СТАТУАРНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ста́туя
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Státue «статуя», фр. англ. statue «тс.» походять від лат. statua «статуя; колона», пов’язаного з дієсловом statuo «ставлю; встановлюю; зводжу, споруджую, засновую»;
р. бр. болг. ста́туя, п. слц. statua, ч. statue, (заст.) štatue, м. схв. ста́туа, слн. státua;
Фонетичні та словотвірні варіанти
статуа́рний
«характерний для статуї; нерухомий»
статуе́тка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| statue «тс.» | англійська |
| ста́туя | білоруська |
| ста́туя | болгарська |
| statua «статуя; колона» | латинська |
| statuo «ставлю; встановлюю; зводжу, споруджую, засновую» | латинська |
| ста́туа | македонська |
| Státue «статуя» | німецька |
| statua | польська |
| ста́туя | російська |
| ста́туа | сербохорватська |
| statua | словацька |
| státua | словенська |
| statue «тс.» | французька |
| statue (заст.) | чеська |
| štatue | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України