СТАБІЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
стабі́льний
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. stabíl, англ. stabile, фр. stable зводяться до лат. stabilis «який міцно стоїть на ногах; постійний, сталий, незмінний», пов’язаного з дієсловом stāre «стояти; тривати, залишатися, зберігатися», спорідненим з псл. stati «стати; відбутися», укр. ста́ти «тс.»;
р. стаби́льный, бр. стабі́льны, п. вл. stabilny, ч. stabilní, слц. stabilnó, болг. стаби́лен, м. стабилен, схв. ста̀бӣлан, слн. stabílen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стабіліза́тор
стабіліза́торний
стабіліза́ція
стабілізо́ваний
стабілізува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stabile | англійська |
| стабі́льны | білоруська |
| стаби́лен | болгарська |
| stabilny | верхньолужицька |
| stabilis «який міцно стоїть на ногах; постійний, сталий, незмінний» | латинська |
| stāre «стояти; тривати, залишатися, зберігатися» | латинська |
| стабилен | македонська |
| stabíl | німецька |
| stabilny | польська |
| stati «стати; відбутися» | праслов’янська |
| стаби́льный | російська |
| ста̀бӣлан | сербохорватська |
| stabilný | словацька |
| stabílen | словенська |
| ста́ти «тс.» | українська |
| stable | французька |
| stabilní | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України