СТАНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стан «тулуб, корпус, талія; верхня частина жіночої сорочки; стоянка; обставини; (іст.) адміністративно-поліцейський підрозділ; соціальна група; технічний пристрій; станок»
псл. stanъ, пов’язане з дієсловом stati «стати»;
споріднене з дінд. sthā́nam «місце, місцеперебування», ав. дперс. stāna- «стойка, місце, стійло», согд. *astān (’st’n) «місце», ōstān (’wst’n) «основа; поселення», перс. sitān (звідки походить компонент -stan (-стан) у тур. Türkistan «Туркестан», р. укр. Туркеста́н, Таджикиста́н, ос. -ston «місце, вмістище, країна», stonwat «стоянка», staw «поперек; круп», astæw «поперек, талія», гр. δύστηνος «нещасний, бідолашний; жалюгідний, жахливий», дор. δύστᾱνος «тс.» (‹ *δύσστᾱνος «який перебуває у поганому стані»), ἄστηνος «нещасливий», лат. *stanō (у формі dē-stino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю»), що продовжують іє. *st(h)ā- «стояти», ускладнене суфіксальним -n-;
лит. stónas «стан (життєвий)» вважається запозиченням зі слов’янських мов;
р. бр. болг. м. стан, др. станъ, п. ч. слц. вл. нл. stan, слн. stán, стсл. станъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
застано́ва
«застава; розум, міркування»
настано́ва
обстано́вка
перестано́вка
постано́ва
постано́вка
постано́вник
ста́нє
«стан»
стани́
«верхня частина жіночої сорочки»
ста́ник
«(заст.) верхня частина сукні, жіночої сорочки, ліф кофти, кофта; [безрукавка]»
стани́на
ста́ни́ця
стани́чний
стани́чник
ста́нище
«стоянка; місце, житло, притулок»
станівки́й
«дорослий; сталий, усталений»
станівни́й
«тс.»
станка́ч
«станковий кулемет»
станки́й
«стрункий, ставний»
станкові́ст
стано́ва
«закон»
ста́нови́й
«пристав»
(заст.)
ста́нови́й
стано́ви́сько
«становище; [табір, житло, оселя, нічліг, квартира Пі, Нед]»
станови́ти
стано́ви́ще
стано́к
стано́чник
устано́ва
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stāna- «стойка, місце, стійло» | авестійська |
| стан | білоруська |
| стан | болгарська |
| stan | верхньолужицька |
| δύστηνος «нещасний, бідолашний; жалюгідний, жахливий» | грецька |
| sthā́nam «місце, місцеперебування» | давньоіндійська |
| stāna- «стойка, місце, стійло» | давньоперська |
| станъ | давньоруська |
| δύστᾱνος «тс.» (‹ *δύσστᾱνος «який перебуває у поганому стані») | дорійський |
| ἄστηνος «нещасливий» | дорійський |
| *δύσστᾱνος | дорійський |
| *st(h)ā- «стояти» | індоєвропейська |
| *stanō (у формі dē-stino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю») | латинська |
| dē-stino | латинська |
| stónas «стан (життєвий)» | литовська |
| стан | македонська |
| stan | нижньолужицька |
| -ston «місце, вмістище, країна» | осетинська |
| stonwat «стоянка» | осетинська |
| staw «поперек; круп» | осетинська |
| astæw «поперек, талія» | осетинська |
| sitān (звідки походить компонент -stan (-стан) | перська |
| stan | польська |
| stanъ | праслов’янська |
| stati «стати» | праслов’янська |
| Туркеста́н | російська |
| Таджикиста́н | російська |
| стан | російська |
| stan | словацька |
| stán | словенська |
| *astān «місце» (’st’n) | согдійська |
| 'st'n | согдійська |
| ōstān | согдійська |
| 'wst'n | согдійська |
| станъ | старослов’янська |
| Türkistan «Туркестан» | турецька |
| Туркеста́н | українська |
| Таджикиста́н | українська |
| stan | чеська |
Станісла́в (чоловіче ім’я)
пізніше могло бути підтримане впливом польської мови;
складне утворення з форми наказового способу др. стани (псл. stani) від дієслова стати і основи іменника слава (псл. slava);
р. болг. Станисла́в, Станисла́ва, бр. Cтанісла́ў, Станісла́ва, др. Станиславъ, п. Stanisław, ч. слц. Stanislav, Stanislava, м. Станислав, Станислава, схв. Станислав, Станислава, слн. Stanislav, Stanislava;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Сла́ва
Сла́ва
Славко́
Сла́вцьо
Сла́вця
Ста́на
Станиславъ
(1393)
Станісла́ва
(жіноче ім’я)
Ста́ня
Ста́сій
Стась
Ста́ся
Ста́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Cтанісла́ў | білоруська |
| Станісла́ва | білоруська |
| Станисла́в | болгарська |
| Станисла́ва | болгарська |
| стани (псл. stani)(псл. slava) | давньоруська |
| стати | давньоруська |
| слава | давньоруська |
| Станиславъ | давньоруська |
| Станислав | македонська |
| Станислава | македонська |
| Stanisław | польська |
| stani | праслов’янська |
| slava | праслов’янська |
| Станисла́в | російська |
| Станисла́ва | російська |
| Станислав | сербохорватська |
| Станислава | сербохорватська |
| Stanislav | словацька |
| Stanislav | словенська |
| Stanislava | словенська |
| Stanislav | чеська |
ста́нва «велика діжка, бочка; посудина, стояк Нед»
можливо, пов’язане зі стан, ста́ти (пор.);
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ста́нви
ста́нов
ста́нова
«велика (внизу ширша, вгорі вужча) бочка для капусти»
станове́ць
«тс.»
ста́новця
«велика рів-на бочка для капусти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стан | українська |
| ста́ти (пор.). | українська |
ста́ти
зближення з хет. ištanta- «відкладати», ištapp- «вкривати, покривати; замикати» (Sturtevant Language 4, 3; 6, 156) недостатньо обґрунтоване;
іє. *st(h)ā- «стати; стояти», букв. «бути міцним»;
споріднене з лит. stóti «ставати; починати, приступати», лтс. stât «ставати», прус. postāt «ставати, стати», дінд. ásthāt «встав, став», tíṣṭhati «стоїть», stitáḥ «стоячий», sthātṛṛ́ «який стоїть», дперс. stā- «стояти», ав. hištaiti «стоїть», лат. sto (‹*stāi̯ō) «стою», sisto «ставлю, розміщую; споруджую; зупиняю; залишаюсь», гр. ἵστημι «ставлю, розміщую; зміцнюю; споруджую; становлюсь; стою», ἱστάνω «ставлю», дірл. tāu «є», ірл. at-táu (‹*stāi̯ō) «я є», двн. свн. stān, stēn «стояти», вірм. stanam «дістаю, відроджую», алб. shton «розмножую», shtuare «стоячий» і, можливо, тох. В stāre «перебувала, залишалась», stam- «стояти, бути», shtäm «стою»;
псл. stati (*stanǫ (sę)) «ставати, стати; становитися; починати; стояти»;
р. стать, бр. стаць, др. стати, п. stać się, ч. státi se, слц. stat’ (si), вл. stać so, нл. staś se, болг. ста́на, м. стане, схв. ста̏ти, слн. státi, стсл. стати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безнаста́нний
безпере́сталь
безпере́ста́нку
безпереста́нний
безпере́ста́ну
безпере́ста́нці
безпере́стань
безуста́нку
безуста́нний
вистава́ти
«виступати; вистачати»
ви́стати
відста́лий
ві́дстань
відста́ти
вста́ти
застали́тися
(у виразі з. на сóяшно «проглянути сонцю»)
засталя́тися
«запобігати»
зіста́тися
зоста́льний
«задній»
зоста́нок
«останок»
зоста́тися
зоста́ток
наоста́нку
наоста́ннє
наоста́нок
наоста́нці
недо́сталь
недоста́ток
ненаста́нний
непере́ставком
неста́ток
о́сталь
«залишок води в заглибині»
оста́нки
оста́нній
оста́нок
оста́тися
оста́тній
оста́ток
остато́чний
оста́ча
переста́ти
повста́нець
повста́ння
повста́ти
поста́ти
по́стать
при́стай
«той, хто приєднується»
приста́лий
«утомлений»
приста́льний
«безнастанний, постійний»
при́стани
«приєднання; пристановище»
пристано́висько
приста́ти
при́ста́ш
«тс.»
приста́я
«тс.; приймак»
при́стівний
«пристойний»
розстава́ння
розста́ння
ро́зстань
«роздоріжжя»
ро́зста́ньки
«тс.»
розста́тися
става́ти
ста́йно
«днище до гребеня»
ста́лий
ста́тися
уста́лений
уста́лити
устаткува́ння
устаткува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hištaiti «стоїть» | авестійська |
| shton «розмножую» | албанська |
| shtuare «стоячий» | албанська |
| стаць | білоруська |
| ста́на | болгарська |
| stać so | верхньолужицька |
| stanam «дістаю, відроджую» | вірменська |
| ἵστημι «ставлю, розміщую; зміцнюю; споруджую; становлюсь; стою» | грецька |
| ἱστάνω «ставлю» | грецька |
| stān | давньоверхньонімецька |
| stēn «стояти» | давньоверхньонімецька |
| ásthāt «встав, став» | давньоіндійська |
| tíṣṭhati «стоїть» | давньоіндійська |
| stitáḥ «стоячий» | давньоіндійська |
| sthātṛ́ «який стоїть» | давньоіндійська |
| tāu «є» | давньоірландська |
| stā- «стояти» | давньоперська |
| стати | давньоруська |
| *st(h)ā- «стати; стояти» | індоєвропейська |
| at-táu «я є» (‹*stāi̯ō) | ірландська |
| *stāi̯ō | ірландська |
| sto «стою» (‹*stāi̯ō) | латинська |
| sisto «ставлю, розміщую; споруджую; зупиняю; залишаюсь» | латинська |
| *stāi̯ō | латинська |
| stât «ставати» | латиська |
| stóti «ставати; починати, приступати» | литовська |
| стане | македонська |
| staś se | нижньолужицька |
| stać się | польська |
| stati «ставати, стати; становитися; починати; стояти» (*stanǫ (sę)) | праслов’янська |
| postāt «ставати, стати» | прусська |
| стать | російська |
| ста̏ти | сербохорватська |
| stān | середньоверхньнімецька |
| stēn | середньоверхньнімецька |
| stat' (si) (si) | словацька |
| státi | словенська |
| стати | старослов’янська |
| stāre «перебувала, залишалась» | тохарська В |
| stam- «стояти, бути» | тохарська В |
| shtäm «стою» | тохарська В |
| ištanta- «відкладати» | хетська |
| ištapp- «вкривати, покривати; замикати» | хетська |
| státi se | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України