СПІХ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. spěx-ъ «спішність; успіх», пов’язане з дієсловом spěti «поспішати, прямувати; дозрівати»;

кінцеве -х- (замість очікуваного -s- у формі, яка мала б бути псл. *spě-s- «спішність, успіх», що зближується з лат. spēs «чекання, надія; очікування, передбачання») не зовсім ясне;

пояснюється як рефлекс давнього експресивного іє. -kh- або аналогією до поширення слов’янських форм на -х- типу псл. grěхъ «гріх» : grěti «гріти»;

неприйнятна реконструкція *spоisos чи *spǝisos (Ильинский ИОРЯС 20/3, 73);

р. бр. болг. м. спех, др. спѣхъ «поспішність; швидкість; старанність; труд; успіх, процвітання; удача, щастя», спѣшение «труд», спѣшие «старанність», спѣшити «прагнути», п. (заст.) śpiech «спішність, квапливість, поспіх», ч. вл. нл. spěch, слц. spech, слн. spéh «тс., успіх», стсл. спѣхъ «тс.; прагнення»;

очевидно, запозичення з російської мови (дієслово може бути здавна успадкованим);

р. спеси́вый «зарозумілий, бундючний, пихатий» пов’язане з іменником спесь «пиха, чванство» не зовсім ясного походження;

можливо (з огляду на заст. фольк. [спесивъ] «швидкий, квапливий»), пов’язане зі спех «поспішність, квапливість; поспіх», заст. [спеть] «поспішати за ким-небудь, доганяти; мати успіх», спорідненими з укр. спі́х «поспіх; моторність; спритність; [результат, успіх]», [спі́ти] «досягати успіхів, удосконалюватися»;

менш переконливі реконструкція псл. *спьсь і зближення з іє. *spēіs- «бундючитися» (Ильинский ИОРЯС 20/3, 78–79);