СПІДНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

під «низинне місце, западина; [низина, ніколи не орана Ва]; нижня горизонтальна площина приміщення, ями, печі; горище; [підлога, підстилка в хліві Ва; дощана стеля ДзАтл І]; місце для стіжка, скирти; [насад у возі Гриц]» (род. в. по́ду)

псл. podъ (‹ *podŭ-);
споріднене з лит. pãdas «підошва, тік; черінь печі», pėdà «ступня, стопа; фут», лтс. pēda «тс.; підошва; п’ята», дінд. padám «крок, слід ноги, місце», ав. padǝm «слід», вірм. het «тс.», гр. πέδον «ґрунт, підлога», лат. oppidum «місцевість, місто; укріплене місце», pēs, род. в. pedis «нога, ступня; фут; лапа», гот. fōtus «нога, ступня», тох. А ре, В pai «нога (ступня)»;
іє. *pē˘d-/ pō˘d- «нога»;
р. под «дно, низ», бр. под «під печі (промислової)», др. подъ «низ, підошва гори», п. spód «низ, дно; черінь печі», ч. póda «ґрунт, підлога; територія; горище», слц. pôda «ґрунт, земля, територія, (заст.) підлога», вл. póda «тс.» (з ч.), полаб. pöd «дно вогнища», нл. spódk «дно, основа, нижня частина», болг. м. под «підлога», схв. пȍд «тс.», слн. pòd «тс.; тік», стсл. подъ «низ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підо́к «низина, ніколи не орана; підлога, підстилка в хліві»
підспі́д «спід»
підспі́дник «млин, який приводиться в дію підливним колесом»
підспі́док «таємниця; [спідня скоринка]»
підспо́дом «знизу»
под «тс.»
по́дена «основа для стогу з каміння, гілляк і соломи»
поде́нок «стеля в стайні»
поди́на «місце для копиці»
поди́нє «поміст під сіньми»
по́динок «стеля над хлівом»
пуд «дощана стеля»
спидня́к «дно ящика воза»
спід «низ, виворіт»
спі́дка «тс.; підкладка; спідня скоринка хліба; [дно великого човна; рукавичка в шкіряній рукавиці]»
спідни́к «нижній камінь (у жорнах)»
спідни́ця (частина жіночого одягу)
спі́дниця «дошка на дні воза»
спі́дні «кальсони»
спі́дній
спідня́к «нижній камінь у жорнах; частина гончарного верстата; дно кобзи; нижній пильщик; зняте молоко»
спідня́рка «дошка на дні воза»
спідо́к «підставка, маленька тарілка Куз; підвалина Нед»
спідспо́ду «знизу»
спіду́шка «спід; нижня скоринка хліба»
спо́день «частина гончарного круга»
споди́ «нижній край снасті»
сподиспо́ддя «тс.»
сподови́й «нижній»
сподови́к «рибалка, що тягне споди»
сподови́на «осад, осадок»
сподови́нє «шар ґрунту»
сподо́к «спід Нед; частина люльки, в яку вставляється чубук; підставка; маленька тарілка»
спо́до́м «низом, знизу»
усподі «на дні; нанизу»
шпіднярка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
padǝm «слід» авестійська
под «під печі (промислової)» білоруська
под «підлога» болгарська
póda «тс.»ч.) верхньолужицька
het «тс.» вірменська
fōtus «нога, ступня» готська
πέδον «ґрунт, підлога» грецька
padám «крок, слід ноги, місце» давньоіндійська
подъ «низ, підошва гори» давньоруська
*pē˘d-/ pō˘d- «нога» індоєвропейська
oppidum «місцевість, місто; укріплене місце» латинська
pēs латинська
pēda «тс.; підошва; п’ята» латиська
pãdas «підошва, тік; черінь печі» литовська
pėdà «ступня, стопа; фут» литовська
под «підлога» македонська
spódk «дно, основа, нижня частина» нижньолужицька
pöd «дно вогнища» полабська
spód «низ, дно; черінь печі» польська
podъ (‹ *podŭ-) праслов’янська
под «дно, низ» російська
пȍд «тс.» сербохорватська
pôda «ґрунт, земля, територія, (заст.) підлога» словацька
pòd «тс.; тік» словенська
подъ «низ» старослов’янська
ре тохарська А
pai «нога (ступня)» тохарська В
póda «ґрунт, підлога; територія; горище» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України