СТАТУРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
стату́ра «будова, склад тіла людини»
очевидно, через польську мову запозичено з італійської;
іт. statura «зріст; постава, осанка» походить від лат. statūra «зріст; величина», пов’язаного з дієсловом stāre «стояти», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;
р. болг. стату́ра, п. заст. вл. statura, слн. statúra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стату́рний
«стрункий; статний; пропорційно складений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стату́ра | болгарська |
| statura | верхньолужицька |
| statura «зріст; постава, осанка» | італійська |
| statūra «зріст; величина» | латинська |
| stāre «стояти» | латинська |
| statura | польська |
| stati | праслов’янська |
| стату́ра | російська |
| statúra | словенська |
| ста́ти | українська |
штату́ла «будова тіла, фігура, постать»
очевидно, експресивно-фонетична деформація форми стату́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
штату́льний
«показний, поважний, високий на зріст»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стату́ра | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України