṇā	давньоіндійська
stellen «ставити»	німецька
Gestell «стояк»	німецька
żegluga «навігація»	німецька
sztaluga (заст.)(мн. stalugi)	польська
staluga (заст.)(мн. stalugi)	польська
stati	праслов’янська
stalīt «стояти»	прусська
ста́ти	українська

шту́гля «милиця, протез»

запозичене з німецької мови, можливо, через польське посередництво;

свн. studel «одвірок» споріднене з днн. stuthli «тс.», дісл. stuðill «підпора, стовп», ісл. stuðull і, мабуть, із псл. stati, укр. ста́ти;

п. szczudło «милиця», ч. [štidla, štihla] «дерев’яна нога; милиця», слц. štul’a «хідля (звичайно мн. štule «хідлі»)», схв. шту̏ле (мн.) «хідлі», слн. štúla «кукса»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stuðill «підпора, стовп»	давньоісландська
stuthli «тс.»	давньонижньонімецька
stuðull	ісландська
szczudło «милиця»	польська
stati	праслов’янська
шту̏ле «хідлі» (мн.)	сербохорватська
studel «одвірок»	середньоверхньнімецька
štul'a «хідля (звичайно мн. štule «хідлі»	словацька
štúla «кукса»	словенська
ста́ти	українська
štidla «дерев’яна нога; милиця»	чеська
štihla «дерев’яна нога; милиця»	чеська

шту́нда «одна з релігійних християнських сект; член цієї секти»

утворення, що походить від н. Stunde «година; урок» (тут «година читання Біблії, година молитви»), спорідненого з двн. stunta, stunda «момент, час, година», днн. stunda «година, час; праця», дангл. stund «короткий проміжок часу, мить; час, година», дісл. stund «хвилина, час, година», а також із псл. stati, укр. ста́ти;

р. бр. шту́нда «тс.», п. sztunda, болг. щунди́зъм «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

штунда́рь «штундист»

штунди́зм

штунди́ст

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
шту́нда «тс.»	білоруська
щунди́зъм «тс.»	болгарська
stund «короткий проміжок часу, мить; час, година»	давньоанглійська
stunta	давньоверхньонімецька
stunda «момент, час, година»	давньоверхньонімецька
stund «хвилина, час, година»	давньоісландська
stunda «година, час; праця»	давньонижньонімецька
Stunde «година; урок» (тут «година читання Біблії, година молитви»)	німецька
sztunda	польська
stati	праслов’янська
шту́нда «тс.»	російська
ста́ти	українська

щу́дла «диби, хідлі» (мн.)

запозичене з німецької мови за посередництвом польської та чеської;

свн. studel «одвірок» споріднене з дісл. stuðill «опора», днн. stuthli «одвірок», які зводяться до іє. *st(h)ā- «стояти», наявного також у псл. stati, укр. ста́ти;

п. szczudła (одн. szczudło) «милиці; диби, хідлі», ч. [štidla] «дерев’яна нога, милиця, диба», слц. štule (одн. štul’a) «диби, хідлі», схв. шту̏ла «дерев’яна нога», шту̏ле (мн.) «диби, хідлі»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

шудла́тий «цибатий»

щудла́к «ходуличник (кулик довгоніг), Himantopus himantopus L. (Hypsibates himantopus)» (орн.)

щудлачо́к «тс.» (орн.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
stuðill «опора»	давньоісландська
stuthli «одвірок»	давньонижньонімецька
*st(h)ā- «стояти»	індоєвропейська
szczudła «милиці; диби, хідлі» (одн. szczudło)	польська
stati	праслов’янська
ла «дерев’яна нога»	сербохорватська
studel «одвірок»	середньоверхньнімецька
štule «диби, хідлі» (одн. štul’a)	словацька
ста́ти	українська
ле «диби, хідлі» (мн.)	українська
štidla «дерев’яна нога, милиця, диба»	чеська

хва́ста́ти «хвалити себе, хвалитися ким-, чим-небудь»

псл. xvastati (sę) ‹ *xvat-tati «задаватися» є етимологічно тотожним з xvostati «бити, хльостати» (пор. укр. ст. хвостати віником (XVII ст.), р. хвоста́ть «хльостати, бити прутом, парити в бані віником», др. хвостати «хльостати»);

до семантичного розвитку «бити» › «хвалитися» пор. н. prallen «битися, відбиватися» і prahlen «задаватися»;

менш переконлива думка про звуконаслідувальне походження псл. xvastati (Ильинский ИОРЯС 20/4, 181; Фасмер IV 229; Bern. I 407);

непереконливе також пов’язання з дінд. kаtthatē «хвастає» (kаtth ‹ *kvāst) (Machek ESJČ 210);

р. хва́стать «хвалитися, [говорити, брехати]», бр. [хва́стацца] «хвалитися», п. ст. faścić «хвастати; ошукувати», ч. chvástati «хвастати», слц. chvastat’ sa, схв. хва̏стати, слн. hvastáti «тс.», цсл. хвастати;

Фонетичні та словотвірні варіанти

хваст «хвастун»

хва́стик «тс.»

хвастли́вий

хвастови́тий

хва́стощі

хвасту́н

хвасту́ха

хвасть «хвастощі»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хва́стацца «хвалитися»	білоруська
kаtthatē «хвастає» (kаtth ‹ *kvāst)	давньоіндійська
хвостати «хльостати»	давньоруська
prallen «битися, відбиватися»	німецька
faścić «хвастати; ошукувати»	польська
xvastati(sę) «задаватися» ‹ *xvat-tati	праслов’янська
*xvat-tati	праслов’янська
xvastati	праслов’янська
хвоста́ть «хльостати, бити прутом, парити в бані віником»	російська
хва́стать «хвалитися, [говорити, брехати]»	російська
стати	сербохорватська
chvastat' sa	словацька
hvastáti «тс.»	словенська
хвастати	церковнослов’янська
chvástati «хвастати»	чеська
xvostati «бити, хльостати» (пор. укр. ст. хвостати віником (XVII ст.)	?
розвитку «бити»	?
prallen «битися, відбиватися»	?
prahlen «задаватися»	?
faścić «хвастати; ошукувати»	?

хля́скати «бити, ударяти по кому-, чому-небудь чимсь гнучким»

псл. xl’askati/ xl’astati, звуконаслідувальне утворення, паралельне до l’askati;

р. хля́скать, п. chlastać «ляпати, бризкати», ст. chlaskać, ч. chlastati «дудлити, жлуктити», слц. chl’astat’ «хлебтати», болг. хла́скам «штовхати, бити», схв. хла̏стати «базікати, балакати, ляпати (язиком)», слн. hlаstáti «жадібно їсти; ловити, хапати»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

хляскіт

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хла́скам «штовхати, бити»	болгарська
chlastać «ляпати, бризкати»	польська
xl'askati/	праслов’янська
хля́скать	російська
стати «базікати, балакати, ляпати (язиком)»	сербохорватська
chl'astat' «хлебтати»	словацька
hlаstáti «жадібно їсти; ловити, хапати»	словенська
chlastati «дудлити, жлуктити»	чеська
chlaskać	?

ЗМІСТ

стать «сукупність ознак організму, якими розрізняються чоловічі й жіночі особини; постать»

ста́ти

ста́ти́ва «частина ткацького верстата Г, Нед; горизонтальна пластинка між віконними кватирками О»

стаття́

став «водоймище з непроточною водою; місце розлиття річки перед загатою»

став «суглоб»

аероста́т

аре́шт

брухте́ля «залізний обруч (до воза)»

васа́л

верста́т

вестибю́ль

гоп (виг.)

диста́нція

екста́з

ета́ж «поверх» (рідк.)

кошт «гроші, капітал: витрати, видатки»

кшта́лт «зовнішній вигляд» (заст.)

наст «обледеніла кірка на поверхні снігу»

реоста́т «прилад для регулювання напруги в електричному колі»

ре́шта

метаста́з «перенесення хвороботворних елементів у іншу частину організму» (мед.)

Оста́п

само́стай «жовтозілля еруколисте, Senecio aerucaefolius L.» (бот.)

лока́льний «місцевий»

систе́ма

стабі́льний

ставе́ць «колінце стебел жита й пшениці»

ста́вити

стадіо́н

стаж

сталь «криця»

ста́нва «велика діжка, бочка; посудина, стояк Нед»

Станісла́в (чоловіче ім’я)

станс «чотирирядкова строфа, що має закінчений зміст; (мн.) невеликий ліричний вірш, який складається з таких строф»

ста́тика «стан спокою, рівноваги»

стати́ст «актор, який виконує ролі без слів; учасник масових сцен»

стати́стика «облік масових явищ; наука, що вивчає кількісну сторону масових явищ»

ста́тор «нерухома частина електричної машини»

стату́ра «будова, склад тіла людини»

ста́тус «правове становище; певний стан чогось»

стату́т

ста́ячка «витушка»

стела́ж «ряд полиць, розташованих одна над одною»

стенд

сте́рлінг «стандарт проби англійських золотих і срібних монет; середньовічна англійська срібна монета»

стодо́ла «клуня; [тік, клуня для соломи О; скотний двір, скотарня; намет на заїжджому дворі, де ставлять коней і вози Пі]»

сто́їти «коштувати»

сту́га «плетений з лози та обліплений глиною козуб; лубковий козуб; велика бочка для борошна Нед»

п'єдеста́л

іконоста́с

інста́нція

поста́дниця «дівчина, що грає головну роль на обжинках»

по́ста́ль «аконіт, Aconitum L.» (бот.)

тань «відлига ? Г; безодня, бездонна глибина Нед»

конститу́ція «основний закон держави; будова організму»

контра́ст «гостро виражена протилежність»

проститу́ція

устаментува́тися «схаменутися, опам’ятатися О; споважніти, визначитися Исслед. п. яз.; усталитися (про погоду) О»

шта́ґа «знаряддя, за допомогою якого чинбар розвішує шкіру над чаном; дерев’яний брус у млині»

шта́мет «рід вовняної тканини»

штанда́ра «жердина (щоб збільшувати місткість воза)»

штанда́рт «прапор»

штати́в «переносний пристрій, на якому встановлюють і закріплюють кіно- і фотоапарати, геодезичні, астрономічні й лабораторні прилади та хімічний посуд»

штелю́га «мольберт»

шту́гля «милиця, протез»

шту́нда «одна з релігійних християнських сект; член цієї секти»

щу́дла «диби, хідлі» (мн.)

хва́ста́ти «хвалити себе, хвалитися ким-, чим-небудь»

хля́скати «бити, ударяти по кому-, чому-небудь чимсь гнучким»