СТАТЕВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
стать «сукупність ознак організму, якими розрізняються чоловічі й жіночі особини; постать»
псл. statь, postatь, пов’язані з stati «стати»;
споріднені з лтс. stātis «стойка», ав. stāiti- «тс.; стояння, встановлення», дісл. stód «місце, стан», дінд. sthítiḥ, sthіtíḥ «стояння, перебування, стан», гр. στάσις «міцність, положення; стан», лат. statiō «стоянка»;
іє. *st(h)ā-ti-, *st(h)ǝ-ti-;
р. стать «будова тіла, статура», ч. [statnó] «рослий, гарний», схв. по̏стāт «ряд (на жнивах)», с.-цсл. постать «частка, доля; напрям»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́стать
«статура; смуга ниви, яку займає один працівник»
стате́вий
ста́ті
«частини тіла тварин і зовнішні ознаки їх будови»
(мн.)
статни́й
«довгополий»
(про верхній одяг)
ста́тний
«стрункий, з пропорційно складеною фігурою»
ста́тній
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stāiti- «тс.; стояння, встановлення» | авестійська |
| στάσις «міцність, положення; стан» | грецька |
| sthítiḥ | давньоіндійська |
| sthіtíḥ «стояння, перебування, стан» | давньоіндійська |
| stód «місце, стан» | давньоісландська |
| *st(h)ā-ti- | індоєвропейська |
| *st(h)ǝ-ti- | індоєвропейська |
| statiō «стоянка» | латинська |
| stātis «стойка» | латиська |
| statь | праслов’янська |
| postatь | праслов’янська |
| stati «стати» | праслов’янська |
| стать «будова тіла, статура» | російська |
| постать «частка, доля; напрям» | сербо-церковнослов’янська |
| по̏стāт «ряд (на жнивах)» | сербохорватська |
| statný «рослий, гарний» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України