СТАТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ста́тний (у сполученні с. ве́чір «Святий вечір, Святвечір»)
результат семантичної видозміни прикметника [ста́тний] «заможний» (пор. Щедрий вечір «Святвечір»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ста́тний «заможний» (пор. Щедрий вечір «Святвечір») | українська |
ста́ток «достаток; майно, власність; [худоба; витрати, потреби, заможність, спроможність О; посуд, судно, місцеперебування, порядок, благоустрій Пі]»
псл. [statъkъ] «майно», пов’язане з stati «стати, вистачити»;
менш переконливе виведення (Machek ESJČ 575) від псл. stati «виникнути» (первісно у значенні «худоба»);
р. [ста́ток] «достаток», бр. ста́так «стадо», др. статъкъ «майно, спадщина», п. statki «майно», ч. statek «тс.», слц. statok «тс.; худоба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ста́тки
«доходи; добро, майно»
(мн.)
ста́ткови́й
«заможний О; належний до якогось посуду; який знаходиться у посудині Пі»
статкови́тий
«статечний; хазяйновитий»
ста́тком
«доволі, досить, багато»
статкува́ти
«добре хазяйнувати, старанно працювати; поводити себе добре, розсудливо»
ста́тний
«статечний; заможний Г, Нед»
статні́ти
«тс.»
стато́чний
«статечний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ста́так «стадо» | білоруська |
| статъкъ «майно, спадщина» | давньоруська |
| statki «майно» | польська |
| statъkъ «майно» | праслов’янська |
| stati «стати, вистачити» | праслов’янська |
| stati «виникнути» (первісно у значенні «худоба») | праслов’янська |
| ста́ток «достаток» | російська |
| statok «тс.; худоба» | словацька |
| statek «тс.» | чеська |
стать «сукупність ознак організму, якими розрізняються чоловічі й жіночі особини; постать»
псл. statь, postatь, пов’язані з stati «стати»;
споріднені з лтс. stātis «стойка», ав. stāiti- «тс.; стояння, встановлення», дісл. stód «місце, стан», дінд. sthítiḥ, sthіtíḥ «стояння, перебування, стан», гр. στάσις «міцність, положення; стан», лат. statiō «стоянка»;
іє. *st(h)ā-ti-, *st(h)ǝ-ti-;
р. стать «будова тіла, статура», ч. [statnó] «рослий, гарний», схв. по̏стāт «ряд (на жнивах)», с.-цсл. постать «частка, доля; напрям»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́стать
«статура; смуга ниви, яку займає один працівник»
стате́вий
ста́ті
«частини тіла тварин і зовнішні ознаки їх будови»
(мн.)
статни́й
«довгополий»
(про верхній одяг)
ста́тний
«стрункий, з пропорційно складеною фігурою»
ста́тній
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stāiti- «тс.; стояння, встановлення» | авестійська |
| στάσις «міцність, положення; стан» | грецька |
| sthítiḥ | давньоіндійська |
| sthіtíḥ «стояння, перебування, стан» | давньоіндійська |
| stód «місце, стан» | давньоісландська |
| *st(h)ā-ti- | індоєвропейська |
| *st(h)ǝ-ti- | індоєвропейська |
| statiō «стоянка» | латинська |
| stātis «стойка» | латиська |
| statь | праслов’янська |
| postatь | праслов’янська |
| stati «стати» | праслов’янська |
| стать «будова тіла, статура» | російська |
| постать «частка, доля; напрям» | сербо-церковнослов’янська |
| по̏стāт «ряд (на жнивах)» | сербохорватська |
| statný «рослий, гарний» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України