СПІЛІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

спі́ти «дозрівати, достигати; ставати готовим до вживання (доварюючись, досмажуючись); [іти вперед, робити успіхи Нед; спішити Бі]»

псл. spěti «процвітати, дозрівати; досягати, поспішати»;
споріднене з лит. spėˊti «встигати; мати час, дозвілля», spė˜tas «дозвілля», spėˊrus «швидкий, спішний», spėmė˜ «поспішність», лтс. spẽt «переборювати, долати, бути сильним, мати спроможність», дінд. sphā́yatē «процвітає, гладшає», sphītáḥ «набряклий», sphītіḥ «ріст», дангл. spēd «успіх, достаток», днн. spōd «успіх», двн. spuot «тс.; поспіх, квапливість», spuon «удаватися, встигати», spuoten «поспішати, квапитися», нвн. (sich) sputen, снідерл. гол. spoeden «тс.», лат. spēs «чекання, надія; передбачення; потомство, плід, молодняк»;
іє. *sp(h)ē(i)-/spī-/sphǝ- «розтягати(ся), поширювати(ся); збільшувати; охоплювати; набрякати; досягати успіху; удаватися, встигати»;
р. спеть, бр. спець, др. спѣти «поспішати; прагнути; спішно готувати; досягати успіхів; сприяти», п. (заст.) śpiać «поспішати, прямувати, гнатися; мати час, бути вільним», ч. spěti «поспішати», слц. spiet’ «тс.», вл. spěć «тс.; виїздити, підніматися; удаватися», нл. dojśpiś «поспішати; досягати», схв. да̏спиjети (да̏спети) «дозріти; встигнути», слн. spéti «поспішати, збільшуватися», стсл. спѣти «мати успіхи; бути корисним»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́спілий
доспі́лий
до́спі́х «успіх, успішність»
зі́спити «зустріти»
зуспі́ти «тс., застати; встигнути»
зу́спі́ти «тс.»
недо́спіл «недозрілість»
недоспі́лий
поспіва́ти «тс.; [поспішати Куз]»
поспі́ти «дозріти; устигнути»
спі́лий
спілі́ти
спі́тися «спіти»
успіва́ти «тс.; [мати успіхи Нед, Куз]»
успі́ти «устигнути»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
спець білоруська
spěć «тс.; виїздити, підніматися; удаватися» верхньолужицька
spoeden «тс.» голландська
spēd «успіх, достаток» давньоанглійська
spuot «тс.; поспіх, квапливість» давньоверхньонімецька
spuon «удаватися, встигати» давньоверхньонімецька
spuoten «поспішати, квапитися» давньоверхньонімецька
sphā́yatē «процвітає, гладшає» давньоіндійська
sphītáḥ «набряклий» давньоіндійська
sphītіḥ «ріст» давньоіндійська
spōd «успіх» давньонижньонімецька
спѣти «поспішати; прагнути; спішно готувати; досягати успіхів; сприяти» давньоруська
*sp(h)ē(i)- / spī- / sphǝ- «розтягати(ся), поширювати(ся); збільшувати; охоплювати; набрякати; досягати успіху; удаватися, встигати» індоєвропейська
spēs «чекання, надія; передбачення; потомство, плід, молодняк» латинська
spẽt «переборювати, долати, бути сильним, мати спроможність» латиська
spėˊti «встигати; мати час, дозвілля» литовська
spė˜tas «дозвілля» литовська
spėˊrus «швидкий, спішний» литовська
spėmė˜ «поспішність» литовська
dojśpiś «поспішати; досягати» нижньолужицька
sputen нововерхньонімецька
śpiać «поспішати, прямувати, гнатися; мати час, бути вільним» (заст.) польська
spěti «процвітати, дозрівати; досягати, поспішати» праслов’янська
спеть російська
дòспиjети «дозріти; встигнути» (да̏спети) сербохорватська
дòспети сербохорватська
spoeden «тс.» середньонідерландська
spiet' «тс.» словацька
spéti «поспішати, збільшуватися» словенська
спѣти «мати успіхи; бути корисним» старослов’янська
spěti «поспішати» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України