СТАНИЧНОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
стан «тулуб, корпус, талія; верхня частина жіночої сорочки; стоянка; обставини; (іст.) адміністративно-поліцейський підрозділ; соціальна група; технічний пристрій; станок»
псл. stanъ, пов’язане з дієсловом stati «стати»;
споріднене з дінд. sthā́nam «місце, місцеперебування», ав. дперс. stāna- «стойка, місце, стійло», согд. *astān (’st’n) «місце», ōstān (’wst’n) «основа; поселення», перс. sitān (звідки походить компонент -stan (-стан) у тур. Türkistan «Туркестан», р. укр. Туркеста́н, Таджикиста́н, ос. -ston «місце, вмістище, країна», stonwat «стоянка», staw «поперек; круп», astæw «поперек, талія», гр. δύστηνος «нещасний, бідолашний; жалюгідний, жахливий», дор. δύστᾱνος «тс.» (‹ *δύσστᾱνος «який перебуває у поганому стані»), ἄστηνος «нещасливий», лат. *stanō (у формі dē-stino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю»), що продовжують іє. *st(h)ā- «стояти», ускладнене суфіксальним -n-;
лит. stónas «стан (життєвий)» вважається запозиченням зі слов’янських мов;
р. бр. болг. м. стан, др. станъ, п. ч. слц. вл. нл. stan, слн. stán, стсл. станъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
застано́ва
«застава; розум, міркування»
настано́ва
обстано́вка
перестано́вка
постано́ва
постано́вка
постано́вник
ста́нє
«стан»
стани́
«верхня частина жіночої сорочки»
ста́ник
«(заст.) верхня частина сукні, жіночої сорочки, ліф кофти, кофта; [безрукавка]»
стани́на
ста́ни́ця
стани́чний
стани́чник
ста́нище
«стоянка; місце, житло, притулок»
станівки́й
«дорослий; сталий, усталений»
станівни́й
«тс.»
станка́ч
«станковий кулемет»
станки́й
«стрункий, ставний»
станкові́ст
стано́ва
«закон»
ста́нови́й
«пристав»
(заст.)
ста́нови́й
стано́ви́сько
«становище; [табір, житло, оселя, нічліг, квартира Пі, Нед]»
станови́ти
стано́ви́ще
стано́к
стано́чник
устано́ва
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stāna- «стойка, місце, стійло» | авестійська |
| стан | білоруська |
| стан | болгарська |
| stan | верхньолужицька |
| δύστηνος «нещасний, бідолашний; жалюгідний, жахливий» | грецька |
| sthā́nam «місце, місцеперебування» | давньоіндійська |
| stāna- «стойка, місце, стійло» | давньоперська |
| станъ | давньоруська |
| δύστᾱνος «тс.» (‹ *δύσστᾱνος «який перебуває у поганому стані») | дорійський |
| ἄστηνος «нещасливий» | дорійський |
| *δύσστᾱνος | дорійський |
| *st(h)ā- «стояти» | індоєвропейська |
| *stanō (у формі dē-stino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю») | латинська |
| dē-stino | латинська |
| stónas «стан (життєвий)» | литовська |
| стан | македонська |
| stan | нижньолужицька |
| -ston «місце, вмістище, країна» | осетинська |
| stonwat «стоянка» | осетинська |
| staw «поперек; круп» | осетинська |
| astæw «поперек, талія» | осетинська |
| sitān (звідки походить компонент -stan (-стан) | перська |
| stan | польська |
| stanъ | праслов’янська |
| stati «стати» | праслов’янська |
| Туркеста́н | російська |
| Таджикиста́н | російська |
| стан | російська |
| stan | словацька |
| stán | словенська |
| *astān «місце» (’st’n) | согдійська |
| 'st'n | согдійська |
| ōstān | согдійська |
| 'wst'n | согдійська |
| станъ | старослов’янська |
| Türkistan «Туркестан» | турецька |
| Туркеста́н | українська |
| Таджикиста́н | українська |
| stan | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України