СТАРЕЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ
стари́й
псл. starъ-jь «старий; давній»;
споріднене з лит. stóras «товстий, об’ємистий», дісл. stórr «великий, сильний, важний, мужній», дінд. sthiráḥ «міцний, сильний»;
іє. *stā-ro-, похідне від *stā- «стати, стояти»;
зближення з двн. starēn «дивитися нерухомим поглядом», нвн. starr «нерухомий, пильний» (Uhlenbeck 347) недостатньо обґрунтоване;
р. ста́рый, бр. стары́, др. старъ, п. вл. нл. stary, ч. слц. staró, полаб. storĕ, болг. м. стар, схв. ста̏р, слн. stár, стсл. старъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заста́рений
«постарілий передчасно»
застари́й
застаріва́ти
застарі́лий
оста́ркуватий
переста́рілий
переста́ріти
пере́ста́рка
переста́ркуватий
пере́ста́рок
пі́дстарий
«немолодий»
підста́ркуватий
підста́роста
підста́ростич
«син підстарости»
підстарши́на́
«унтерофіцер»
по́старий
поста́рілий
пра́стари́й
престаренезний
престари́й
престарі́лий
при́старий
приста́рілий
приста́ркуватий
стар
старга́нка
«жебрачка»
старе́зний
стареле́зний
старе́не́зний
старе́нний
старе́нький
старе́цтво
ста́рець
старе́ч(ч)ина
«жебрацтво»
старе́чий
старига́й
«стариган»
стариґа́й
старига́н
стариґа́н
старигань
стариґань
«тс.»
стари́зна
ста́ри́к
старина́
стари́нка
стари́нний
стари́ня́
ста́ри́ти
стари́ць
«дідусь; жебрак»
ста́ри́ця
«старе русло; [стара жінка; жебрачка] СУМ, Нед»
стари́чий
([стари́ча вовна] «старої вівці»)
старі́
старі́й
«старий чоловік»
старі́йшина
ста́рі́ння
ста́ріство
«староство»
ста́рість
ста́рі́ти(ся)
старі́шати
ста́рка
«сорт горілки; стара птиця; [шкуринка, плівка (на кип’яченому молоці, застояній квашенині Ме)]»
старко́ватий
«старкуватий»
старкува́тий
старне́че
«старі речі»
старни́к
«торішня трава; торішній плід Чаб»
старови́зна
«старі речі»
старови́й
«старий»
старови́на́
старови́нний
старовни́ця
«старе русло річки»
старо́мля
«дрантя, старі речі; розсудлива дитина»
ста́роста
староста́т
ста́ро́ство
старосте́нко
«син старости»
ста́ростин
ста́ростити
«бути сватом»
ста́рости́ха
старо́стич
«тс.»
ста́ростойко
«весільний староста»
старосто́чко
«тс.»
старостува́ти
старостя́нка
«дочка старости»
ста́рощинє
«сватання»
ста́рощі
старощіння
«тс.»
старува́ти
«говорити, як стара людина»
старува́тий
стару́к
«старик»
стару́н
«той, хто старує»
стару́х
«старик»
стару́ха
старуше́нція
стару́шний
«старенький»
старці́вна
«дочка жебрака»
старці́вство
старцу́н
«старець»
старцюва́ти
старцю́га
старча́
старча́чий
старче́нко
«син жебрака»
старченя́
старче́чий
«жебрацький»
ста́рчик
старчи́ха
старчова́ти
«жебракувати»
старчо́та
«жебраки»
(зб.)
старчу́к
«старченя; поводатар»
старше́нний
«старший»
ста́рши́й
старши́на́
старши́нник
«начальник»
старши́нство́
старшинува́ти
ста́рші
старшува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стары́ | білоруська |
| стар | болгарська |
| stary | верхньолужицька |
| starēn «дивитися нерухомим поглядом» | давньоверхньонімецька |
| sthiráḥ «міцний, сильний» | давньоіндійська |
| stórr «великий, сильний, важний, мужній» | давньоісландська |
| старъ | давньоруська |
| *stā-ro- | індоєвропейська |
| *stā- «стати, стояти» | індоєвропейська |
| stóras «товстий, об’ємистий» | литовська |
| стар | македонська |
| stary | нижньолужицька |
| starr «нерухомий, пильний» | нововерхньонімецька |
| storĕ | полабська |
| stary | польська |
| starъ-jь «старий; давній» | праслов’янська |
| ста́рый | російська |
| ста̏р | сербохорватська |
| starý | словацька |
| stár | словенська |
| старъ | старослов’янська |
| starý | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України