СТАТУТ — ЕТИМОЛОГІЯ
стату́т
через польське посередництво запозичено з латинської мови;
пізньолат. statūtum «ухвала, постанова, рішення» зводиться до лат. statuo «встановлюю; формулюю; вирішую; ставлю», пов’язаного з sisto «ставлю, розташовую, зупиняю», sto (stāre) «стою», спорідненими з псл. stati, укр. ста́ти;
р. болг. стату́т, бр. ста́ту́т, п. ч. вл. statut, слц. štatút, м. статут, схв. ста̀тӯт, слн. statút;
Фонетичні та словотвірні варіанти
статутъ
«зведення законів держави»
(1475)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ста́ту́т | білоруська |
| стату́т | болгарська |
| statut | верхньолужицька |
| statuo «встановлюю; формулюю; вирішую; ставлю» | латинська |
| sisto «ставлю, розташовую, зупиняю» | латинська |
| sto | латинська |
| stāre | латинська |
| статут | македонська |
| statūtum «ухвала, постанова, рішення» | пізньолатинська |
| statut | польська |
| stati | праслов’янська |
| стату́т | російська |
| ста̀тӯт | сербохорватська |
| štatút | словацька |
| statút | словенська |
| ста́ти | українська |
| statut | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України