СПІРНИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
спо́рий
псл. spоrъ «прибуток, урожай» (первісно, можливо, «ряснота, багатство; успіх»), spоrъ-jь «рясний, багатий; успішний», пов’язані з spěti «уродитися, дозріти, достигнути; прямувати, поспішати»;
споріднені з дінд. sphāráḥ «широкий, просторий, великий», sphіráḥ «жирний, товстий, гладкий; багатий, пишний», лат. sperāre «сподіватися, розраховувати; надіятися, передбачати», spēs «чекання, надія; передбачення», двн. spаr «ощадливий», spаrēn «берегти, заощаджувати», дісл. spаrr «ощадливий», вірм. p‘art‘am «рясний, багатий», хет. išpāi- «наїдатися, їсти досита»;
іє. *sp(h)ē(i)-/spē(i)-/spī- «рости; процвітати; поширюватися; збільшуватися; досягати успіху; встигати»;
р. спо́рый, бр. спор «успіх, удача», спо́рны «успішний; складний, енергійний; економний; рясний (про дощ, сніг); прибутковий; вигідний; великий, густий (про почерк)», др. спорыня «достаток», п. spory «чималий, великий», ч. sporó «міцний, коренастий; стиснутий; місткий, насичений», слц. sporó «щедрий; великий, рясний», вл. нл. spory «багатий, прибутковий; достатній, ощадливий», болг. спор «прибуток, урожай; успіх», м. спор «повільний; загайний», схв. спо̏р «тс.; тривалий», слн. [spа̏r] «рясний, багатий; поживний», цсл. споръ «рясний, багатий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підспо́ра
«допомога»
підспори́ти
«допомогти»
приспо́ра
«прискорення, сприяння»
приспори́ти
«примножити; прискорити, сприяти»
спі́рний
«[тс. Г; багатий ВеБ]; спритний, вправний (про людину), прудкий (про коня); спорий; швидкий (про ходу)»
спірні́йше
«прибутковіше; швидше»
спі́рність
«прибутковість»
спориня́
спори́ти
«примножувати, сприяти»
спори́тися
спорі́йше
спорі́нє
спо́рінь
«тс.»
спо́рни
«вигідний, прибутковий»
спо́рність
«спритність»
спо́ро
«прибутково; швидко»
спо́рше
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спор «успіх, удача» | білоруська |
| спо́рны «успішний; складний, енергійний; економний; рясний (про дощ, сніг); прибутковий; вигідний; великий, густий (про почерк)» | білоруська |
| спор «прибуток, урожай; успіх» | болгарська |
| spory «багатий, прибутковий; достатній, ощадливий» | верхньолужицька |
| p'art'am «рясний, багатий» | вірменська |
| spаr «ощадливий» | давньоверхньонімецька |
| spаrēn «берегти, заощаджувати» | давньоверхньонімецька |
| sphāráḥ «широкий, просторий, великий» | давньоіндійська |
| sphіráḥ «жирний, товстий, гладкий; багатий, пишний» | давньоіндійська |
| spаrr «ощадливий» | давньоісландська |
| спорыня «достаток» | давньоруська |
| *sp(h)ē(i)-/spē(i)-/spī- «рости; процвітати; поширюватися; збільшуватися; досягати успіху; встигати» | індоєвропейська |
| sperāre «сподіватися, розраховувати; надіятися, передбачати» | латинська |
| spēs «чекання, надія; передбачення» | латинська |
| спор «повільний; загайний» | македонська |
| spory «багатий, прибутковий; достатній, ощадливий» | нижньолужицька |
| spory «чималий, великий» | польська |
| spоrъ «прибуток, урожай» (первісно, можливо, «ряснота, багатство; успіх») | праслов’янська |
| spоrъ-jь «рясний, багатий; успішний» | праслов’янська |
| spěti «уродитися, дозріти, достигнути; прямувати, поспішати» | праслов’янська |
| спо́рый | російська |
| спо̏р «тс.; тривалий» | сербохорватська |
| sporý «щедрий; великий, рясний» | словацька |
| spòr «рясний, багатий; поживний» | словенська |
| išpāi- «наїдатися, їсти досита» | хетська |
| споръ «рясний, багатий» | церковнослов’янська |
| sporý «міцний, коренастий; стиснутий; місткий, насичений» | чеська |
пе́рти «перечити»
псл. *реrti, pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати», можливо, пов’язане з *реrti, pьrǫ «тиснути»;
споріднене з лит. реřti «бити, хльоскати віником», лтс. рèrt «лупцювати», ріrêtiês «сваритися», дінд. pṛt- «боротьба, суперечка», ав. рǝrеt- «тс.»;
іє. *реr- «бити»;
р. пре́ния (з цсл.), пря, спор, спорить, бр. [спо́рка] «спірка», [спо́раваць] «сперечатися», др. пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа», п. заст. przeć «заперечувати», ч. příti se «сперечатися», слц. priet’sa «тс.; сваритися», вл. prěć «заперечувати», нл. prěś «тс.», болг. препи́рам се «сперечаюся», м. препира се «сперечається», схв. пре̏ти «обвинувачувати», пре̏ти се «сваритися, сперечатися», слн. prepírati se «сваритися», стсл. прѣти сѧ «сперечатися», пьрѣти сѧ «тс.», пьрѣти «противитися, заперечувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́спір
«суперечка»
на
«наперекір»
()
навсу́пор
«наперекір»
неспе́ртий
«незаперечний»
одпо́ра
«опір»
опира́тися
о́пір
опі́рний
перепе́рти
«переспорити»
пере́тися
«тс.»
пе́рити
«бити»
пе́рнути
«сильно вдарити»
пе́ртися
«сперечатися»
пир
«суперечка, сварка»
пїр
«тс.»
пі́рити
«сильно бити; (про дощ) дуже лити»
пі́рчити
«лупцювати, бити»
пря
«спір, боротьба»
ро́зпра
«ворожнеча»
спе́ртися
«упертися, затятися»
спір
спіра́тися
«сперечатися, проявляти впертість»
спі́рити
«відлупцювати»
спі́рка
спірли́вий
«сварливий»
спі́рний
спірни́к
«суперник»
спо́рити
спо́ритися
спорли́вець
«сперечальник»
спорли́вий
«тс.; спірний»
спо́рний
«тс.»
спо́рник
«тс.»
супе́рник
супе́рництво
су́пірець
«суперник»
су́пор
«опір, ворожнеча»
супо́рник
«суперник»
супоро́к
«суперечність»
су́пра
«суперечка»
упе́ртий
упертю́х
упира́ння
упира́тися
упири́стий
«упертий»
упирува́ти
«бути впертим»
упиря́ка
«упертюх»
у́пір
«упертість»
упі́рливо
«уперто»
упі́рний
упі́рчивий
упо́ром
«силоміць»
упорчи́вий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рǝr<SUP>е</SUP>t- «тс.» | авестійська |
| спо́рка «спірка» | білоруська |
| спо́раваць «сперечатися» | білоруська |
| препи́рам се «сперечаюся» | болгарська |
| prěć «заперечувати» | верхньолужицька |
| pṛt- «боротьба, суперечка» | давньоіндійська |
| пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа» | давньоруська |
| *реr- «бити» | індоєвропейська |
| рèrt «лупцювати» | латиська |
| ріrêtiês «сваритися» | латиська |
| реřti «бити, хльоскати віником» | литовська |
| препира се «сперечається» | македонська |
| prěś «тс.» | нижньолужицька |
| przeć «заперечувати» (заст.) | польська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати» | праслов’янська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «тиснути» | праслов’янська |
| пре́ния (з цсл.) | російська |
| пря | російська |
| спор | російська |
| спорить | російська |
| пре̏ти се «обвинувачувати» | сербохорватська |
| пре̏ти се «сваритися, сперечатися» | сербохорватська |
| priet'sa «тс.; сваритися» | словацька |
| prepírati se «сваритися» | словенська |
| прѣти сѧ «сперечатися» | старослов’янська |
| пьрѣти сѧ «тс.» | старослов’янська |
| пьрѣти «противитися, заперечувати» | старослов’янська |
| příti se «сперечатися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України