СПІЛІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
спі́ти «дозрівати, достигати; ставати готовим до вживання (доварюючись, досмажуючись); [іти вперед, робити успіхи Нед; спішити Бі]»
псл. spěti «процвітати, дозрівати; досягати, поспішати»;
споріднене з лит. spėˊti «встигати; мати час, дозвілля», spė˜tas «дозвілля», spėˊrus «швидкий, спішний», spėmė˜ «поспішність», лтс. spẽt «переборювати, долати, бути сильним, мати спроможність», дінд. sphā́yatē «процвітає, гладшає», sphītáḥ «набряклий», sphītіḥ «ріст», дангл. spēd «успіх, достаток», днн. spōd «успіх», двн. spuot «тс.; поспіх, квапливість», spuon «удаватися, встигати», spuoten «поспішати, квапитися», нвн. (sich) sputen, снідерл. гол. spoeden «тс.», лат. spēs «чекання, надія; передбачення; потомство, плід, молодняк»;
іє. *sp(h)ē(i)-/spī-/sphǝ- «розтягати(ся), поширювати(ся); збільшувати; охоплювати; набрякати; досягати успіху; удаватися, встигати»;
р. спеть, бр. спець, др. спѣти «поспішати; прагнути; спішно готувати; досягати успіхів; сприяти», п. (заст.) śpiać «поспішати, прямувати, гнатися; мати час, бути вільним», ч. spěti «поспішати», слц. spiet’ «тс.», вл. spěć «тс.; виїздити, підніматися; удаватися», нл. dojśpiś «поспішати; досягати», схв. да̏спиjети (да̏спети) «дозріти; встигнути», слн. spéti «поспішати, збільшуватися», стсл. спѣти «мати успіхи; бути корисним»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́спілий
доспі́лий
до́спі́х
«успіх, успішність»
зі́спити
«зустріти»
зуспі́ти
«тс., застати; встигнути»
зу́спі́ти
«тс.»
недо́спіл
«недозрілість»
недоспі́лий
поспіва́ти
«тс.; [поспішати Куз]»
поспі́ти
«дозріти; устигнути»
спі́лий
спілі́ти
спі́тися
«спіти»
успіва́ти
«тс.; [мати успіхи Нед, Куз]»
успі́ти
«устигнути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спець | білоруська |
| spěć «тс.; виїздити, підніматися; удаватися» | верхньолужицька |
| spoeden «тс.» | голландська |
| spēd «успіх, достаток» | давньоанглійська |
| spuot «тс.; поспіх, квапливість» | давньоверхньонімецька |
| spuon «удаватися, встигати» | давньоверхньонімецька |
| spuoten «поспішати, квапитися» | давньоверхньонімецька |
| sphā́yatē «процвітає, гладшає» | давньоіндійська |
| sphītáḥ «набряклий» | давньоіндійська |
| sphītіḥ «ріст» | давньоіндійська |
| spōd «успіх» | давньонижньонімецька |
| спѣти «поспішати; прагнути; спішно готувати; досягати успіхів; сприяти» | давньоруська |
| *sp(h)ē(i)- / spī- / sphǝ- «розтягати(ся), поширювати(ся); збільшувати; охоплювати; набрякати; досягати успіху; удаватися, встигати» | індоєвропейська |
| spēs «чекання, надія; передбачення; потомство, плід, молодняк» | латинська |
| spẽt «переборювати, долати, бути сильним, мати спроможність» | латиська |
| spėˊti «встигати; мати час, дозвілля» | литовська |
| spė˜tas «дозвілля» | литовська |
| spėˊrus «швидкий, спішний» | литовська |
| spėmė˜ «поспішність» | литовська |
| dojśpiś «поспішати; досягати» | нижньолужицька |
| sputen | нововерхньонімецька |
| śpiać «поспішати, прямувати, гнатися; мати час, бути вільним» (заст.) | польська |
| spěti «процвітати, дозрівати; досягати, поспішати» | праслов’янська |
| спеть | російська |
| дòспиjети «дозріти; встигнути» (да̏спети) | сербохорватська |
| дòспети | сербохорватська |
| spoeden «тс.» | середньонідерландська |
| spiet' «тс.» | словацька |
| spéti «поспішати, збільшуватися» | словенська |
| спѣти «мати успіхи; бути корисним» | старослов’янська |
| spěti «поспішати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України