СПІРАНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
спіра́нт «щілинний приголосний»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Spiránt, англ. spirant, фр. spirant(e) походять від лат. spīrāns (род. в. spīrantis) «який дме, віє, дує, видихає», дієприкметника теп. ч. від дієслова spīro, spīrāre «дути, віяти; дихати, видихати, випускати; звучати»;
р. болг. м. спира́нт, бр. спіра́нт, п. spirant, ч. слц. spiranta, схв. спùрант, слн. spiránt;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spirant | англійська |
| спіра́нт | білоруська |
| спира́нт | болгарська |
| spīrāns «який дме, віє, дує, видихає» (род. в. spīrantis) | латинська |
| spīro | латинська |
| spīrāre «дути, віяти; дихати, видихати, випускати; звучати» | латинська |
| спира́нт | македонська |
| Spiránt | німецька |
| spirant | польська |
| спира́нт | російська |
| спùрант | сербохорватська |
| spiranta | словацька |
| spiránt | словенська |
| spirant(e) | французька |
| spiranta | чеська |
| spīrantis род. в. | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України