СТАКАТО — ЕТИМОЛОГІЯ
стака́то «коротко, уривчасто (як позначення способу виконання музичного твору); уривчасте виконання звуків, протилежне легато» (муз.)
запозичення з італійської мови;
іт. staccato «тс.» пов’язане з staccare «відділяти, відривати, вимовляти», результатом спрощення форми distaccare «тс.», спорідненої з фр. ст. destachier «відв’язувати, відривати», яке зводиться до франк. *stakōn «тикати»;
р. стакка́то, бр. стака́та, п. ч. слц. staccato, болг. м. стака́то, схв. стакато, слн. staccáto;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стака́та | білоруська |
| стака́то | болгарська |
| staccato «тс.» | італійська |
| staccare «відділяти, відривати, вимовляти» | італійська |
| distaccare «тс.» | італійська |
| стака́то | македонська |
| staccato | польська |
| стакка́то | російська |
| стакато | сербохорватська |
| staccato | словацька |
| staccáto | словенська |
| *stakōn «тикати» | франкська |
| destachier «відв’язувати, відривати» | французька |
| staccato | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України