СТАНИЦЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, псл. [staj-nja] «конюшня, хлів», пов’язане з [staja] «тс.; курінь пастуха», первісно «стоянка; стійло»;

менш переконливе виведення безпосередньо з п. stajnia (Онышкевич Исслед. п. яз. 248);

бр. ста́йня «конюшня», п. stajnia «тс., хлів», слц. stajňa «стайня», [stajeň] «тс.», слн. [stajna] «хлів, загін»;

псл. stanъ, пов’язане з дієсловом stati «стати»;

споріднене з дінд. sthā́nam «місце, місцеперебування», ав. дперс. stāna- «стойка, місце, стійло», согд. *astān (’st’n) «місце», ōstān (’wst’n) «основа; поселення», перс. sitān (звідки походить компонент -stan (-стан) у тур. Türkistan «Туркестан», р. укр. Туркеста́н, Таджикиста́н, ос. -ston «місце, вмістище, країна», stonwat «стоянка», staw «поперек; круп», astæw «поперек, талія», гр. δύστηνος «нещасний, бідолашний; жалюгідний, жахливий», дор. δύστᾱνος «тс.» (‹ *δύσστᾱνος «який перебуває у поганому стані»), ἄστηνος «нещасливий», лат. *stanō (у формі dē-stino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю»), що продовжують іє. *st(h)ā- «стояти», ускладнене суфіксальним -n-;

лит. stónas «стан (життєвий)» вважається запозиченням зі слов’янських мов;

р. бр. болг. м. стан, др. станъ, п. ч. слц. вл. нл. stan, слн. stán, стсл. станъ;