СТАНИЦЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ста́йня «конюшня; хлів»
очевидно, псл. [staj-nja] «конюшня, хлів», пов’язане з [staja] «тс.; курінь пастуха», первісно «стоянка; стійло»;
менш переконливе виведення безпосередньо з п. stajnia (Онышкевич Исслед. п. яз. 248);
бр. ста́йня «конюшня», п. stajnia «тс., хлів», слц. stajňa «стайня», [stajeň] «тс.», слн. [stajna] «хлів, загін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стає́нний
«якого тримають у стайні; виїзний (про коня)»
стайни́ця
ста́йни́чий
«конюх; (заст.) слуга, який завідував конюхами, конюшнями; головний конюх»
ста́ни́ця
ста́нка
ста́ня
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ста́йня «конюшня» | білоруська |
stajnia | польська |
stajnia «тс., хлів» | польська |
staj-nja «конюшня, хлів» | праслов’янська |
staja «тс.; курінь пастуха» | праслов’янська |
stajňa «стайня» | словацька |
stajeň «тс.» | словацька |
stajna «хлів, загін» | словенська |
стан «тулуб, корпус, талія; верхня частина жіночої сорочки; стоянка; обставини; (іст.) адміністративно-поліцейський підрозділ; соціальна група; технічний пристрій; станок»
псл. stanъ, пов’язане з дієсловом stati «стати»;
споріднене з дінд. sthā́nam «місце, місцеперебування», ав. дперс. stāna- «стойка, місце, стійло», согд. *astān (’st’n) «місце», ōstān (’wst’n) «основа; поселення», перс. sitān (звідки походить компонент -stan (-стан) у тур. Türkistan «Туркестан», р. укр. Туркеста́н, Таджикиста́н, ос. -ston «місце, вмістище, країна», stonwat «стоянка», staw «поперек; круп», astæw «поперек, талія», гр. δύστηνος «нещасний, бідолашний; жалюгідний, жахливий», дор. δύστᾱνος «тс.» (‹ *δύσστᾱνος «який перебуває у поганому стані»), ἄστηνος «нещасливий», лат. *stanō (у формі dē-stino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю»), що продовжують іє. *st(h)ā- «стояти», ускладнене суфіксальним -n-;
лит. stónas «стан (життєвий)» вважається запозиченням зі слов’янських мов;
р. бр. болг. м. стан, др. станъ, п. ч. слц. вл. нл. stan, слн. stán, стсл. станъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
застано́ва
«застава; розум, міркування»
настано́ва
обстано́вка
перестано́вка
постано́ва
постано́вка
постано́вник
ста́нє
«стан»
стани́
«верхня частина жіночої сорочки»
ста́ник
«(заст.) верхня частина сукні, жіночої сорочки, ліф кофти, кофта; [безрукавка]»
стани́на
ста́ни́ця
стани́чний
стани́чник
ста́нище
«стоянка; місце, житло, притулок»
станівки́й
«дорослий; сталий, усталений»
станівни́й
«тс.»
станка́ч
«станковий кулемет»
станки́й
«стрункий, ставний»
станкові́ст
стано́ва
«закон»
ста́нови́й
«пристав»
(заст.)
ста́нови́й
стано́ви́сько
«становище; [табір, житло, оселя, нічліг, квартира Пі, Нед]»
станови́ти
стано́ви́ще
стано́к
стано́чник
устано́ва
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
stāna- «стойка, місце, стійло» | авестійська |
стан | білоруська |
стан | болгарська |
stan | верхньолужицька |
δύστηνος «нещасний, бідолашний; жалюгідний, жахливий» | грецька |
sthā́nam «місце, місцеперебування» | давньоіндійська |
stāna- «стойка, місце, стійло» | давньоперська |
станъ | давньоруська |
δύστᾱνος «тс.» (‹ *δύσστᾱνος «який перебуває у поганому стані») | дорійський |
ἄστηνος «нещасливий» | дорійський |
*δύσστᾱνος | дорійський |
*st(h)ā- «стояти» | індоєвропейська |
*stanō (у формі dē-stino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю») | латинська |
dē-stino | латинська |
stónas «стан (життєвий)» | литовська |
стан | македонська |
stan | нижньолужицька |
-ston «місце, вмістище, країна» | осетинська |
stonwat «стоянка» | осетинська |
staw «поперек; круп» | осетинська |
astæw «поперек, талія» | осетинська |
sitān (звідки походить компонент -stan (-стан) | перська |
stan | польська |
stanъ | праслов’янська |
stati «стати» | праслов’янська |
Туркеста́н | російська |
Таджикиста́н | російська |
стан | російська |
stan | словацька |
stán | словенська |
*astān «місце» (’st’n) | согдійська |
'st'n | согдійська |
ōstān | согдійська |
'wst'n | согдійська |
станъ | старослов’янська |
Türkistan «Туркестан» | турецька |
Туркеста́н | українська |
Таджикиста́н | українська |
stan | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України