СТАНДАРТ — ЕТИМОЛОГІЯ
станда́рт
запозичення з англійської мови;
англ. standard «прапор, штандарт; стандарт, норма, зразок, міра» виводиться від фр. ст. estandard, estеndard (фр. étendard «прапор»), пов’язаного з дієсловом estendre (фр. étendre «розтягати; розстилати; протягувати»), що походить від лат. extendere «розтягати, протягувати, поширювати; натягати», утвореного з префікса ex- «ви-, з-» і дієслова tendere «тягти, напружувати, розтягати»;
р. бр. болг. станда́рт, п. ч. вл. standard, слц. štandard, м. стандард, схв. ста̏ндард, слн. stándard, štándard;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стандартиза́тор
«фахівець, який займається питаннями стандартизації»
стандартиза́ція
стандартизува́ти
станда́ртний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
standard «прапор, штандарт; стандарт, норма, зразок, міра» | англійська |
станда́рт | білоруська |
станда́рт | болгарська |
standard | верхньолужицька |
extendere «розтягати, протягувати, поширювати; натягати» | латинська |
ex- «ви-, з-» | латинська |
tendere «тягти, напружувати, розтягати» | латинська |
стандард | македонська |
standard | польська |
станда́рт | російська |
ндард | сербохорватська |
štandard | словацька |
stándard | словенська |
štándard | словенська |
estandard | французька |
estеndard (фр. étendard «прапор») | французька |
étendard | французька |
étendre | французька |
estendre | французька |
standard | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України